Ухвала

від 19.08.2015 по справі 327/139/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №327/139/15

Провадження №22ц/778/4817/15 Головуючий у 1 інстанції: Кущ Т.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_1» на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_1» до ОСОБА_3 про визнання права власності на майбутній врожай, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_1» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майбутній врожай.

У позові зазначалось, що 02 червня 2008 року між сторонами укладено договір оренди належної відповідачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №029997 земельної ділянки №478а на схемі розподілу земельних часток (паїв) загальною площею 2,9899 гектара (далі - га) з кадастровим номером 2324982000:01:003:0037, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком до 31 грудня 2014 року.

У вересні-жовтні 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди, позивач, отримавши у липні 2014 року усну згоду власника земельної ділянки - відповідача ОСОБА_3 на продовження дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, здійснив передпосівні роботи та посів озимої пшениці за власні кошти.

Посилаючись на те, що відповідач 07 жовтня 2014 року письмово відмовився продовжувати договірні відносини з ТОВ "Агрофірма "ОСОБА_1" та просив повернути належну йому земельну ділянку згідно умов договору оренди, позивач просить визнати право власності на майбутній врожай озимої пшениці, що зростає на належній відповідачеві земельній ділянці з осені 2014 року, вартість якого, згідно розрахунку позивача, складає 32 319 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_1» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 02.06.2008 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_1» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки №478а, загальною площею 2,9899га з кадастровим номером 2324982000:01:003:0037, належної відповідачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №029997, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком до 31 грудня 2014 року.

Договір був зареєстрований у Розівському відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 листопада 2008 року за № 040827900174 (а. с. 5-6).

У пункті 1.3. Договору оренди вказано, що зазначена земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Це підтверджується наступним. 30 травня 2008 року, (до укладення Договору оренди), орендодавець ОСОБА_3 та орендар ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_1» в особі генерального директора ОСОБА_4 разом із головою Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області та начальником відділу земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області оглянули на місцевості межі земельної ділянки № 478 а на схемі розподілу земельних часток (паїв) з кадастровим номером 2324982000:01:003:0037та встановили, що межі вказаної земельної ділянки визначені між поворотними точками та закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 4 штук, про що був складений ОСОБА_1 визначення меж земельної ділянки, який був підписаний учасниками огляду та скріплений печаткою, зокрема, ТОВ "Агрофірма "ОСОБА_1". Спірних питань стосовно визначення меж земельної ділянки не виникало (а. с. 7-8).

17 листопада 2008 року об'єкт оренди був переданий орендареві, і останній почав ним користуватись, про що був складений ОСОБА_1 прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі від 02 червня 2008 року, в якому вказано, що земельна ділянка виділена на місцевості у встановленому законом порядку. ОСОБА_5 прийому-передачі був підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ "Агрофірма "ОСОБА_1" (а. с. 8 - на звороті).

Тому, доводи апелянта про те, що земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості являються безпідставними.

Позивач посилається на те, що у кінці вересня 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди, отримавши у липні 2014 року усну згоду власника земельної ділянки - відповідача ОСОБА_3 на продовження дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, він здійснив передпосівні роботи та посів озимої пшениці за власні кошти. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що у липні 2015 року урожай на земельних ділянках, які належать ОСОБА_6, був скошений працівниками ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_1». Проте, будь-яких доказів про те, що він діяв зі згоди відповідача суду не надано, тому слід вважати, що позивач самовільно засіяв ячмінь на земельній ділянці, яку повинен був повернути орендодавцю.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Пунктом 3.3. Договору оренди від 02.06.2008 року передбачено: «У разі якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (а. с. 5).

Проте, до закінчення строку дії Договору оренди, а саме, 07 жовтня 2014 року, а також протягом місяця після закінчення строку дії Договору оренди (19 січня 2015 року) ОСОБА_3 звертався до орендаря ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_1» в особі його керівника ОСОБА_4 з письмовими заявами, в яких повідомляв останнього про свій намір самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці та прохав повернути земельну ділянку на умовах, передбачених Договором оренди, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (а. с. 10,12).

Позивач же звернувся до орендодателя ОСОБА_3 з письмовою пропозицією про продовження терміну договору оренди 10.10.2015 року, тобто після того як відповідач повідомив його про те, що після закінчення строку дії договору він має намір самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці та прохав повернути земельну ділянку та листом від 19 січня 2015 року відповідач додатково відмовився давати згоду на продовження терміну договору оренди до 31 серпня 2015 року.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно із пп.11.2.1. п.11.2. Договору оренди його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення його терміну. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.8.1. Договору оренди).

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам та дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки та з 01 січня 2015 року правомірно може використовувати належну йому земельну ділянку у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, оскільки припинені всі зобов'язання між сторонами за цим договором оренди. Тому позивач втратив статус землекористувача спірної земельної ділянки і не підлягає захисту його право власності на здійснені ним посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену ним продукцію.

Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо необхідності визначення строку дії договору з урахуванням періоду ротації сівозміни, а саме, відповідних проектів землеустрою - як-то вказано в п. 3.2. Договору або надсилання Орендодавцю письмових повідомлень щодо періоду ротації сівозміни.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОСОБА_1» відхилити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: