Ухвала

від 18.10.2011 по справі 5019/1662/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1662/11

За позовом Малого приватного підприємства «Ринок»

до відповідача ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору оренди та стягнення штрафу в сумі 43989,64 грн.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 27.09.2011 року), директор ОСОБА_4;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_5 (довіреність №2115 від 18.10.2011 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Мале приватне підприємство «Ринок»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 про розірвання Договору про надання послуг №23 від 01.08.2008 року та стягнення на підставі п.3.1 Договору штрафу в розмірі 43989,64 грн.. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив зазначивши, що на момент розгляду справи правовідносини між сторонами регулюються Договором про надання послуг №19 від 01.04.2011 року. Відповідач вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення штрафу, розрахованого у вигляді неустойки, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач також стверджує, що застосування штрафних санкцій з боку позивача є результатом його свідомих недобросовісних дій, як учасника ділових відносин, оскільки, заяву з проханням зарахувати зайво переплачені кошти ПП ОСОБА_2 надсилав на адресу позивача ще у лютому 2011 року і заперечень не отримав, відтак вважає, що в даному випадку має місце вина кредитора та його свідоме затягування вирішення питання стосовно заміру площі. Вперше позивач направив своїх представників у січні 2011 року, які здійснили обмір внутрішньої площі торгового павільйону. Після отримання, здійсненого розрахунку переплати, позивач лише в червні 2011 року вирішив переміряти площу вже по зовнішніх межах павільйону.

Відповідно до ч.3 ст.219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Частиною 3 ст.220 ГК України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.1 ст.221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Таким чином, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів господарсько-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарська відповідальність не настає.

Позивачем подано суду клопотання про призначення судової експертизи, оскільки поданий відповідачем ОСОБА_6 про надання послуг №19 від 01.04.2011 року не підписувався представником позивача. Клопотання про проведення експертизи відхилене судом з огляду на наступне: відповідачем до матеріалів справи додано докази оплати послуг на підставі вищевказаного договору, при цьому позивачем оплачені кошти не повернуті ОСОБА_1 підприємцю ОСОБА_2, відтак своїми діями сторони засвідчили існування між ними договірних відносин та дійсність Договору про надання послуг №19 від 01.04.2011 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 року між Малим приватним підприємством «Ринок»та ОСОБА_1 підприємцем ОСОБА_2 укладено ОСОБА_6 про надання послуг №23, згідно з умовами якого Адміністрація МПП «Ринок»зобов’язалась виділити на свій розсуд торгове місце для встановлення торгової точки на території ринку по продажу товарів промислової групи, а підприємець зобов’язався своєчасно проводити оплату за послуги в розмірі згідно ставок послуг ринку площі торгової точки в розмірі 34,0 кв.м..

Відповідно до положень п.2.1. Договору відповідач зобов’язався сплачувати за послуги з 01 по 10 число поточного місяця.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони погодили, що за прострочення платежів за надання послуг Підприємець сплачує штраф в розмірі 10% від суми несплачених в строк коштів за кожен день прострочених платежів.

ОСОБА_1 підприємцем ОСОБА_2 згідно касових чеків від 21.06.2011 року (а.с.23) на загальну суму 4039,20 грн. оплачено заборгованість по сплаті послуг за січень-квітень 2011 року, та згідно касових чеків від 25.06.2011 року (а.с.24) на загальну суму 2074,30 грн. оплачено заборгованість по сплаті послуг за травень-червень 2011 року.

За прострочення оплати позивачем на підставі п.3.1. Договору про надання послуг №23 від 01.08.2008 року за період з 01.01.2011 року по 01.06.2011 року нараховано штраф в розмірі 43989,64 грн..

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено договірні зобов’язання щодо порядку сплати послуг МПП «Ринок»за Договором №23 від 01.08.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В разі коли сторони в договорі назвали штрафом неустойку, що не відповідає ч.2 статті 549 ЦК України, це не повинно бути підставою для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. В даному випадку сторони в договорі встановили неустойку, а не штраф, як вид відповідальності сторін, або забезпечення виконання зобов'язання. В такому загальному розумінні поняття неустойки передбачає можливість для сторін за своїм розумінням сформулювати умови договору про неустойку, в тому числі в частині її розміру, порядку обчислення, тим самим пристосовуючи її до конкретних взаємовідносин та посилюючи її цілеспрямований вплив.

Таким чином, встановлення сторонами в договорі неустойки в загальному розумінні, повністю відповідає нормам чинного законодавства та має бути застосована сторонами в разі порушення умов даного договору.

Позивачем за прострочення оплати орендної плати за Договором №23 від01.08.2008 року на підставі п.3.1. за період з 01.01.2011 року по 01.06.2011 року нараховано штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, що згідно з розрахунку становить 43989,00 грн..

Відповідно до положень ч.3 ст.553 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сума нарахованого позивачем штрафу значно перевищує розмір простроченої заборгованості за Договором №23 від 01.08.2008 року, то суд на підставі ч.3 ст.553 ЦК України зменшує розмір неустойки до 16340,00 грн..

Позивач просить розірвати в судовому порядку ОСОБА_6 про надання послуг №23 від 01.08.2008 року.

Відповідно до п.5.1. Договору про надання послуг №23 від 01.08.2008 року сторони погодили, що термін дії договору становить один рік з дня підписання. ОСОБА_6 вважається пролонгованим на кожний наступний рік в разі відсутності письмових попереджень.

25.06.2011 року МПП «Ринок»надіслано відповідачу ОСОБА_7 про те, що з 01.08.2011 року ОСОБА_6 №23 від 0.08.2008 року договір пролонговуватись не буде. Згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.6) вказане попередження отримане відповідачем 04.07.2011 року.

Відповідно до положень ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на вищевказане ОСОБА_6 про надання послуг №23 від 01.08.2008 року припинив свою дію з 01.08.2011 року, відтак у суду відсутні підстави для його розірвання, а у задоволенні позовних вимог про розірвання ОСОБА_6 про надання послуг №23 від 01.08.2008 року слід відмовити.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 16340,00 є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита та витрати по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу стягнути зі сторін пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства «Ринок»(код ЄДРПОУ 21093201) штраф у розмірі 16340,00 грн., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 163,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 73,16 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «24»жовтня 2011 року.