Рішення

від 26.06.2015 по справі 219/2805/15-ц

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/2805/15-ц

2/219/1539/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючої судді Фролової Н.М., при секретарі Соколовій О.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Артемівську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, яку згодом уточнила, в якій просить стягнути солідарно з Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» заборгованість з заробітної плати в розмірі 12 619 гривень 51 копійок та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 547 гривень 96 копійки, а всього - 15 167 гривень 47 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 03 травня 2012 року перебувала в трудових відносинах з комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» та працювала на посаді сестри медичної дільничної диспансерного відділення №2. Місце роботи знаходилося в м.Артемівську по вул.Радянська,б.73.31 грудня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. На день звільнення з позивачем не було здійснено розрахунок, у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі за період з серпня по грудень 2014 року в сумі 12 450 гривень 00 копійок, та невиплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 2 500 гривень 00 копійок. Згідно Статуту Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» є комунальним лікувально-профілактичним закладом, який засновано на власності територіальної громади міста Горлівки відповідно до рішення обласної ради від 03.09.2002 року № 4/3-50 прийнята в спільну власність територіальних громад сел, селищ, міст, які знаходяться в управлінні Донецької обласної ради. Управління Диспансера в межах повноважень, згідно рішення обласної ради від 04.03.1999 року № 23/5-116 «Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецької обласної державної адміністрації стосовно майна області та про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, що знаходяться в управлінні обласної ради», здійснює облдержадміністрація. Керівництво відповідача в установленому порядку не провело з нею розрахунок при звільненні, що є суттєвим порушення її конституційних прав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просив задовольнити уточнені позовні вимоги, крім того зазначив, що фінансування Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» здійснював Департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації.

В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідно до Статуту комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», затвердженого розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації від 05.03.2007 року № 108, управління охорони здоров'я (на теперішній час - департамент охорони здоров'я), здійснює лише координацію діяльності диспансеру. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах із департаментом охорони здоров'я облдержадміністрації. Станом на теперішній час КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» знаходиться на непідконтрольній органам державної влади України території і не перебуває у віданні департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації.

Представник відповідача - комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, головним лікарем КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» надіслано заяву на адресу суду, в якій він просив розглянути справу без участі представника КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки», просив прийняти рішення по справі на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дістається висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власника або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства проводяться в день звільнення.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачка перебувала в трудових відносинах з комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» з 03 травня 2012 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-5).

Відповідно до наказу № 213к від 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 звільнено на підставі ст.38 КЗпП України з посади сестри медичної дільничної диспансерного відділення № 2 (а.с.8-9).

На день звільнення ОСОБА_2 мала заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року включно в сумі 12 619 гривень 51 копійок та компенсації за невикористану відпустку в сумі 2 547 гривень 96 копійки, а всього - 15 167 гривень 47 копійок, які, в порушення положень ст.116 КЗпП України, їй відповідачем - комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» виплачені не були, що підтверджується матеріалами справи, довідкою про розмір заборгованості (а.с.50,57).

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості є законними, доведеними і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки».

Крім того, судом встановлено, що, незважаючи на те, що комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» станом на теперішній час перебуває на непідконтрольній органам державної влади Україні території, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, діяльність комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» не припинена (а.с.37-39).

При цьому, пунктом 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір; разом з тим на зазначені вимоги поширюються положення ч. 3 ст. 32 Цивільного кодексу України і п. 3 ст. 39 Закону України «Про власність», згідно з якими в разі недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.

Донецька обласна державна адміністрація є лише засновником комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки», а не власником.

Відповідно до п. 1.2 Статуту комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» управління Диспансером, в межах повноважень, згідно з рішенням обласної ради від 04.03.1999 року № 23/5-116 «Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецькій обласній державній адміністрації щодо управління майном області та про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, що знаходяться в управлінні обласної ради», здійснює облдержадміністрація; координацію діяльності здійснює управління охорони здоров'я облдержадміністрації.

Таким чином, враховуючи, що департамент охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації не є юридичною особою, із якою позивач перебувала у трудових відносинах, та не є власником такої юридичної особи, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати з департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць - до негайного виконання.

На відповідача - комунальну лікувально-профілактичну установу «Міський наркологічний диспансер м. Горлівки» суд в силу ст. 88 ЦПК України покладає судові витрати на користь держави в сумі 243 грн. 60 коп. в якості судового збору, понесені судом при розгляді цивільної справи, оскільки позивач при подачі позову до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,статті 1 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 116, 235 КЗпП, ст.ст. 57, 60, 88, 209, 212 -215, 218, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» (код ЄДРПОУ 13490589) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) 15167 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 47 коп. заборгованості по заробітній платі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» (код ЄДРПОУ 13490589) на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Фролова