Рішення

від 30.09.2009 по справі 15/201-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/201-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.09           Справа № 15/201-09.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрівка”, с. Юрівка, Конотопський район, Сумська обл.

про стягнення 53 124 грн. 09 коп.

                                             СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:  не з‘явився

Від відповідача: не з‘явився

           В судовому засіданні 24.09.2009р. оголошувалася перерва до 30.09.2009р. о 11 год. 30 хв.

      Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 53 124 грн. 09 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу №171-07-2008 СФК від 08.07.2008р.,  а саме: 26 425 грн. 00 коп. основного боргу, 13 447 грн. 97 коп. курсової різниці,  4862 грн. 21 коп. пені згідно п.  8.2 договору, 611 грн. 94 коп. 3% річних, 3813 грн. 22 коп. інфляційних витрат, 3 963 грн. 75 коп. штрафу згідно п. 9.4 договору,  1300 грн. 00 коп. адвокатських витрат згідно договору №106/04/09 від 29.04.2009р. про надання правової допомоги.

          Відповідач письмовий  відзив на позов не подав, в судовому засіданні 24.09.2009р. усно пояснив, що основний борг у розмірі  26 425 грн. 00 коп. визнає в повному обсязі, а проти нарахування штрафних санкцій заперечує в зв‘язку з тяжким фінансових становищем підприємства.

         В дане судове засідання представники сторін не з‘явилися, будь-яких додаткових доказів та документів в обґрунтування своїх позиції по справі не подали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином (про те, що сторонам відомо про оголошення перерви в судовому засіданні 24.09.2009р. до 30.09.2009р. о 11 год. 30 хв. свідчать підписи представників сторін на обкладинці справи).

        Від відповідача в дане судове засідання надійшла заява про перенесення розгляду справи з зв‘язку з проведенням переговорів по укладанню мирової угоди між відповідачем та позивачем.

          Відповідно до ст. 69 ГПК України  спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Отже строк вирішення справи вичерпаний.

        Таким чином всім учасникам судового процесу було надана можливість в установлений  законом термін обґрунтувати свою позицію, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, а у заяві про перенесення розгляду справи відповідачу відмовляється з огляду на наступне:

        - до клопотання відповідача про перенесення розгляду справи не додано жодного доказу, що підтверджує проведення переговорів між позивачем та відповідачем;

       -   відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.

           Тобто, задоволення заяви відповідача призведе до затягування розгляду справи та порушення вимог  Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

08 липня 2008 року між позивачем  та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 171-07-2008СФК. Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу_засобїв захисту рослин на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 2.2 даного договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пункт 3.1 договору вказує, товар може передаватися покупцями партіями.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару (п. 4.6. договору).

Представником позивача пояснювалося, що на виконання умов договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 55 905 грн. 00 коп. по видатковим накладним №РН-СМ00453 від 10.07.2008 року на суму 16 960,00 грн. (згідно довіреності серії ЯПВ №739117 від 09.07.2008 року), №РН-СМ00501 від 23.08.2008 року на суму 15 200,00 грн. (згідно довіреності серії ЯПВ №739150 від 23.08.2008 року), №РН-СМ00562 від 26.09.2008 року на суму 23 745,00 грн. (згідно довіреності серії ЯПВ №739171 від 26.09.2008 року).

У вищезазначених видаткових накладних було вказано, що підставою поставки є саме договір № 171-07-2008СФК від 08.07.2008р.

Пункт 5.1 даного договору зазначає, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, казаною в п. 2.1 даного договору.

Пунктом 5.3 даного договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином:

- 50 %   від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору;

- 50 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.2008 року.

        Як пояснив позивач, він виконав свої обов'язки за договором у повному обсязі і претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

         Відповідач  в порядку п. 6.1. договору взяв на себе зобов'язання перед позивачем провести оплату за товар в строк та на умовах вказаних в ст. 5 цього договору,  але відповідно до умов договору лише частково оплатив поставлений товар, у розмірі 29 480 грн. 00 коп., що підтверджується слідуючими документами: банківська виписка від 10.07.2008 року на суму 8 480,00 грн.; банківська виписка від 01.10.2008 року на суму 15 000,00 грн.; банківська виписка від 20.10.2008 року на суму 5 000,00 грн.; банківська виписка від 09.12.2008 року на суму 1 000,00 грн.

        Таким чином, станом на 10 липня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору купівлі-продажу №171-07-2008СФК від 08 липня 2008 року становить 26 425 грн. 00 коп.

         Факт отримання  відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу №171-07-2008 СФК від 08.07.2008р.,  видатковими накладними накладним №РН-СМ00453 від 10.07.2008 року, №РН-СМ00501, №РН-СМ00562 від 26.09.2008 року, довіреностями на отримання товару

(копії вказаних документів  долучені до матеріалів справи). Крім цього, вказаний факт відповідачем не заперечувався.

         Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

       Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

         Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

         Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

         Але, оскільки відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, розрахувався лише частково, і залишок заборгованості по основному боргу  склав 26 425 грн. 00 коп.,  позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

          Вказана заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу у розмірі 26 425 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи і була визнана відповідачем в судовому засіданні.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також не подано аргументованих заперечень щодо вимог позивача, позовні вимоги в частині стягнення 26 425 грн. 00 коп. основного боргу відповідачем визнані повністю, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 694 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

    Також позивачем заявлено вимогу по стягненню з відповідача 13 447 грн. 97 коп. курсової різниці. Так, графа 6 додатків до договору вказує на наявність курсу долара США на день підписання даного договору та додатку №1 до нього - 5,05 грн./дол. США

    Розрахунок курсової різниці зазначається  позивачем у позовній заяві.

    Вимога позивача в частині стягнення 13 447 грн. 97 коп. курсової різниці є необґрунтованою та  задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

   Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

    Відповідно до ч. 2 ст. 189  Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях.

    В свою чергу,  частина 2 ст. 198 Господарського кодексу України передбачає, що грошові зобов‘язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях.

    Пунктом 1 постанови КМ України від 18.12.1998р. №1998 «Про удосконалення порядку формування цін», визначено, що формування, встановлення та застосування суб‘єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

   Статтею 117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов‘язковими до виконання.

   Тому,  вимога позивача щодо стягнення 13 447 грн. 97 коп. проіндексованої суми платежу не узгоджується з вимогами постанови  КМ України від 18.12.1998р. №1998  «Про удосконалення порядку формування цін», оскільки ця сума є збитками позивача, вимоги по стягненню яких ним не заявлялись.

    Можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова КМ України передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію,  у структурі собівартості якої є частка імпорту.

     Оскільки, позивач у наступному товар не використовував як складову (сировину) для виготовлення відповідної продукції, а реалізовував його безпосередньо, то в цьому випадку у позивача відсутні правові підстави для користування передбаченими вище пільгами при формуванні вільних цін з урахуванням доларового еквівалента.

         Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі  4862 грн. 21 коп. за період з 02.10.2008р. по 10.07.2009р.

        Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 8.2 договору  №171-07-2008 СФК від 08.07.2008р., за яким за прострочення  виконання зобов‘язання покупець зобов‘язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

          Пункт 8.3 договору визначив, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов‘язань за даним договором.

          Крім цього, сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України  домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4862 грн. 21 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, і позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню 3 963 грн. 75 коп. штрафу, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання відповідно згідно п. 9.4 договору (за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України  штрафними санкціями  у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник  господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання  господарського зобов‘язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 3 963 грн. 75  коп. передбачені умовами договору, штраф нарахований в межах строку позовної давності, заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

      Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору позивач просить стягнути з відповідача 611 грн. 94 коп. 3% річних за період з 02.10.2008р. по 10.07.2009р. та  3813 грн. 22 коп. інфляційних витрат за період з жовтня 2008р. по червень 2009р.

        Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

         Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги і позовні вимоги стосовно стягнення 611 грн. 94 коп. 3% річних та  3813 грн. 22 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача  1300 грн. 00 коп. адвокатських витрат згідно договору №106/04/09 від 29.04.2009р. про надання правової допомоги то дані вимоги судом  не задовольняються з огляду на наступне:

 Позивач вказані вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору №106/04/09 від 29 квітня 2009 року про надання правової допомоги, працівник ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» - Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням із ТОВ «Юрівка» боргу та нарахованих пені, курсової різниці, 3% річних, індексу інфляції, штрафу за договором купівлі-продажу №171-07-2008СФК від  08 липня 2008 року.

Бонтлаб Василь Васильович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності ТОВ «Незалежна юридична компанія» є адвокатська діяльність про що свідчить КВЕД 74.11.1., зазначений в довідці ЄДРПОУ товариства.

При цьому, в судовому засіданні по справі приймав участь представник позивача по довіреності б/н від 29.04.2009р. Мельниченко О.В.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, між двома юридичними особами був укладений окремий господарський договір про надання правової допомоги, який був підставою виникнення правовідносин між позивачем та ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» та який містить основні умови таких правовідносин.

Таким чином,  вимоги позивача щодо стягнення 1300 грн. 00 коп. адвокатських витрат не можна віднести до  оплати послуг адвоката у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки укладання вказаного договору поклало на його сторони (замовника і виконавця) інші права та обов‘язки, зміст договору був визначений сторонами на основі вільного волевиявлення  і вказаний договір №106/04/09 від 29.04.2009р. про надання правової допомоги містить розділ 3, який передбачає окремий порядок розрахунків по договору.

       Отже, вказані витрати не можуть бути відшкодовані судом, так як позивачем не доведено, що ці збитки відносяться до договору купівлі-продажу №171-07-2008 СФК від 08.07.2008р.,  у розумінні  ст. ст. 611, 623 Цивільного Кодексу України, де боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

        Збитки – це об'єктивне зменшення будь–яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно–наслідковому  зв'язку з неправомірною поведінкою боржника. Віднесення до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню сумою за позовом.

        Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 224 ГК України: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що під збитками  розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання, зобов‘язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

  Тому, враховуючи викладене, вимоги позивача по стягненню 1300 грн. 00 коп. адвокатських витрат задоволенню не підлягають.

    Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрівка” (41674, Сумська область, Конотопський район, с. Юрівка, код 34072392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А,  код 25591321)  26 425 грн. 00 коп. основного боргу, 4862 грн. 21 коп. пені, 611 грн. 94 коп. 3% річних, 3813 грн. 22 коп. інфляційних витрат, 3 963 грн. 75 коп. штрафу, 396 грн. 76 коп. витрат по держмиту, 235 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

4.          У заяві Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрівка” про перенесення розгляду справи – відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резніченко

Повний текст рішення підписано 30.09.09 р.