Постанова

від 12.08.2015 по справі 922/2805/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа № 922/2805/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк", м. Харків (вх. №3970 Х/3-12)

на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. у справі № 922/2805/15

за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк", м. Харків

про стягнення 34 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України 17 000 грн. штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 228 р/к від 11.11.2014 р. по справі № 67-02/2014 та 17 000 пені, нарахованої на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за невиконання вказаного рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 липня 2015 року у справі № 922/2805/15 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" на користь Державного бюджету України стягнуто штраф в сумі 17 000,00 грн., пеню в сумі 17 000,00 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач подав на вказане рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог статей 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України прийняв рішення, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, а тому не відповідає вимогам закону.

При цьому відповідач вказує на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за наявними в ній матеріалами за обставин ненадання позивачем витребуваних в нього ухвалою суду від 12.05.2015 р. пакету документів, до якого входили докази повного або часткового виконання відповідачем рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 228 р/к від 11.11.2014 р. по справі № 67-02/2014.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11959 від 17.08.2015 р. ) просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

При цьому позивач зазначає, що відповідач безпідставно вказує на ненадання позивачем витребуваних у нього ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 922/2805/15 документів, зокрема доказів повного або часткового виконання відповідачем рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 228 р/к від 11.11.2014 р. по справі № 67-02/2014, оскільки відповідні документи та пояснення було надано позивачем до господарського суду Харківської області листом від 21.05.2015 р. № 13/1421.

Сторони представників для участі в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

17.08.2015 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, у зв''язку з недостатністю коштів на його відрядження (вх. № 12013 від 17.08.2015 р.).

Зважаючи на наведене клопотання позивача, враховуючи те, що сторони, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в ньому, справа розглядається за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №228-р/к від 11.11.2014 по справі №67-02/2014 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн., у зв'язку з порушенням, передбаченим п.1. ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке кваліфікується за п.4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Копію зазначеного рішення було направлено відповідачу разом із супровідним листом від 12.11.2014 за вих. № 02-03/4511 для виконання.

Вказаний лист та копія рішення були отримані відповідачем 18.11.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням №6510702808731 з відміткою про вручення.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №228-р/к від 11.11.2014 по справі №67-02/2014 не оскаржувалось.

Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно частини третьої статті 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 8 статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки як зазначалось вище, копія рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 228 р/к від 11.11.2014 р. по справі № 67-02/2014 отримана уповноваженим представником відповідача 18.11.2014 р., кінцевим терміном сплати позивачем штрафу є 19.11.2014 р. (враховуючи, що 18.11.2015 р. вихідний день)

Проте, станом на дату подання позову, нараховані вказаним рішенням адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за порушення конкурентного законодавства сплачено не було.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, в період з 11.11.2014 по 02.04.2015 на р/р 31111106700008 в ГУДКСУ Одеської області (МФО 828011) санкції відповідачем не сплачувались, що підтверджується листом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.04.2015 №8700/10/15-53-2003.

Позивачем доказів щодо сплати зазначеної суми штрафу не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Таким чином відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, ухилився від сплати, накладеного на нього чинним рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України штрафу.

Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи факт простроченням сплати відповідачем з 20.01.2015 р. зазначеної суми штрафу, Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" правомірно за період прострочення - з 20.01.2015 р. по 21.04.2015 р. була нарахована пеня у максимальному розмірі - 17 000,00 грн.

В пункті 22 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки

адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу

Вказана сума пені відповідачем не сплачена, доказів такої оплати ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Відповідно до частин сьомої і дев'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує те, що відповідач не заявляв будь-яких доводів щодо невідповідності вимогам чинного законодавства рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 228 р/к від 11.11.2014 р. по справі № 67-02/2014 та не скористався своїм правом на його оскарження у строк, встановлений частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, у зв'язку з чим, для вирішення питання щодо обов'язковості вказаного рішення не потрібно досліджувати його на предмет відповідності вимогам законодавства.

Вказана правова позиція відповідає правовій позицій Вищого господарського суду України, викладеній в пункті 21 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" .

Зважаючи на наведені обставини та норми, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 17 000,00 грн. штрафу та 17 000,00 грн. пені є такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що оскаржуване рішення не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, оскільки з матеріалів справи не вбачається та відповідач не навів обставин, що мають значення для справи, які не було досліджено судом першої інстанції, а також не довів, в чому полягає невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не надав документів, які було йому запропоновано надати ухвалами господарського суду Харківської області від 12 травня 2015 року та від 02 червня 2015 року: відзив на позов, та при наявності заперечень - їх правове та документальне обґрунтування; контррозрахунок здійснених позивачем нарахувань; докази повного або часткового виконання рішення дміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 228 р/к від 11.11.2014 р. по справі № 67-02/2014.

Апеляційному господарському суду відповідачем також не було надано будь-яких доказів на підтвердження обставин щодо суті спору, в тому числі тих, які на думку відповідача не було з'ясовано судом першої інстанції.

Натомість позивачем до позовної заяви та листом від 21.05.2015 р. № 08-13/-142 надано докази та пояснення в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтею 99, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. у справі № 922/2805/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 17.08.2015 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Тарасова І. В.