Рішення

від 10.08.2015 по справі 910/14713/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015Справа №910/14713/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» простягнення 1 286 052,73 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Щербінський Р.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача:Качан А.А. - представник за довіреністю; Луцюк С.С. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі за текстом - відповідач) та Виробничої філії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" про стягнення 1 286 052,73 грн. заборгованості, з якої: 826 931,47 грн. - основний борг; 172 624,25 грн. - пеня, 11 858,77 грн. - 3% річних та 274 641,24 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору про надання послуг №278 від 09.09.2014 надав відповідачу визначені договором послуги, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 порушено провадження у справі №910/14713/15, розгляд справи призначено на 27.07.2015.

В судовому засіданні 27.07.2015 представник позивача подав додаткові документи та клопотання про відмову від позову в частині, що стосується відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 провадження у справі №910/14713/15, в частині вимог до Виробничої філії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" - припинено та відкладено розгляд справи до 10.08.2015.

10.08.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що в процесі виконання взятих на себе зобов'язань по договору, позивачем допущено неналежне їх виконання, що зумовило понесення з боку відповідача збитків в сумі 803 230,92 грн. Крім того, ускладнення в процесі здійснення розрахунків між сторонами по договору зумовлені також дефіцитом обігових коштів відповідача, зупинкою виробничого процесу теплоелектроцентралі через простій ТОВ "Карпатенергохім" і ЗАТ «Лукор» та необхідністю погашення заборгованості за спожиті обсяги природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2015 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позовних вимог заперечив в повному обсязі та просив суд зменшити розмір пені.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.09.2014 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" (виконавець) укладено Договір про надання послуг №278, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своїми силами і засобами за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату наступні послуги, а саме: «Перевезення вантажів залізничним транспортом» (послуги з перевезення залізничним транспортом, одержання вагонів, цистерн) - послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом в межах під'їзних залізничних колій від/до станції Калуш до/від ВФ «Калуська ТЕЦ» (надалі іменуються «послуги»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 2.1. договору замовник надає виконавцю листи-замовлення шляхом відправлення факсограми із додатковим усним дублюванням даного замовлення по телефону та нарочним направленням на адресу виконавця.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується повноважними представниками сторін. При цьому підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктами 5.1., 5.2. договору, в редакції Додаткової угоди №2 про внесення змін та доповнень від 17.10.2014, сторони погодили, що вартість фактично наданих послуг виконавцем становить: за організацію подачі та збирання вагонів вартість - 3,96 грн. за 1 т/км з ПДВ; за організацію маневрової роботи - 700,00 грн. за 1 годину роботи локомотива з ПДВ. Загальна орієнтовна вартість послуг за даним договором становить 12 165 173,12 грн. з ПДВ.

Оплата вартості обумовлених цим договором послуг проводиться замовником на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 6.2. договору).

Даний договір згідно з п.п. 8.1., 8.2. набуває чинності з дня двостороннього підписання та діє до 31 грудня 2014 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 844 277,24 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг №221 від 12.12.2014, №222 від 13.12.2014, №223 від 14.12.2014, №224 від 15.12.2014, №225 від 17.12.2014, №227 від 18.12.2014, №228 від 19.12.2014, №229 від 19.12.2014, №230 від 20.12.2014, №231 від 25.12.2014 та №244 від 29.12.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, на підтвердження факту надання послуг за договором, позивачем надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних і платіжні доручення про сплату ПДВ.

Позаяк, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за в сумі 826 931,47 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" зверталося до відповідача з листом №01/05 від 05.01.2015, в якому просило здійснити оплату 826 931,47 грн. заборгованості, втім ДПЗД «Укрінтеренерго» відповіді на лист не надало та суму заборгованості не сплатило.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір №278 від 09.09.2014, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що оплата вартості обумовлених цим договором послуг проводиться замовником на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Як установлено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 826 931,47 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 9.7. договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виходячи від суми заборгованості.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем по сплаті наданих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 9.7. договору, позивачем нараховано за період з 27.12.2014 по 04.06.2015 та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 172 621,25 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано і заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11 858,77 грн. за період з 27.12.2014 по 04.06.2015 та інфляційні втрати в сумі 274 641,24 грн. за період з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки під час визначення періоду заборгованості позивачем не враховано, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №1084-р «Про перенесення робочих днів у 2015 році» з метою створення сприятливих умов для святкування 1 січня - Нового року та 7 січня - Різдва Христового, а також раціонального використання робочого часу рекомендувано керівникам підприємств, установ і організацій (за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банків) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2015 році для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: п'ятниці 2 січня - на суботу 17 січня; четверга 8 січня - на суботу 31 січня; п'ятниці 9 січня - на суботу 14 лютого.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача 171404,92 грн. - пені та 10446,66 грн. - 3% річних, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1216,33 грн. та 3% річних в розмірі 1412,11 грн. позивачу належить відмовити.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що він також є невірним, оскільки, позивач не врахував, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. До того ж, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012). Однак, здійснення перерахунку судом інфляційних втрат фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Так, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, а відтак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 274641,24 грн. інфляційних втрат.

При цьому Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки задоволення позову може призвести до припинення діяльності відповідача, як господарюючого суб'єкта.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 №3-35гс13.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення неустойки.

Тому суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягненню.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, що зумовило понесення з боку відповідача збитків в сумі 803 230,92 грн., що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. у справі № 909/73/15 судом відхиляються, оскільки з доданої до відзиву копії постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. у справі № 909/73/15 вбачається, що предметом розгляду у вказаній справі було стягнення з позивача у зв'язку з недотриманням строків збирання та перевезення вагонів зі станції Калуш до Калузької ТЕЦ завданих відповідачу збитків - втрат за зберігання вантажів в сумі 384223,92 грн. в період з 02.10.2014 року по 23.10.2014 та втрат за користування вагонами в сумі 419007,00 грн. в період з 21.09.2014 року по 31.10.2014. Тоді як предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у період з 12.12.2014 по 29.12.2014. Доказів порушення позивачем строків надання послуг у цей період, як і доказів завдання цим збитків відповідачу, останнім суду не представлено.

Безпідставними є і посилання відповідача на дефіцит обігових коштів ДПЗД «Укрінтеренерго», зупинку виробничого процесу теплоелектроцентралі через простій ТОВ "Карпатенергохім" і ЗАТ «Лукор», а також на необхідність погашення заборгованості за спожиті обсяги природного газу, оскільки за приписами ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенергохім" (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вулиця Промислова, будинок 13; код ЄДРПОУ 39208126) 826931 (вісімсот двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 47 коп. основної заборгованості, 171404 (сто сімдесят одну тисячу чотириста чотири) грн. 92 коп. пені, 10446 (десять тисяч чотириста сорок шість) грн. 66 коп. 3% річних, 274641 (двісті сімдесяти чотири тисячі шістсот сорок одну) грн. 24 коп. інфляційних втрат та 25668 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 48 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.08.15.

Суддя О.А.Грєхова