Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/3065/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/3065/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура», м.Київ, ЄДРПОУ 38443425

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», м.Київ, ЄДРПОУ 19071913

про стягнення 1 513 582,69 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники

від позивача: Хаславська А.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 18.03.2015р. та 20.03.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», м.Київ (з урахуванням заяви №2-2/2015 від 26.02.2015р.) про стягнення суми невикористаного авансу в розмірі 796 836,88 грн., неустойки в сумі 415 469,97 грн. та безпідставно набутих коштів в розмірі 301 275,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №10309 від 11.09.2013р. в частині проведення підрядних робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціонування, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» виникло право вимагати повернення невикористаного авансу та нарахування неустойки за порушення господарського зобов'язання. Одночасно, позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору поставки, внаслідок чого отримані останнім кошти в сумі 301 275,84грн. підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві б/н від 17.03.2015р. та під час розгляду спору у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК», незважаючи на порушення генеральним підрядником своїх обов'язків з передачі технічного завдання, будівельного майданчика, обладнання для монтажу за актами приймання-передачі, було належним чином виконано будівельні роботи з монтажу систем вентиляції та кондиціонування на підставі договору підряду №10309 від 11.09.2013р. До того ж, за твердженнями відповідача, роботи за вказаним договором були фактично виконані, проте, акти приймання-передачі безпідставно були залишені заявником без прийняття та погодження. Одночасно, відповідачем наголошено, що товар на суму 301 275,84грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було поставлено позивачу, на підтвердження чого представлено суду видаткову накладну №ИВ140312/2 від 12.03.2014р.

Відповідач у судове засідання 12.08.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03062, м.Київ, Святошинський район, вул.Чистяківська, буд.2, офіс 428. Одночасно, в матеріалах справи наявна ще одна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»: 03115, м.Київ, вул.Крамського Івана/Котельникова, 14/34.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 06.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлені на наведені вище адреси конверти з судовою кореспонденцію до суду повернуто не було. Проте, з долученого до матеріалів справи витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» вбачається, що конверт, направлений за адресою: 03115, м.Київ, вул.Крамського Івана/Котельникова, 14/34, було вручено адресату.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» є доказом повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у розумінні п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Одночасно, пунктом п.3.9.1 1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони.

Отже, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, що передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення обізнаності відповідача щодо дати, часу, місця розгляду спору та дотримання процесуальних прав вказаного учасника судового процесу, судом 06.08.2015р. та 11.08.2015р. було складено відповідні телефонограми. Зі змісту телефонограм вбачається, що останні було прийнято представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» Бедей Н.В. та Гонтарчук Г.В., повноваження яких підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю №61/03/11 від 17.03.2015р.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», які наявні в матеріалах справи та, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи прийняття повноважними представниками відповідача телефонограм суду з повідомленням про судове засідання, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 06.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/3065/15-г здійснюється з 11.02.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

Одночасно, судом враховано, що всіма учасниками судового процесу було висловлено свою правову позицію по суті спору.

Судом також враховано, що ухвалою від 06.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився в судове засідання 12.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» (підрядник) було укладено договір підряду №10309, відповідно до п.2.1 якого підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника на свій ризик виконати та здати генеральному підряднику у встановлений договором строк закінчені роботи з монтажу системи вентиляції та кондиціонування й поставки матеріалів, а генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт та доступ до будівельного майданчика, передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника роботи і оплатити їх.

Контрагентами у п.1.1.12 договору №10309 від 11.09.2013р. погоджено, що об'єктом будівництва є готель бренду «Companile», загальною орієнтовною площею 6375,84 м 2 (основна будівля), будівництво якого здійснюватиметься на земельній ділянці разом з комплексом інтегрованих, працездатних і комплектних мереж та системою інженерного і технологічного забезпечення, розташованих на земельній ділянці. Під земельною ділянкою розуміється частина земної поверхні, яка розташована за адресою: м.Донецьк, пр.Ілліча, 15ж.

За умовами п.1.1.17 договору №10309 від 11.09.2013р. роботами є комплекс будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт в межах, передбачених правочином, котрі необхідні генеральному підряднику для передачі завершеного будівництвом об'єкту, а також здійснення відповідних адміністративно-дозвільних процедур, необхідних погоджень.

Умовами п.14.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що договірна ціна становить 1 405 758 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Договірна ціна включає в себе, в тому числі, вартість робіт по розробці робочих креслень.

Додатковою угодою №1 від 24.12.2013р. сторонами було збільшено розмір договірної ціни на 268 969,55 грн.

Договір підряду вступає в силу з моменту його підписання та залишається чинним до повного і належного виконання сторонами всіх зобов'язань (п.30.5 договору №10309 від 11.09.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №10309 від 11.09.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України .

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2 договору №10309 від 11.09.2013р. визначено, що роботи включають в себе всі роботи, виконання яких передбачено обсягом та кошторисом, що окреслені у додатку №1, зокрема: корегування і адаптацію робочої документації розділ «Опалення, вентиляція, кондиціонування», том 15, погодження генеральному підряднику, внесення коригувань по зауваженням генерального підрядника, друкування в трьох екземплярах; організацію та виконання всіх необхідних підготовчих, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт; закупівлю та поставку на об'єкт необхідних матеріалів; встановлення, пуско-налагодженння обладнання, систем та мереж; проходження всіх необхідних приймальних комісій згідно чинного законодавства, а також усунення дефектів під час гарантійного строку; координацію з технічним представником робіт інших підрядників, роботи яких прямо чи опосередковано стосуються робіт підрядника, а саме, але не обмежуючись цим, систем електротехнічного, слабкострумного, протипожежного, освітлювального, сантехнічного, технологічного, операційного та іншого обладнання, меблів (вбудованих та окремо розташованих), аксесуарів, елементів оздоблення і декору, дверей та вікон, а також їх взаємне розміщення та ув'язка, примикання, сполучення, переходи; складання виконавчої документації.

У відповідності до п.п.7.1 договору №10309 від 11.09.2013р. організація підрядником виконання робіт здійснюється у відповідності до наданої генеральним підрядником затвердженої проектної документації. Протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору генеральний підрядник передає підряднику доступ на будівельний майданчик.

Як вбачається з погоджених контрагентами кошторисної документації та графіку виконання робіт (додаток №2 до договору №10309 від 11.09.2013р.) у межах договору підрядником повинно було бути виконано наступні роботи:

- монтаж системи вентиляції у строк з 16.09.2013р. по 29.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на 11-10 поверхах у строк з 16.09.2013р. по 23.09.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на 9-8 поверхах у строк з 24.09.2013р. по 02.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на 7-6 поверхах у строк з 03.10.2013р. до 11.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на 5-4 поверхах у строк з 14.10.2013р. по 22.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на 3-2 поверхах у строк з 23.10.2013р. по 31.10.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на 1 поверсі у строк з 01.11.2013р. по 07.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції у підвалі у строк з 08.11.2013р. по 14.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції у підвалі у строк з 18.10.2013р. по 14.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на крівлі у строк з 28.10.2013р. по 22.11.2013р.;

- монтаж вертикальної і горизонтальної розводки за системою вентиляції на першому поверсі у строк з 28.10.2013р. по 29.11.2013р.

- поставка обладнання замовником 05.11.2013р. ;

- монтаж обладнання вентиляції на покрівлі за наявності будівельної готовності у строк з 06.11.2013р. по 29.11.2013р.;

- монтаж обладнання вентиляції у підвалі за наявності будівельної готовності у строк з 14.11.2013р. по 29.11.2013р.

- монтаж в номерах повітророзподільчих пристроїв у строк з 14.11.2013р. по 29.11.2013р.;

- здача робіт ПНР за системою вентиляції за наявності будівельної готовності у строк з 18.11.2013р. по 29.11.2013р.

З наведеного у додатку №2 до договору графіку виконання робіт вбачається, що кінцевим строком виконання робіт за спірним правочином було 29.11.2013р.

Пунктом 12.1 договору №10309 від 11.09.2013р. передбачено, що строки виконання робіт - це строки, наведені у календарному графіку, але за умови отримання технічного завдання, надання фронту робіт, сплати авансу на умовах цього договору та отримання від генерального підрядника обладнання, а також виконання генеральним підрядником інших робіт, без яких підрядник не може розпочати виконання своїх обов'язків.

Отже, з наведених вище норм спірного договору вбачається, що належне виконання підрядником своїх обов'язків з підготовки виконавчої документації, встановлення та монтажу системи вентиляції на об'єкті залежить, насамперед, від факту отримання технічного завдання, будівельного майданчика та попередньої оплати.

За висновками суду, генеральним підрядником було вчинено всі дії з метою надання підряднику можливості належно виконати свої обов'язки за договором №10309 від 11.09.2013р. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.1.6 договору №10309 від 11.09.2013р. проектна документація - це текстові та графічні матеріали, затверджені у встановленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні, інженерні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, виконані відповідно до умов чинного законодавства. Вказана документація повинна бути надана генеральним підрядником у відповідності до п.4.5.2 вказаного договору.

Наразі, заперечення відповідача, наведені у відзиві б/н від 17.03.2015р., стосовно неотримання від генерального підряднику проектної документації та технічного завдання на будівництво, є необґрунтованими та такими, що спростовуються представленими суду документами.

Зокрема, в матеріалах справи наявні виконавчі схеми та креслення, скріплені безпосередньо печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК».

Одночасно, твердження підрядника стосовно непередання останньому будівельного майданчика також не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, наведені твердження спростовуються тим, що фактично частину робіт за спірним правочином було виконано, про що контрагентами було складено акти №1 приймання передачі будівельних робіт за листопад 2013р., №1 приймання передачі будівельних робіт за грудень 2013р., №2 приймання передачі будівельних робіт за грудень 2013р., №4 приймання передачі будівельних робіт за березень 2014р., №5 приймання передачі будівельних робіт за березень 2014р., №6 приймання передачі будівельних робіт за березень 2013р.

Зазначене вказує на те, що у разі, якщо б генеральним підрядником дійсно не було передано підряднику ані будівельного майданчика, ані проектної документації, у відповідача була б відсутня практична можливість виконати будь-які будівельно-монтажні роботи на підставі договору №10309 від 11.09.2013р.

Як зазначалось вище, передумовою виконання робіт за договором №10309 від 11.09.2013р. сторонами було визначено також отримання підрядником авансу.

За умовами п.п.14.3.1, 14.2.2 договору №10309 від 11.09.2013р. протягом п'яти днів з дати підписання договору, генеральний підрядник перераховує на банківський рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі, погодженому у додатку №3 до договору. Для здійснення такого авансового платежу підрядник виставляє генеральному підряднику рахунок.

У додатку №3 до спірного правочину контрагенти визначили, що авансовий платіж становить 1029414 грн.

Судом вказувалось, що додатковою угодою №1 від 24.12.2013р. сторонами було погоджено збільшення ціни договору на 268 969,55 грн., а генерального підрядника зобов'язано сплатити на рахунок підрядника авансовий платіж в розмірі 181137,73 грн.

Як свідчать наявні матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» на сплату авансу рахунки №ИВ130920/1 від 20.09.2013р. на суму 512 070 грн., №ИВ131007/7 від 07.10.2013р. на суму 517 344 грн., №ИВ131227/2 від 27.12.2013р. на суму 217 365,28 грн.

Генеральним підрядником було виконано свої обов'язки з перерахування на рахунок підрядника суми авансу, що підтверджується платіжними дорученнями №450 від 20.09.2013р. на суму 512070 грн., №474 від 09.10.2013р. на суму 517 344 грн., №627 від 27.12.2013р. на суму 217 365,28 грн. та №560 від 04.12.2013р. на суму 30208,80 грн. з відмітками банку про проведення платежу.

В судових засіданнях відповідачем факт отримання авансу у розмірі, визначеному умовами спірного договору, не заперечувався.

До того ж, господарський суд зауважує, що за умовами п.4.1.3 договору №10309 від 11.09.2013р. підрядник має право зупиняти виконання робіт у разі невиконання генеральним підрядником своїх зобов'язань за договором, що призвело до ускладнення або до неможливості виконання робіт.

Тобто, у даному випадку факт неналежного виконання генеральним підрядником своїх обов'язків міг спричинити зупинення виконання робіт, що, за поясненнями відповідача, не відбулось.

У п.5.2 спірного правочину підрядник підтвердив, що до моменту укладання договору він відвідав будівельний майданчик, отримав всю необхідну для виконання робіт інформацію, здійснив всі необхідні дослідження та розрахунки з метою отримання всіх даних та умов виконання підрядних робіт на об'єкті, врахував всі витрати у договірній ціні стосовно ризиків, що можуть виникнути в ході виконання робіт.

Одночасно, п.10.6 договору №10309 від 11.09.2013р. передбачено, що підрядник здійснює виконання робіт у відповідності до проектної документації на роботи по об'єкту. Строк виконання робіт відкладається на строк надання генеральним підрядником проектної документації.

Наразі, господарський суд зауважує, що твердження відповідача стосовно фактичного виконання підрядних робіт за договором №10309 від 11.09.2013р. та щодо ненадання генеральним підрядником проектної документації є взаємосуперечливими, оскільки за умовами спірного правочину виконання підрядних робіт може здійснюватись лише у відповідності до затвердженого належним чином проекту.

За висновками суду, наведені обставини додатково свідчать про належне виконання позивачем своїх обов'язків за спірним правочином.

Отже, наведеними в матеріалах справи документами підтверджується, що фактично Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» було виконано умови договору №10309 від 11.09.2013р., виконання яких передує початку будівельно-монтажних робіт.

Як зазначалось вище, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

Пунктами 4.2.1, 4.2.2 договору №10309 від 11.09.2013р. передбачено обов'язок підрядника виконати свої зобов'язання з виконання робіт в порядку та строки і з дотриманням вимог якості, передбачених правочином, та у суворій відповідності з проектною документацією, державними будівельними нормами й правилами України.

Розділом 15 договору №10309 від 11.09.2013р. контрагентами визначено порядок виконання та здачі-приймання робіт за правочином.

Роботи підрядника будуть прийняті генеральним підрядником після їх виконання шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт, розрахунку вартості виконаних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць, оформлених у типових формах КБ-3 і КБ-2в (п.15.1 договору №10309 від 11.09.2013р.).

Відповідно до п.15.2 спірного договору, зважаючи на значні обсяги робіт підрядника, їх прийняття буде здійснюватись у відповідності до будівельних норм та стандартів України у термін 2 діб таким чином: інспекція та прийняття певного обсягу робіт і послуг, що були виконані протягом календарного місяця шляхом підписання актів про прийняття виконаних робіт та довідок про їх вартість; здача-прийняття робіт генеральним підрядником та завершеного, впорядкованого, неушкодженого об'єкта в частині робіт, передбачених договором, і передача їх генеральному підряднику.

За умовами п.15.3 укладеного між сторонами правочину жодна з наступних робіт не може бути розпочата підрядником до тих пір, поки генеральним підрядником, представником авторського нагляду та контролю, а у разі необхідності, представниками органів державного нагляду та контролю не буде проведена перевірка якості попередніх прихованих робіт у відповідності до умов правочину та поки підрядник не передасть генеральному підряднику виконавчу документацію на цю попередню роботу.

Підрядник повинен офіційно проінформувати генерального підрядника та будь-яких інших представників нагляду у письмовій формі про: готовність виконаної роботи до інспектування за один робочий день до фактичної дати проведення такої інспекції; готовність певного пакету виконаних робіт до остаточної інспекції і прийняття - за три робочі дні до фактичної дати проведення такої перевірки; готовність всіх виконаних робіт до прийняття та передачі генеральному підрядникові за 10 робочих днів до дати здачі. Передача-прийняття виконаних робіт можливі за умови їх повного та остаточного завершення підрядником на належному рівні якості, наявності пакету виконавчої документації та відсутності недоліків у відповідності до стандартів та вимог договору, проектної документації і чинного законодавства (п.п.15.4, 15.6 договору №10309 від 11.09.2013р.).

Пунктом 15.8 спірного договору передбачено, що передача та прийняття робіт підтверджується підписанням обома сторонами актів у типових формах КБ-3 і КБ-2в, або відсутністю обґрунтованої відмови генерального підрядника від прийняття робіт протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідних актів.

За змістом п.15.7 укладеного між сторонами правочину генеральний підрядник може відхилити передачу- прийняття виконаних робіт на термін, протягом якого існуватимуть недоліки та дефекти виконаних робіт.

Одночасно, якщо генеральний підрядник у п'ятиденний строк не підписує отриманий від підрядника акт за формою КБ-2в і не надає генеральному підряднику аргументовану письмову відмову, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі одностороннього акту підрядника, який повинен бути направлений на адресу генерального підрядника поштою з повідомленням про вручення.

Як вказувалось вище, строки виконання робіт було погоджено сторонами у додатку №2 до договору №10309 від 11.09.2013р.

Одночасно, строк виконання додаткових робіт на суму 268 969,55 грн. у відповідності до умов додаткової угоди №1 від 24.12.2013р. становить 20 банківських днів за умови отримання авансового платежу.

Наразі, як свідчать матеріали справи, в межах дії договору №10309 від 11.09.2013р. підрядником було виконано, а генеральним підрядником належним чином прийнято будівельно-монтажні роботи з установки системи вентиляції на суму 480 151,20 грн., про що контрагентами складено та підписано акти №1 приймання передачі будівельних робіт за листопад 2013р., №1 приймання передачі будівельних робіт за грудень 2013р., №2 приймання передачі будівельних робіт за грудень 2013р., №4 приймання передачі будівельних робіт за березень 2014р., №5 приймання передачі будівельних робіт за березень 2014р., №6 приймання передачі будівельних робіт за березень 2013р., які скріплено печатками господарських товариств.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, 10.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» було отримано від відповідача акт №10/11 здачі приймання проектної продукції на суму 23 075 грн.

У листі №71/2013 від 11.12.2013р., факт отримання якого відповідачем не спростовувався, скориставшись правами, передбаченими п.15.7 договору №10309 від 11.09.2013р., генеральний підрядник відмовився від прийняття вказаного вище акту та зазначив, що підрядником не здійснено корегування та адаптація робочої документації розділ «Опалення, вентиляція, кондиціювання».

Одночасно, за поясненнями представників обох сторін, позивачу також було надано акти прихованих робіт до акту №7 (улаштування системи вентиляції), акт №7 виконаних робіт на суму 90 298,80 грн. та акт №8 на суму 9913,20 грн.

Вказані акти також не було прийнято генеральним підрядником, про що підрядника повідомлено листами №35/2014 від 04.04.2014р., №36/2014 від 11.04.2014р.

Одночасно, підрядником було надано на погодження акти №7 за квітень 2014р. на суму 67614 грн., №8 за квітень 2014р. на суму 4690,80 грн., №9 за травень 2014р. на суму 95319,60 грн.

Про невідповідність вказаних актів умовами укладеного між сторонами правочину підрядника було повідомлено листом №53/2014 від 22.07.2014р., факт направлення якого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» підтверджується поштовим повідомленням №0100118729760.

У листі №53/2014 від 22.07.2014р. генеральним підрядником зазначено, що акти не відповідають погодженій кошторисній документації, виконані роботи не узгоджуються з проектною документацією, а комплект виконавчої документації не є повним (відсутні сертифікати на матеріали, виконавчі схеми та акти прокладання кабельних мереж). Позивачем також було зазначено, що комплект виконавчої документації, наданий відповідачем, містить грубі помилки, акт прихованих робіт містить порушення Державних будівельних норм, тощо.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, станом на момент вирішення спору вказані вище акти контрагентами підписано не було.

Належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів усунення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» наведених вище недоліків матеріали справи не містять.

Наразі, в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» своїх обов'язків за договором №10309 від 11.09.2013р. в повному обсязі.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне також зазначити, що умовами спірного правочину передбачено не тільки кінцевий контроль та прийняття робіт шляхом підписання актів, а і складання проміжних звітів про виконані роботи.

Зокрема, у відповідності до п.9.1 договору №10309 від 11.09.2013р. підрядник складає щоденний звіт про виконання робіт та надає його генеральному підряднику у формі записів до журналів виконаних робіт. Звіт міститиме інформацію про хід, основні технологічні процеси та події, що відбуватимуться при виконанні робіт на будівельному майданчику, та кількість зайнятих на об'єкті робітників, основних будівельних механізмів та техніки підрядника.

Підрядник на підставі вказаних вище звітів складає і надає підряднику кожного вівторка щотижневий звіт про виконання робіт разом із фотографічними підтвердженнями робочої сили, розрахунками, тощо, які можуть бути на цифровому носії або скеровані електронною поштою на адресу генерального підрядника (у паперовій та цифровій формі) (п.9.2 договору №10309 від 11.09.2013р.).

За умовами п.9.4 спірного правочину окремо від щоденного звіту підрядник щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним надає генеральному підряднику звіт про виконання робіт, виконаних у звітному місяці.

Одночасно, у додатку №6 до договору №10309 від 11.09.2013р. контрагентами було погоджено, що акти виконаних робіт приймаються генеральним підрядником тільки за наявності виконавчої документації, що надається підрядником в день передачі актів виконаних робіт чи днем раніше. Виконавча документація передається протягом одного робочого дня, належним чином оформлена та в повній комплектації, а саме за наявності сертифікатів чи паспортів відповідності, актів на приховані роботи, актів у форматі PDF, виконавчих схем по змонтованим системам вентиляції і кондиціонування, скан-копій загального журналу ведення сумісних робіт.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 14.02.2015р. було зобов'язано відповідача надати звіти, складені на підставі п.п.9.1, 9.3, 9.4 договору №10309 від 11.09.2013р.

Проте, відповідачем вимог суду виконано не було, проміжних звітів про виконання робіт за спірним правочином не представлено, доказів надання генеральному підряднику всіх необхідних для прийняття актів виконаних робіт документів не надано.

Наведене вище, також вказує на відсутність у суду підстав вважати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» було належними чином виконано будівельно-монтажні роботи в межах договору №10309 від 11.09.2013р.

До того ж, відповідно до п.п.4.2.22, 4.2.30, 4.2.38 договору №10309 від 11.09.2013р. передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснити передачу генеральному підярднику протягом виконання робіт виконавчої документації, включаючи та не обмежуючись всіма вихідними кресленнями, розрахунками, технічними описами, сертифікатами, паспортами, інструкціями та керівництвами до експлуатації та ремонту, розробити на підставі робочої документації робочі креслення, та узгодити такі креслення з генеральним підрядником, за 10 робочих днів після початку виконання робіт розробити і належним чином оформити проект виконання робіт. При цьому, як вказувалось, вартість робіт з виконання таких креслень включено до ціни договору (п.14.11.17 договору №10309 від 11.09.2013р.).

Пунктом 1.1.9 спірного правочину передбачено, що виконавчою документацією є документи про хід виконання договору, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (комплект робочих креслень для виконання робіт з анотаціями відносно процесу виконання робіт, зі змінами, внесеними до них уповноваженими особами, сертифікати, паспорти, що засвідчують якість матеріалів і устаткування, актами огляду прихованих робіт, робочими журналами, тощо).

Будь-яку документацію підрядник повинен надавати контрагенту на затвердження у двох паперових та в одному електронному варіанті. Один з них залишається у генерального підрядника, а інший повертається за результатами погодження підряднику (п.10.4 договору №10309 від 11.09.2013р.).

Одночасно, п.25.2 укладеного між сторонами правочину визначено, що вся офіційна документація повинна надаватись стороною в письмовому вигляді та передаватись безпосередньо адресату кур'єрською поштою на поштову адресу.

Отже, умовами спірного правочину контрагентами на підставі вільного волевиявлення визначено обов'язок підрядника розробляти та передавати генеральному підряднику виконавчу документацію, який підлягає виконанню у чітко погодженому порядку.

Тобто, вказане також свідчить, що фактично роботи, що виконуються на будівельному майданчику, повинні здійснюватись у відповідності до наведеної виконавчої відкоригованої та погодженої документації, а її надання генеральному підряднику у визначеному правочином порядку фактично забезпечує право останнього здійснювати контроль за виконуваними роботами та встановлювати їх відповідність погодженій проектній документації.

Проте, наразі, в матеріалах справі відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази належного виконання відповідачем наведених вище обов'язків та передання у визначеному договором порядку всієї виконавчої документації генеральному підряднику. Під час розгляду спору відповідачем вказані обставини спростовано не було.

Відсутність наведених документів повторно вказує на обґрунтованість висновків суду щодо відсутності підстав вважати роботи, які за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» були виконані, такими, що відповідають умовам договору №10309 від 11.09.2013р. та як такі, що проведені у відповідності до проекту вентиляції і кондиціонування.

За приписами ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

За умовами п.20.1 договору №10309 від 11.09.2013р. у разі невиконання підрядником умов та зобов'язань за договором, в тому числі, часткового припинення робіт, генеральний підрядник має право у формі листа констатувати невиконання підрядником зобов'язань з вимогою негайного відновлення виконання зобов'язань. У разі продовження невиконання підрядником зобов'язань протягом 5 днів з дати надання такого листа, генеральний підрядник має право надіслати підряднику повторного листа з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому, цей договір вважається розірваним з моменту отримання підрядником такого повідомлення про розірвання.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині належного виконання монтажно-будівельних робіт з встановлення системи вентиляції, позивач на підставі п.20.1 спірного правочину звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» з листом №53/2014 від 22.07.2014р., факт направлення якого підтверджується поштовим повідомленням №0100118729760. У вказаному листі заявником було висунуто вимогу в найкоротший термін виконати умови правочину та завершити коригування і адаптацію документації розділ «Опалення, вентиляція, кондиціонування» том 15 і узгодити проектну і кошторисну документацію.

З огляду на невиконання відповідачем вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівництва та архітектура», реалізувавши право, надане генеральному підряднику п.20.1 спірного правочину, заявником було направлено на адресу відповідача повідомлення №54/2014р. від 04.08.2014р. про відмову від договору №10309 від 11.09.2013р.

Вказане повідомлення було направлене 04.08.2014р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком №3464 та поштовим повідомленням №0100119663126, які скріплені печаткою відділення поштового зв'язку.

Господарський суд приймає наведені документи, як належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази направлення генеральним підрядником повідомлення №54/2014 від 04.08.2014р. про відмову від договору №10309 від 11.09.2013р.

Як вбачається з поштового повідомлення №0100119663126 повідомлення №54/2014р. від 04.08.2014р. про відмову від договору №10309 від 11.09.2013р. було отримано відповідачем 07.08.2014р.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем так і не було представлено належних доказів виконання будівельних робіт у межах спірного правочину, враховуючи передбачене договором право генерального підрядника на відмову від договору підряду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» повідомлення №54/2014р. від 04.08.2014р., суд дійшов висновку, що договір №10309 від 11.09.2013р. було розірвано.

Правові наслідки розірвання договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК», контрагентами погоджено ст.20 правочину.

За умовами п.20.4 договору №10309 від 11.09.2013р. у разі припинення договору з підстав, визначених у п.20.1, підрядник зобов'язується повернути генеральному підряднику авансові платежі, які не закриті актами виконаних робіт.

Пунктом 4.2.32 спірного договору підрядника зобов'язано повернути сплачені генеральним підрядником в порядку п.14.3.1 договору авансові платежі в невикористаній частині протягом 10 робочих днів з моменту дострокового припинення дії цього правочину, в тому числі, розірвання договору, відмови генерального підрядника від договору у випадку невиконання чи неналежного виконання підрядником своїх зобов'язань за правочином, тощо.

Як було встановлено судом вище, на виконання умов спірного правочину заявником було перераховано на рахунок відповідача авансові платежі на підставі платіжних доручень №450 від 20.09.2013р. на суму 512070 грн., №474 від 09.10.2013р. на суму 517 344 грн., №627 від 27.12.2013р. на суму 217 365,28 грн. та №560 від 04.12.2013р. на суму 30208,80 грн., що загалом складає 1 276 988,08 грн.

Одночасно, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт закриття виконаних робіт лише на суму 480 151,20 грн. Судом було встановлено, що інші акти приймання-передачі робіт позивачем обґрунтовано підписано не було, роботи за вказані періоди не прийнято.

Отже, з наведеного вбачається, що фактично сума авансових платежів, непокрита актами, становить 796 836,88 грн.

З огляду на розірвання договору №10309 від 11.09.2013р. на підставі п.20.1 договору, враховуючи умови спірного правочину, якими визначено правові наслідки припинення договору, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок повернути аванс, непокритий актами, який становить 796 836,88 грн., строк виконання якого настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» грошові кошти в сумі 796 836,88 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» перераховано не було.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про стягнення авансу в сумі 796 836,88 грн. є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення неустойки в розмірі 415 469,97 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р.

За умовами п.13.2 договору №10309 від 11.09.2013р. у разі недотримання підрядником строків виконання ключових етапів робіт, зазначених у додатку №2 до договору, за умови вчасного виконання генеральним підрядником своїх обов'язків, підрядник сплачує неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт, виконання яких прострочено за кожен день затримки кожного або будь-якого етапу.

Крім того, господарський суд зазначає, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до ст.3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому, господарський суд виходить з того, що за змістом преамбули вказаного Закону України останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В свою чергу, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо виконання робіт у строки, визначені договором.

Враховуючи порушення відповідачем, погоджених контрагентами строків виконання підрядних робіт, заявником на загальну вартість робіт за правочином (за виключенням суми, на яку роботи було виконано та прийнято на підставі акту №1 за березень 2014р.) було нараховано неустойку 415 469,97 грн.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 301 275,84 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» рахунок на оплату товару №ИВ140128/1 від 28.01.2014р. на суму 301175,84 грн. У наведеному рахунку міститься посилання на договір №140128/1 від 28.01.2014р.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №48 від 29.01.2014р. підтверджується, що рахунок №ИВ140128/1 від 28.01.2014р. було сплачено в повному обсязі, а саме перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІВІК» грошові кошти в сумі 301175,84 грн. Факт отримання наведеної суми коштів було підтверджено відповідачем у відзиві б/н від 17.03.2015р.

Проте, за твердженнями заявника, які з боку відповідача не спростовані, договору №140128/1 від 28.01.2014р. між сторонами так і не було укладено.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Приписами чинного законодавства не встановлено обов'язкової вимоги щодо укладання договору поставки у письмовій формі, а отже, відносини сторін щодо поставки товару можуть виникати з укладання правочину у спрощений спосіб.

Наразі, доказів укладання між сторонами договору поставки у простій письмовій формі матеріали справи не містять.

Одночасно, представлену відповідачем видаткову накладку №ИВ140312/2 від 12.03.2014р. на суму 301 275,84 грн. суд не приймає в якості належного доказу укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та передання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» обладнання на суму 301 275,84 грн. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наразі, представлена суду видаткова накладна не відповідає наведеним вище приписам чинного законодавства.

Як вказує відповідач, накладну №ИВ140312/2 від 12.03.2014р. з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» було підписано директором Василенко К.В.

Проте, позивачем вказані обставини було заперечено. Зокрема, під час розгляду справи у судовому засіданні 01.04.2015р. був присутній директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» Василенко К.В., який проти підписання вказаного документу надав заперечення.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У п.1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яку затверджено Наказом №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України, зазначено, що головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

За змістом п.3.5 Наказу №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи, що позивачем було вказано на несправжність підпису, який зроблено на видатковій накладній №ИВ140312/2 від 12.03.2014р. з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» від імені Василенко К.В., керуючись приписами ст.41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 01.04.2015р. по справі №910/3065/15-г було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

На вирішення судовому експерту поставлено, в тому числі, запитання: Чи виконано підпис від імені Василенка Костянтина Володимировича на видатковій накладній №ИВ140312/2 від 12.03.2014р., рядок "Василенко К.В. Директор» та на довіреності №17 від 12.03.2014р., рядок «Керівник підприємства Василенко К.В.» тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

За результатами проведення судової експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чепак В.М. та Сукмановою Т.О. складено висновок №7633/7634/15-32 від 23.06.2015р.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку №7633/7634/15-32 від 23.06.2015р. експертами зазначено, що підписи від імені Василенка Костянтина Володимировича на видатковій накладній №ИВ140312/2 від 12.03.2014р., довіреності №17 від 12.03.2014р. виконані не Василенком Костянтином Володимировичем, а іншою особою.

За таких обставин, враховуючи висновки судової експертизи, судом встановлено, що видаткову накладну з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» не було підписано його директором Василенком Костянтином Володимировичем.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що вказана накладна також не містить відтиску печатки позивача.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що видаткова накладна №ИВ140312/2 від 12.03.2014р. не є належним та допустимим у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказом поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК» Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» обладнання на суму 301 275,84 грн. та не може свідчити про укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

За приписами ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, системний аналіз наведеної норми права свідчить про те, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка осіб або інша подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічну позицію наведено у постанові від 02.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-88цс13.

Одночасно, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно (постанова від 24.09.2014р. Верховного Суду України по справі №6-122цс14 та Інформаційний лист №01-06/1666/14 від 27.10.2014 Вищого господарського суду України).

Як було встановлено судом вище, відноси з поставки обладання між учасниками судового процесу так і не виникли, договір №140128/1 від 28.01.2014р. між позивачем та відповідачем так і не укладено, належних доказів передачі визначеного у рахунку товару суду не представлено.

Наразі, судом також враховано, що виставлений відповідачем рахунок посилань на договір №10309 від 11.09.2013р. підряду не містить, що фактично нівелює можливість вчинення відповідачем таких дій на підставі означеного правочину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача як на підставу позовних вимог на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованим, а грошові кошти в сумі 301 275,84 грн. є набутими та збереженими відповідачем без належної правової підстави.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 301 275,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання №3/2015 від 03.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» про об'єднання однорідних позовних заяв у справах №910/3066/15-г та №910/3065/15 г в одне провадження залишене судом без задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Тобто, обов'язковими умовами об'єднання справ є насамперед однаковий склад сторін. До того ж, господарський суд зазначає, що об'єднання справ в одне провадження є правом, а не обов'язком. Аналогічну позицію наведено у п.3.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Проте, у даному випадку провадження у справі №910/3065/15-г порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», тоді як у межах справи №910/3066/15-г судом розглядались позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівельник», що виключає у даному випадку можливість об'єднання справ №910/3066/15-г та №910/3065/15-г в одне провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання №3/2015 від 03.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура».

Клопотання б/н від 17.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» про призначення будівельно-технічної експертизи також було залишено судом без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Проте, наразі в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору. При цьому, судом самостійно встановлено всі обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору, зокрема, стосовно непогодження сторонами кінцевих коригувань до виконавчої документації, робочих креслень, саме на підставі яких і повинно було бути виконано роботи.

Таким чином, враховуючи наведене вище, за висновками суду, відсутні достатні підстави для призначення судової експертизи по справі №910/3065/15-г, а дослідження всіх обставин даного спору не потребує таких спеціальних знань, які відсутні у суду, отже, клопотання б/н від 17.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» є необґрунтованим та таким, що може бути направлене на затягування строків вирішення справи. З наведених підстав останнє залишене судом без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір в сумі 30271,66 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2918,40 грн. згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК», м.Київ про стягнення суми невикористаного авансу в розмірі 796 836,88 грн., неустойки в сумі 415 469,97 грн. та безпідставно набутих коштів в розмірі 301 275,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК» (03062, м.Київ, Святошинський район, вул.Чистяківська, буд.2, офіс 428, ЄДРПОУ 19071913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Будівництво та архітектура» (04073, м.Київ, Оболонський район, вул.Куренівська, буд.21, ЄДРПОУ 38443425) аванс в розмірі 796 836,88 грн., неустойку в сумі 415 469,97 грн., безпідставно набуті кошти в розмірі 301 275,84 грн. та господарські витрати в сумі 33 190,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.08.2015р.

Суддя М.О.Любченко