Ухвала

від 11.08.2015 по справі 809/1342/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 876/4675/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Мікули О.І.,

за участі секретаря – Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Добромиль» про стягнення заборгованості,

                                                   В С Т А Н О В И В :

В березні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Добромиль» (далі – ТОВ), у якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 39827,77грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі №809/1342/15 позовну заяву УПФ залишено без розгляду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило УПФ, яке покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Залишаючи без розгляду позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги УПФ заявлені з пропуском строку звернення до адміністративного суду, а також без поважних на те причин, що є підставою для застосування положень ст.100 КАС України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №400/97-ВР), УПФ надсилались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п.«б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) за період з квітня по травень 2014 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених вище приписів КАС України можна дійти висновку, що ч.2 ст.99 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду та порядок його обчислення, за умови якщо цим Кодексом або іншими законами не визначено спеціальних строків та порядок їх обчислення.

У відповідності із ч.15 ст.106 Закону №1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з ст.1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон №400/97-ВР, абз.4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз.4 п.1 ст.2 цього Закону.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України (ст.3 Закону №400/97-ВР).

Отже, відшкодування спірних сум проводиться згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV.

Разом з тим, слід зазначити, що ч.15 ст.106 Закону №1058-IV не містить в собі вичерпного переліку зборів, внесків та відрахувань, недоїмка, пеня та штрафи по яких стягуються без застосування строку давності.

Апеляційний суд вважає, що наявність визначення поняття недоїмки лише в Законі №400/97-ВР, не може бути підставою для поширення положень ч.15 ст.106 Закону №1058-IV лише щодо несплаченого єдиного внеску, оскільки, зокрема із положень Закону №1058-IV та п.8.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, вбачається, що поняття недоїмки поширюється на усі страхові внески, яким також являється у відповідності до ст.1 Закону №1058-IV збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а отже і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє дійти висновку, що сплата єдиного внеску та витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії (страхових внесків), облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.

Відтак, враховуючи, що покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачено Законом №1058-IV, апеляційний суд приходить до висновку, що на ці правовідносини розповсюджуються також і положення ч.15 ст.106 цього Закону щодо строків давності.

А тому, оскільки головним завданням Пенсійного фонду України, окрім інших, є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до Закону №1788-ХІІ, а також витрат, покладених чинним законодавством на цей фонд строк давності щодо стягнення заборгованості (недоїмки) по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списками №1,2 не застосовується.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 07 квітня 2015 року у справі №21-113а15 та від 18 листопада 2014 року у справі №21-496а14.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 18 серпня 2015 року.