Постанова

від 18.08.2015 по справі 826/7600/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2015 року № 826/7600/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, Міністерство оборони України, Державне підприємство "Укроборонпостачальник" провизнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-57/4901-2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, Міністерство оборони України, Державне підприємство "Укроборонпостачальник", про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-57/4901-2012.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі № 5011-57/4901-2012, оскільки виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач не мав повноважень відкривати виконавче провадження, так як у рішенні суму від 01.08.2012 сума зобов'язань за виконавчим провадженням становить 12 144 000,00 грн.

Позивач у судове засідання 25.06.2015 не прибула, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2015 не прибув, 10.08.2015 до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 40074164.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 25.06.2015 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні надав письмові заперечення проти адміністративного позову з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на законність спірної постанови, оскільки в наказі Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 № 5011-57/4901-2012 не йдеться про стягнення будь-яких сум грошового зобов'язання, а йдеться про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Представник третьої особи 3 та представник прокуратури у судовому засіданні 25.06.2015 усно заперечили проти адміністративного позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

04.10.2013 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надійшла заява від Державного підприємства "Укроборонпостачальник" про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-57/4901-2012.

07.10.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 40074164 щодо примусового виконання виконавчого документа: наказу Господарського суду міста Києва № 5011-57/4901-2012 від 05.11.2012 про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К" (62462, Харківська обл., Харківський район, м. Південне, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 37532346) до державної власності в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) у повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПОУ 24974907) частину нежитлової будівлі літера "В" площею 1 380,9 кв.м. за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, вартістю 12 144 000,00 грн., яка складається з цокольного поверху літ. «В» площею 529, 1 кв.м., першого поверху літ. «В» площею 284,5 кв.м., другого поверху літ. «В» площею 574, 5 кв.м.

ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 40074164 від 07.10.2013, оскаржила її до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

В статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, а саме:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Отже, по суті вимог виконавчі провадження можна розділити на матеріальні і нематеріальні. Першим характерне звернення стягнення на майно боржника, грошові кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. До нематеріальних виконавчих проваджень відносяться стягнення за рішеннями, згідно яким: боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; про поновлення на роботі; про відбиранні дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача.

Як вбачається з позовних вимог, позивач вважає, що виконавче провадження №40074164 щодо примусового виконання виконавчого документа: наказу Господарського суду міста Києва № 5011-57/4901-2012 від 05.11.2012 містить вимоги матеріального характеру, так як дане виконавче провадження містить зобов'язання на суму 12 144 000,00 грн.

Також, позивач посилається на пункт 2 частини другої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого саме на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не мав повноважень відкривати виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документа: наказу Господарського суду міста Києва № 5011-57/4901-2012 від 05.11.2012, оскільки сума зобов'язань за виконавчим провадженням № 40074164 складає 12 144 000,00 грн., що значно перевищує 10 000 000,00 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що вимогами матеріального характеру у виконавчому провадженні є звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина перша статті 52 Закону № 606).

Таким чином, наказ Господарського суду міста Києва № 5011-57/4901-2012 від 05.11.2012 не містить вимог матеріального характеру, оскільки не передбачає реалізацію майна боржника.

Як встановлено судом, в наказі Господарського суду міста Києва № 5011-57/4901-2012 від 05.11.2012 чітко визначено, що спірне майно (частина нежитлової будівлі літера "В" площею 1 380,9 кв.м. за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, вартістю 12 144 000,00 грн., яка складається з цокольного поверху літ. «В» площею 529, 1 кв.м., першого поверху літ. «В» площею 284, 5 кв.м., другого поверху літ. «В» площею 574, 5 кв.м.) має бути витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К" (62462, Харківська обл., Харківський район, м. Південне, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 37532346) та має бути передане до державної власності в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) у повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПОУ 24974907).

Отже, за виконавчим документом Господарського суду міста Києва №5011-57/4901-2012 від 05.11.2012 не передбачено звернення стягнення на майно боржника, оскільки спірне майно не було приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К" чи ОСОБА_1, а лише перебувало в чужому незаконному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ І К".

Таким чином, суд встановив, що виконавче провадження № 40074164 щодо примусового виконання виконавчого документа: наказу Господарського суду міста Києва №5011-57/4901-2012 від 05.11.2012 не містить вимог матеріального характеру, а тому відповідач приймаючи спірну постанову діяв в межах наданих законом повноважень, що свідчить про законність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 40074164 від 07.10.2013.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов