cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2015 р. Справа№ 910/23489/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Пашкіної С.А.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - не з'явився, від відповідача 1. - не з'явився, від відповідача 2. - не з'явився
розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства «Цемент», публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит»
на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р.
у справі №910/23489/14 (суддя Любченко М.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк»
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит»
2. приватного підприємства «Цемент»
про звернення стягнення на предмет застави
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. відмовлено в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» до приватного підприємства «Цемент» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит». Частково задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» до приватного підприємства «Цемент» про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 18.04.2012р. Звернуто стягнення на предмет застави - навантажувач фронтальний марки XG93211, 2011 року випуску, заводський номер СXG00932C001D3827, двигун №J8004D00179, реєстраційний номер №06913АІ, що належить на праві власності приватному підприємству «Цемент» шляхом його продажу публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» з правом укладання від імені приватного підприємства «Цемент» договору купівлі-продажу предмету застави будь-яким способом з іншою особою покупцем та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» про стягнення заборгованості за кредитним договором №09-2063/12 від 18.04.2012р. на загальну суму 125 504,44грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 103 000,00грн., проценти за користування кредитними коштами в сумі 13 382,76грн., пеня за простроченим кредитом в сумі 8 046,62грн. та пеня за простроченими процентами в сумі 1 075,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне підприємство «Цемент» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. по справі №910/23489/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до ТОВ ЛК «Фаворит», відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Промислово-фінансовий банк» до ПП «Цемент» в частині звернення стягнення на предмет застави, а саме: навантажувач фронтальний марки XG932II, 2011р. випуску, заводський №CXG00932COIB3827.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. апеляційну скаргу приватного підприємства «Цемент» прийнято до провадження.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. по справі №910/23489/14 частково, а саме: зазначити в рішенні заходи збереження предмета забезпечувального обтяження на період його реалізації - вилучити у ПП «Цемент» та передати ПАТ «ПФБ» предмет застави - навантажувач фронтальний марки XG932II, 2011р. випуску, заводський №CXG00932COIB3827, двигун №J800B00179, реєстраційний №06913АІ, що належить на праві власності ПП «Цемент» комплект ключів до навантажувача та свідоцтво про реєстрацію вказаного навантажувача (свідоцтво про реєстрацію машин).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» прийнято до провадження.
Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. по справі №910/23489/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме: відмовити у задоволені позовних вимог позивача до відповідача 1 про стягнення пені внаслідок звернення стягнення на майно відповідача 2.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» прийнято до провадження.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебування головуючого судді (судді-оповідача) Андрієнка В.В. на лікарняному.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р., враховуючи перебування судді Кропивної Л.В. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. апеляційні скарги приватного підприємства «Цемент», публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. по справі №910/23489/14 прийнято до провадження у визначеному складі.
ПАТ «Промислово-фінансовий банк» заперечує проти апеляційних скарг відповідачів та просить залишити апеляційні скарги без задоволення, з підстав, викладених у письмових відзивах.
Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р., враховуючи перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р. апеляційні скарги приватного підприємства «Цемент», публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. у справі №910/23489/14 прийнято до провадження у визначеному складі.
17.06.2015р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р., враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. апеляційні скарги приватного підприємства «Цемент», публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. у справі №910/23489/14 прийнято до провадження у визначеному складі.
ТОВ «ЛК «Фаворит» надало суду копії платіжних доручень №329 від 03.06.2015р., №334 від 05.06.2015р., №341 від 09.06.2015р., №226 від 28.04.2015р., №400 від 26.06.2015р., №328 від 03.06.2015р., №224 від 07.07.2015р., №215 від 03.07.2015р., що підтверджують сплату заборгованості за кредитним договором №09-2063/12 від 18.04.2012р.
Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» та приватного підприємства «Цемент» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
18.04.2012р. між публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (позичальник) було укладено кредитний договір №09-2063/12, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в сумі 252 000,00грн. з виплатою 22% річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 28.03.2014р. Визначена цим пунктом процентна ставка є фіксованою. (п. 1.1. договору). /а.с. 9, т. 1/.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками господарських товариств та діє до повного виконання зобов'язань контрагентами за ним (п.6.7. договору №09-2063/12 від 18.04.2012р.).
Додатковим договором від 18.12.2012р. внесено зміни до графіка повернення кредиту. /а.с. 12, т. 1/.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
18.04.2012р. на виконання умов договору №09-2063/12 від 18.04.2012р. банком було перераховано на рахунок позичальника грошові кошти в межах ліміту кредитування в сумі 252 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0901 від 18.04.2012р. /а.с. 20/.
Станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача 1 по кредиту становить 103 000,00грн.
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами кредитного договору сторони визначили розмір процентів - 22% річних.
Згідно п. 2.5. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту щомісячно на залишок фактичної кредитної заборгованості, що існувала протягом періоду, за який нараховуються проценти до дати перерахування кредиту на рахунок, вказаний позичальником. Проценти нараховуються в останній робочий день кожного місяця (під робочим днем розуміється день, в який банки України відкриті для проведення операцій) та у день остаточного погашення кредиту за останній неповний місяць та відображаються на рахунку кредитора №20680204737. Періодом, за який нараховуються проценти, визначається строк з 1-го числа по останній календарний день місяця, в якому здійснюється нарахування. При нарахуванні процентів враховується день надання та день погашення кредиту та використовується метод нарахування факт/факт.
Згідно п. 2.6. кредитного договору нараховані проценти сплачуються позичальником щомісячно з 1-го по 28 число місяця, що слідує за тим, в якому останні було нараховано, та одночасно з остаточним погашенням шляхом безготівкового перерахування платіжними дорученнями на рахунок кредитора. При цьому, при остаточному погашенні кредиту позичальником першочергово повинно бути погашено заборгованість за нарахованими процентами.
Як встановлено судом і зазначене підтверджується матеріалами справи заборгованість відповідача 1 по процентам за період з 29.08.2013р. по 11.08.2014р. становить 13 382,76 грн.
Разом з цим, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно п.п. 4.2, 4.3. кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків внесення процентів, а також погашення кредиту, останній сплачує кредитору пеню в розмірі 0,2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи умовами кредитного договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до стягнення підлягає пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом на загальну суму 1 075,06 грн. та пеня за порушення строків повернення суми кредиту на суму 8 046,62 грн.
18.04.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (заставодавець) та публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» (заставодержатель) було укладено договір застави основних засобів, відповідно до п.1.1 якого вказаний правочин забезпечує виконання зобов'язань, які виникають з кредитного договору №09-2063/12 від 18.04.2012р. та визначені на час виконання, включаючи погашення основної суми боргу, сплату процентів, неустойки та будь-якого збільшення цієї суми, а також зобов'язання щодо відшкодування збитків заставодержателя, що можуть бути завдані порушенням зобов'язання чи умов договору застави, можливих витрат заставодержателя, пов'язаних із пред'явленням вимоги та зверненням стягнення на предмет застави, та витрат на утримання, збереження і страхування даного предмету застави. При цьому максимальний розмір вимог заставодержателя, які забезпечуються заставою за цим договором складає 512 395,15 грн. /а.с. 13, т.1/.
Згідно п.1.5 договору застави предметом застави є навантажувач фронтальний марки XG93211, 2011 року випуску, заводський номер СXG00932C001D3827, двигун №J8004D00179, реєстраційний номер 54010АА вартістю 360 000,00 грн., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» на підставі свідоцтва №230268 про реєстрацію машини, виданого ІДТН ВО КМР (КМДА).
Згідно п. 1.6 договору застави предмет застави знаходиться за адресою: 07700, Київська область, Яготинський район, м.Яготин, вул.Згурівська, 3.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Строк дії правочину визначається до повного виконання заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань. Право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та діє до повного виконання заставодавцем своїх зобов'язань. (п.п. 6.1.-6.3. договору застави).
Договір застави від 18.04.2012р. було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Н.Н. та зареєстровано в реєстрі за №194. Згідно витягу №45573782 від 10.11.2014р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, приватне обтяження рухомого майна, що є предметом застави за договором застави від 18.04.2012р., 18.04.2012р. було зареєстроване публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк».
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Аналогічні положення містить і ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка надає право обтяжувачу в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне зобов'язання, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Пунктами 2.3.8, 2.3.10 договору застави передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у видках і в порядку, що передбачені договором. У разі невиконання або неналежного виконання умов основного зобов'язання, а також умов договору застави заставодавцем, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за його рахунок свою вимогу в повному обсязі, що визначена на час виконання вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми та відсотків за основним зобов'язанням, відшкодуванням збитків, завданих порушенням умов договору застави та кредитного договору, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги, тощо.
Згідно п.3.1. договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання основного зобов'язання, забезпеченого заставою, не буде виконано, а саме: при повному або частковому неповерненні основної суми боргу та несплаті або частковій сплаті сум процентів за користування кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті неустойки (пені, штрафних санкцій), інших платежів, невідшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору застави, тощо.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет застави (п.3.2 договору застави).
Відповідно до ч. 3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
В матеріалах справи наявний витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна №45573782 від 10.11.2014р., у якому відображено, що звернення стягнення зареєстроване 15.09.2014р. /а.с. 95, т.1/.
Згідно п.п.1.9.2, 1.10. договору застави від 18.04.2012р. заставодавець має право на підставах, визначених у законі, відчужити предмет застави. Предмет застави залишається у володінні та користуванні застоводавця. Відчуження предмету застави будь-яким способом здійснююється за письмовою згодою заставодержателя.
14.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (продавець) та приватним підприємством «Цемент» (покупець) було укладено договір №170 купівлі-продажу ПТ, у відповідності до умов якого відповідачем 1 передано у власність відповідача 2 наведений вище предмет забезпечувального зобов'язання. /а.с. 25, т.2/.
25.04.2014р. по акту приймання-передачі ТОВ «ЛК «Фаворит» передало ПП «Цемент» фронтальний навантажувач марки XG93211, 2011 року випуску. /а.с. 27, т.2/.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Наведене правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування». Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 03.04.2013р. Верхового Суду України по справі №6-7цс13 та ухвалі від 23.02.2013р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-46729св12 та п.4.3.7 Постанови від 24.11.2014р. №1 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Як вже зазначалось, приватне обтяження рухомого майна, що є предметом застави за договором застави від 18.04.2012р., було зареєстроване ПАТ «Промислово-фінансовий банк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.04.2012р., що підтверджується витягом №45573782 від 10.11.2014р.
В матеріалах справи відсутні докази надання позивачем згоди на відчуження предмету застави.
Таким чином, обтяження спірного майна є чинним для нового власника, тобто для ПП «Цемент».
Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.26 вказаного нормативно правового акту.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати, в тому числі, такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Згідно п. 3.2. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет застави.
Згідно п.3.6. договору застави у випадку звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, реалізація предмету забезпечувального зобов'язання здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.
За таких обставин, позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави за договором застави є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо інших позовних вимог в частині вилучення та передачі комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію спірного навантажувача, то в цій частині відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення відповідачем 2 дій, направлених на відчуження предмета застави, що могли свідчити про можливість ускладнення у подальшому його реалізації. Тобто відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційних скаргах Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Щодо наданих ТОВ «ЛК «Фаворит» платіжних доручень, то оплата відбулась після прийняття рішення і не може бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. у справі №910/23489/14.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. у справі №910/23489/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/23489/14 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.В. Кропивна
С.А. Пашкіна
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2015 |
Оприлюднено | 20.08.2015 |
Номер документу | 48741735 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Чорна Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні