Постанова

від 12.08.2015 по справі 820/13998/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р. Справа № 820/13998/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Марченко І.П., Крижановського М.В., відповідача - Пекареніна А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 820/13998/14

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба" (далі по тексту - позивач, АТЗТ "Інтурбізнесцентр "Дружба"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд:

- скасувати рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0009191703 від 20.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 1214,56 грн.;

- скасувати рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0009221703 від 20.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 2948,87 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі №820/13998/14 у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі №820/13998/14; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов АТЗТ "Інтурбізнесцентр "Дружба".

В апеляційній скарзі, а також його представники у судовому засіданні зазначили, що підприємство своєчасно та в повному обсязі сплатило кошти зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на розрахунковий рахунок № 37197201002038 та які були зараховані на єдиний казначейський рахунок. З викладених підстав, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог діючого податкового законодавства, вважає рішення податкового органу від 20.06.2014 року № 0009191703 та № 0009221703 незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідач у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до державного бюджету на підставі платіжного доручення №1904 від 07.10.2013 року на суму 13515,92 грн. (а.с.6); платіжного доручення № 1964 від 22.10.2013 року на суму 14389,12 грн. (а.с.7); платіжного доручення № 2013 від 06.11.2013 року на суму 14070,86 грн. (а.с.8); платіжного доручення № 2081 від 22.11.2013 року на суму 142018,72 грн. (а.с.9).

Платіжним дорученням № 1964 від 22.10.2013 р. на суму 14389,12 грн. було перераховано внесок на розрахунковий рахунок Управління пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м.Харкова, замість рахунку Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

26.11.2013 року позивач звернувся до Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з заявою, в якій просив перевести здійснені згідно вищевказаних платіжних доручень платежів з розрахункового рахунку №37197201002032 на вірний розрахунковий рахунок - № 37197201002038.

02.12.2013 року відділ координаційно-моніторингового управління отримав від відділу соціального внеску службову записку від 29.11.2013 року (а.с.36), та вже 03.12.2013 р. кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Комінтернівського району, що підтверджується обліковою карткою платника податків. (а.с.34-35).

20.06.2014 року Основ'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було винесено спірні рішення про застосування до підприємства позивача санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0009191730 у сумі 1214,56 грн., та № 0009221703 у сумі 2948,87 грн. (а.с.11, 13).

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями від 20.06.2014 року, АТЗТ "Інтурбізнесцентр "Дружба" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами пункту 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з п.3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Таким чином, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Водночас колегія суддів зазначає, що ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до ч. 5 ст. 45 БК України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з ст. 1 «Положення про єдиний казначейський рахунок», затвердженого Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882, єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Пунктом 2.1. «Положення про ЄКР» приписано, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

У відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач вчасно та в повному обсязі перерахував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до державного бюджету на підставі платіжного доручення №1904 від 07.10.2013 року на суму 13515,92 грн. (а.с.6); платіжного доручення № 1964 від 22.10.2013 року на суму 14389,12 грн. (а.с.7); платіжного доручення № 2013 від 06.11.2013 року на суму 14070,86 грн. (а.с.8); платіжного доручення № 2081 від 22.11.2013 року на суму 142018,72 грн., проте, у вказаних платіжних дорученнях помилково зазначив розрахунковий рахунок Червонозаводського району №37197201002032, що не заперечується представником відповідача.

26.11.2013 року позивач звернувся до Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з заявою, в якій просив перевести здійснені згідно вищевказаних платіжних доручень платежів з розрахункового рахунку №37197201002032 на вірний розрахунковий рахунок - № 37197201002038 та 03.12.2013 р. кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Комінтернівського району.

Аналізуючи вищенаведені норми та враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки суми єдиного внеску були зараховані на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 16 червня 2015 року по справі № 21-377а15, врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що здійснення позивачем помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету, не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених оскаржуваних рішень, належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень від 20.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 1214,56 грн. та № 0009221703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 2948,87 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі №820/13998/14 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вказує на те, що всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 820/13998/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба" задовольнити.

Скасувати рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0009191703 від 20.06.2014 року та № 0009221703 від 20.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Інтурбізнесцентр "Дружба" (код ЄДРПОУ 02573591) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913 грн., 54 коп. та адміністративного позову у розмірі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 17.08.2015 р.