Ухвала

від 20.03.2012 по справі 5019/369/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р. Справа № 5019/369/12

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скоуп»

про визнання авторських договорів недійсними

за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скоуп»

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»

про стягнення в сумі 200040 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»: представник ОСОБА_2 (довіреність б/н від 22.08.2011 року);

від відповідача: представник ОСОБА_3 (довіреність б/н від 14.03.2012 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скоуп»про визнання Авторського договору №031011 від 03.10.2011 року (в т.ч. додаток № 1 до цього договору) та Авторського договору № 141011 від 14.10.2011 року, укладених між ТОВ «СКОУП»та ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»(в т.ч. додаток № 1 до цього договору) недійсними. В обґрунтування позовних вимог ОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»зазначає наступне: при укладанні вказаних вище Договорів (в т.ч. підписанні додатків № 1 до Договорів) та під час фактичного виконання цих правочинів сторонами не було враховано наступні істотні обставини, які обумовлюють необхідність визнання укладених правочинів недійсними в судовому порядку, а саме:

Відповідно до п.8.1. Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»(копія документу додається) найвищим органом управління товариством є загальні збори учасників, які здійснюють організаційно-господарське управління підприємством та до виняткової компетенції яких відноситься визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання (п.9.3. Статуту), при цьому згідно з п.9.2. Статуту загальні збори учасників повинні сприяти здійсненню товариством цілей і задач своєї діяльності.

В той же час виконавчим органом товариства (в частині делегованих загальними зборами учасників прав та обов'язків) є дирекція в особі генерального директора підприємства, що призначається загальними зборами учасників (п.11.2. Статуту), згідно з п.12.4.2. Статуту ТОВ «ВО «КрАСЗ»генеральний директор товариства уповноважений укладати від імені товариства договори, контракти.

Згідно з ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, проте, на думку ТОВ «ВО «КрАСЗ», укладення генеральним директором товариства ОСОБА_4 авторських договорів № 031011 від 03.10.2011 року та № 141011 від 14.10.2011 року (з додатками № 1 до Договорів) не відповідає внутрішній волі товариства, оскільки є заздалегідь економічно невигідним для господарської діяльності підприємства в подальшому (передбачає зобов'язання здійснити оплату виключних немайнових прав на значну грошову суму) та суперечить досягненню господарських цілей товариства, зокрема, отриманню прибутку. Прийняття такого рішення щодо розпорядження значною грошовою сумою, яка належить товариству, на переконання ТОВ «ВО «КрАСЗ», в будь-якому разі має погоджуватися з вищим органом управління підприємства - загальними зборами учасників.

Відтак, на думку ТОВ «ВО «КрАСЗ», при укладенні авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та №141011 від 14.10.2011 року та підписанні додатків №1 до Договорів покупцем було порушено вимоги цивільного законодавства України щодо відповідності учасника правочину внутрішній волі підприємства, зокрема ч.3 ст. 203 ЦК України.

Позивач вважає, що укладення авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та №141011 від 14.10.2011 року (в т.ч. додатків №1 до цих Договорів) суперечить господарським цілям та внутрішній волі учасника правочину.

ТОВ «ВО Кременчуцький автоскладальний завод»вважає, що авторські договори №031011 від 03.10.2011 року та №141011 від 14.10.2011 року укладено в порушення вимог ст.ст.227 та 228 ЦК України, про що, зокрема, свідчить наступне: предметом всіх зазначених договорів є передача від Продавця до Покупця виключних майнових прав на твори (комп'ютерна програма, програмний комплекс), яка відповідно до ст.420 ЦК України є об'єктом права інтелектуальної власності. При цьому згідно з вимогами ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягає в т.ч. діяльність у сфері інтелектуальної власності (якою безумовно є створення об'єктів права інтелектуальної власності та подальша передача виключних майнових прав на їх використання).

Під час укладання вказаних вище Договорів та підписання додатку № 1 до кожного з них Покупцю не було відомо про наявність такої ліцензії у Продавця об'єкт, навпаки, за наявною у ТОВ «ВО «КрАСЗ»інформацією ліцензія на діяльність у сфері інтелектуальної власності всупереч вимогам чинного законодавства України у Продавця відсутня.

Враховуючи ту обставину, що ліцензування є одним з способів регулювання державою організаційно-господарських відносин у сфері господарської діяльності суб'єктів господарювання та економіки держави в цілому, наслідки здійснення однією з сторін договору ТОВ «СКОУП»діяльності у сфері інтелектуальної власності, зокрема укладання авторських договорів без отримання відповідної ліцензії, на думку ТОВ «ВО «КрАСЗ», містить ознаки невідповідності правочинів інтересам держави та суспільства, в зв'язку з чим такий правочин порушує публічний порядок та на підставі ч.3 ст.228 ЦК України може бути визнано судом недійсним.

В судовому засіданні представник ТОВ «ВО «КрАСЗ»підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

19.03.2012 року ТОВ «Скоуп»подано суду зустрічну позовну заяву, у якій ТОВ «Скоуп»просить стягнути з ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»на користь ТОВ «СКОУП»суму боргу у розмірі 200040 грн. 00 коп. в зв’язку з невиконанням ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»умов Авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та № 141011 від 14.10.2011 року та відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»повністю.

У відповідності до положень ст.60, 61 ГПК України ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.03.2012 року зустрічний позов прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечив проти зустрічних позовних вимог ТОВ «Скоуп».

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

03.10.2011 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скоуп»(далі - Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»(далі - Покупець) було укладено Авторський договір №031011.

14.10.2011 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скоуп»та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»було укладено Авторський договір №141011.

Згідно п. 1.1. Авторських договорів визначено, що Права - це виключні майнові права автора на Твір, в тому числі право на використання Твору всіма відомими на момент укладення Договору способами, а також способами які не відомі на момент укладення Договору але стали відомими після, а також право дозволяти або перешкоджати в тому числі забороняти третім особам використання Твору всіма і будь яким способами, зокрема, але не обмежуючись, Права включають в себе наступні права: право на використання Творів; право на запис Творів на магнітні носії(створення копій, відеограм); право на відчуження (в тому числі й продаж) Творів третім особам; право на надання третім особам дозволу на використання Творів; право на заборону використання Творів третіми особами; право на продаж виключних майнових прав на Твори іншим особам.»

Відповідно до п.1.4. вищезазначених Авторських договорів: «Твором є комп'ютерна програма (КП), Програмний комплекс (ПК) (ПК - одна або декілька комп'ютерних програм), перелік яких наведено в Додатках №1 до даних Договорів.»

Згідно з умовами Договорів (п.п.2.1. та п.п.2.3.), Продавець передав у власність Покупця майнові права на вказані у договорі об'єкти. За передачу у власність Покупця прав Покупець зобов'язувався сплатити Продавцю винагороду в розмірі, передбаченому Додатком №1 до Договору.

Сторонами 03.10.2011 року підписано Додаток №1 до Авторського договору (відчуження виключних майнових прав автора) №031011 від 03.10.2011 року, згідно з умовами якого ТОВ «Скоуп»(Продавець) передає у власність ТОВ «ВО «КрАСЗ»(Покупець) виключні майнові права на комп’ютерну програму «Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів»вартістю 60200000,00 грн., при цьому винагорода здійснюється у безготівковому вигляді, а також у вексельній формі не пізніше 03.10.2013 року; крім того, покупець повинен сплатити Продавцеві частину суми Винагороди в розмірі 100020 грн. не пізніше 30.11.2011 року.

Сторонами 14.10.2011 року підписано Додаток №1 до Авторського договору (відчуження виключних майнових прав автора) №141011 від 14.10.2011 року, згідно з умовами якого ТОВ «Скоуп»(Продавець) передає у власність ТОВ «ВО «КрАСЗ»(Покупець) виключні майнові права на комп’ютерну програму «Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера»вартістю 54640000,00 грн., при цьому винагорода здійснюється у безготівковому вигляді, а також у вексельній формі не пізніше 14.10.2013 року; крім того, покупець повинен сплатити Продавцеві частину суми Винагороди в розмірі 100020 грн. не пізніше 30.11.2011 року.

Згідно п.3.1. Договорів, Продавець зобов'язаний підтвердити передачу Прав у власність Покупця шляхом підписання Акту прийому-передачі виключних прав. Зазначені у п.3.1. Договорів акти були підписані сторонами одночасно з укладенням Договорів.

31 жовтня 2011 року між ТОВ «Скоуп»та ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»було підписано Акт прийому-передачі №1 до Авторського Договору (відчуження виключних майнових прав автора) №031011 від 03.10.2011 року, відповідно до якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв Права на Комп'ютерну програму «Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів»та Акт прийому-передачі у власність виключних прав №1 до Авторського Договору №141011 від 14.10.2011 року, відповідно до якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв Права на Комп'ютерну програму «Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера».

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Як передбачено ч.1 ст.1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Таким чином, між сторонами було укладено два авторських договори предметом яких були виключні майнові прав на комп'ютерні програми передбачені у Додатках № 1 до даних договорів.

У первісній позовній заяві ТОВ «ВО «КрАСЗ»зазначає про те, що при укладенні авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та №141011 від 14.10.2011 року директор ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»перевищив повноваження, надані йому установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч.1,3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відповідності до ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.8.1. Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»найвищим органом управління товариством є загальні збори учасників, які здійснюють організаційно-господарське управління підприємством та до виняткової компетенції яких відноситься визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання (п.9.3. Статуту), при цьому згідно з п.9.2. Статуту загальні збори учасників повинні сприяти здійсненню товариством цілей і задач своєї діяльності.

Виконавчим органом товариства (в частині делегованих загальними зборами учасників прав та обов'язків) є дирекція в особі генерального директора підприємства, що призначається загальними зборами учасників (п.11.2. Статуту), згідно з п.12.4.2. Статуту ТОВ «ВО «КрАСЗ»генеральний директор товариства уповноважений укладати від імені товариства договори, контракти.

Представником ТОВ «Скоуп»до матеріалів справи додано Протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»№12-10/11 від 02.10.2011 року та Протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»№12/1-10/11 від 12.10.2011 року, з яких вбачається, що рішенням загальних зборів генеральному директору ОСОБА_4 доручено здійснити всі необхідні дії щодо підписання авторського договору на придбання виключних майнових прав на комп’ютерну програму «Комплекс експрес-розробки та аналізу інвестиційних проектів»та підписання авторського договору на придбання виключних майнових прав на комп’ютерну програму «Логістична оптимізація каналів розподілу продукції авто дилера».

З огляду на вищевказане генеральний директор ТОВ «ВО «КрАСЗ»при підписанні договорів зі сторони ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення спірних авторських договорів.

Стосовно недійсності авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та № 141011 від 14.10.2011 року у зв'язку з порушенням під час їх укладення публічного порядку за ст.ст.227 та 228 ЦК України, а саме: відсутності у ТОВ «Скоуп»ліцензії на діяльність у сфері інтелектуальної власності (створення об’єктів права інтелектуальної власності та передача виключних майнових прав на їх використання) слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», який визначає перелік правочинів, що є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до положень ст.420 ЦК України до об’єктів права інтелектуальної власності належать комп’ютерні програми.

Згідно з положеннями ст.424 ЦК України Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Відповідно до положень ст.427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з полоденнями ст.32 Закону України «Про авторське право та суміжні права»автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

Відповідно до положень ч.2 ст.11 Закону України «Про авторське право та суміжні права»авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

З огляду на вищевказане Цивільний кодекс України та Закон України «Про авторське право та суміжні права» не містить обов’язкової вимоги оформлення авторського справа.

Згідно з ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

ТОВ «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»в первісній позовній заяві не зазначено доказів, які б підтверджували, що укладені авторські договори №031011 від 03.10.2011 року та №141011 від 14.10.2011 року спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, або спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно приписів статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Авторські договори №031011 від 03.10.2011 року та №141011 від 14.10.2011 року відповідають вимогам статті 180 ГК України та не містять умов, за яких можуть бути визнані судом недійсними. Крім того, дані договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищевикладене, будь-які ознаки порушень публічного порядку, передбачені ст. 228 ЦК України, а також порушення вимог ст.227 ЦК України під час укладення оспорюваних правочинів - відсутні.

З огляду на вищевказане позивач всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України наявними та допустимими доказами не довів підстав визнання Авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та № 141011 від 14.10.2011 року недійсними, відтак в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне:

Згідно пп. 4.1. та пп. 4.2. Авторських договорів чітко встановлено, що Покупець сплачує Продавцю Винагороду в розмірі вказаному в Додатку №1 до Договору. Строк/строки виплати Винагороди визначено в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.3 Додатку №1 до Авторського Договору №031011 від 03 жовтня 2011 р. Покупець повинен сплатити Продавцеві частину суми Винагороди в розмірі 100 020 (сто тисяч двадцять грн.) не пізніше 30 листопада 2011 р.

Пунктом 3 Додатку №1 до Авторського Договору №141011 від 14 жовтня 2011 р. також передбачено, що Покупець повинен сплатити Продавцеві частину суми Винагороди в розмірі 100 020 (сто тисяч двадцять грн.) не пізніше 30 листопада 2011 р.

Однак, ТОВ «ВО «КрАСЗ»в порушення умов Авторських договорів у передбачені строки не сплатив ТОВ «Скоуп»частину суми Винагороди передбаченої пунктом 3 Додатка №1 до Авторських договорів №031011 від 03.10.2011 року та № 141011 від 14.10.2011 року. Внаслідок чого, станом на 20.02.2012 року у ТОВ «ВО «КрАСЗ»виникла заборгованість перед ТОВ «Скоуп»у розмірі 200040 (двісті тисяч сорок) грн. 00 коп.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевказане суд прийшов до висновку про підставність задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задоволити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ВО «Кременчуцький автоскладальний завод»(39612, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Салганна, 14-А, код ЄДРПОУ 36410382) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скоуп»(35800, Рівненська область, Острозький район, м.Острог, вул.Мацути, 4А, код ЄДРПОУ 37640453) суму заборгованості в розмірі 200040,00 грн., судовий збір в розмірі 4000,00 грн..

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «26»березня 2012 року.