Рішення

від 07.09.2009 по справі 3/228-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/228-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.09           Справа № 3/228-09.

Суддя:  Левченко П.І.

За участю секретаря судового засідання:  Литвиненко Ю.В.

Розглянувши  справу:

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас», м. Київ

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів», м. Конотоп

Про стягнення  92680 грн. 72 коп.

За участю:

позивача – Петруня О.М.

відповідача –  не прибув

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» 74 339 грн., 77 коп., - основного боргу, 6721 грн., 08 коп.- пені, 9 841 грн., 34 коп. - інфляційних витрат, 1778 грн., 54 коп. - 3 % річних від простроченої суми боргу, 926 грн., 80 коп., - сплаченого державного мита та 118 грн., 00 коп,  - сплачених  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, хоча про час і місце засідання був повідомлений належним чином.

          Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив:

22 вересня 2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекас» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» був укладений договір поставки № 87-ВМТП. Відповідно до даного договору, Товариство з обмежено відповідальністю «Бекас» (позивач) зобов'язався передати у власність Замовнику металопрокат, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» - (відповідач), прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до накладних КН-0000224 від 22.09.08 року, КН-0000241 від 30.09.08 року, КН-0000242 від 30.09.08 року, КН-0000260 від 09.10.08 року, КН-0000284 від 22.10.08 року, КН-0000288 від 27.10.08 року, КН-000288 від 27.10.08 року, КН-00288 від 27.10.08 року, КН-0000295 від 29.10.08 року, КН-0000299 від 31.10.08 року, КН-0000300 від 31.10.08 року, КН-0000312 від 04.11.08 року, КН-0000316 від 05.11.08 року, КН-0000342 від 17.11.08 року, КН-0000347 від 18.11.08 року, КН-0000362 від 25.11.08 року позивач – ТОВ «Бекас» поставив відповідачу продукцію на загальну суму 426 285 гривень 09 коп. ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» розрахувався на загальну суму 351 945 грн., 32 коп. Залишок заборгованості відповідача складає 74339 грн. 77 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.07.2009 року.

На претензію позивача № 1 від 25.12.2008 року, відповідач відповіддю від 06.01.2009 року зазначив, що сплатить суму боргу, але зобов'язання виконано не було належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Пункт 2 ст. 193 ГКУ вказує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 3% річних складають 926 грн. 80 коп., інфляційні збитки 9841 грн. 34 коп. і підтверджуються розрахунком суми позову.

В п.п 7.3. розділу 7 договору поставки № 87-ВМТП від 22.09.2008 року зазначено, що: «У випадку порушення терміну оплати вартості поставленої продукції, Замовник сплачує за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення».

Позивач  нарахував выдповыдачевы пеню, виходячи з подвыйного розмыру облыковоъ ставки НБУ в сумі 6721,08 грн. за період з вересня 2008 року по липень 2009 року, тобто за 11 місяців.

Але відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач розпочав нарахування пені відповідачеві з вересня 2008 року, а відтак нарахування за перші шість місяців порушення пені складає згідно розрахунку позивача 4158 грн. 31 коп.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 4158,31 грн.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2562,77 грн. суд має відмовити позивачеві.

 Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав своє зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та враховуючи інтереси відповідача, що підтверджується поданими ним з позовною заявою доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не подав суду доказів належного виконування ним своїх зобов'язань за договором перед позивачем.

           Оскільки відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву (пояснення по справі) та доказів сплати боргу, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача: основної заборгованості в розмірі 74339, 77 грн., 5012,00 грн. пені, 9841 грн., 34 коп. - інфляційних витрат, 1778 грн., 54 коп. - 3 % річних від простроченої суми боргу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

 Керуючись ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 44-49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод  по ремонту дизель-потягів» (41600, Сумська область, м. Конотоп, пл. новікова, 8 А, ід. код в ЄДРПОУ 34284857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас» (03127, м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 100/2, ід. код в ЄДРПОУ 21571801) основний борг в розмірі 74339,77 грн., пеню в розмірі 4158,31 грн., 3% річних в розмірі 1778,54 грн., індекс інфляції в розмірі 9841,34 грн.; витрат по сплаті держмита в розмірі  901 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.  

2.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Повний текст рішення підписаний 11.09.09р.

СУДДЯ                                                                                    П.І. ЛЕВЧЕНКО