Ухвала

від 13.08.2015 по справі 390/884/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/403/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фомічов С. Є.

УХВАЛА

Іменем України

13.08.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Фомічова С.Є.

суддів - Дуковського О.Л.

ОСОБА_2

при секретарі - Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення коштів , за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 рокуі

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у строк до 01 листопада 2011 року, відповідачем не вчинено дій щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. На неодноразові прохання оформити документи відповідач відмовляв, мотивуючи відсутністю документів на земельну ділянку, на якій розташований комплекс.

У лютому 2014 року відповідач заявив, що не має можливості підписати з позивачем договір, оскільки фірму він продав, а кошти було витрачено на потреби агрофірми, а тому враховуючи те що договір купівлі-продажу так і не був належним чином оформлений, право власності на комплекс до позивача не перейшло, тому останній вважає, що за ним збережене право на повернення коштів переданих в рахунок купівлі комплексу за договором.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 147 000,00 грн.

В апеляційній скарзі товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ»ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, з підстав порушення, на його думку, норм матеріального і процесуального права та недоведеності обставин, які суд вважав встановленими. Просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5Ю, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ» у простій письмовій формі укладено та підписано договір купівлі-продажу комплексу, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Веселівка, вулиця Леніна, 7, який складається з: кормоцеху, Аа, 236,3 кв.м.; корівник-телятник, ББ1, 1150,2 кв.м.; корівник, В, 859,3 кв.м.; корівник, ГП1г, 921,6 кв.м.; молокопункт, Д, 49,9 кв.м.; будинок тваринника, Ее, 67,6 кв.м.; пункт штучного запліднення, Ж, 49,9 кв.м.; навіс, гі; ворота, №; огорожа, №1; ганок, кр.; вимощення, 1.

Відповідно до договору купівлі-продажу комплексу укладеного між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ» 01 вересня 2011 року, встановлено, що відповідач зобов'язався підготувати всі необхідні документи та оформити належним чином договір купівлі-продажу комплексу до 01 листопада 2011 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу комплексу укладеного між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ» 01 вересня 2011 року встановлено, що продаж комплексу за домовленістю сторін вчинено за 147 000,00 (сто сорок сім тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з розписки від 01 вересня 2011 року про отримання коштів встановлено, що позивач передав відповідачу 147 000,00 (сто сорок сім тисяч) гривень 00 копійок, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 01 вересня 2011 року встановлено, що комплекс, який розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Веселівка, вулиця Леніна, 7 було передано позивачу відповідачем одразу після підписання договору та отримання коштів.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії CAB №156903, виданого виконавчим комітетом Веселівської сільської ради від 21 серпня 2007 року, зареєстрованого в обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 29 серпня 2007 року за реєстровим №19996095 встановлено, що комплекс, що розташований за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Веселівка, вулиця Леніна, 7, належить відповідачу на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання, крім цього ст.16 ЦК України зазначає, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції помилково застосував ч. 1 ст. 1212 ЦК України, де зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що договір купівлі-продажу комплексу, не був належним чином оформлений, право власності на комплекс до позивача не перейшло, та враховуючи те що відповідач отримав кошти за майно вказане в договорі купівлі-продажу, але не оформив належним чином договір купівлі-продажу, а тому відповідач набув грошові кошти за рахунок позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), та зобов'язаний повернути позивачеві це майно.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_4, які на час укладання даної угоди був власником та керівником вказаного підприємства належним чином не провів оприбуткування отриманих коштів, як на підставу для відмову у задоволенні позову. Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного суду України № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року зазначено, що, за змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов’язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов’язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Відповідно до установчих документів доданих до матеріалів справи ОСОБА_4 на час укладання даної угоди був власником та керівником вказаного підприємства і відповідно до уставних документів укладаючи дану угоду діяв в межах наданих йому повноважень.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не має. Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОСОЮЗ»відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 рокузалишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді