Рішення

від 25.09.2012 по справі 5019/288/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/288/12

За позовом Малого приватного підприємства "Вік-Експо"

до Острозької міської ради

про стягнення 508 537,05 грн.

Суддя Торчинюк В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 01.01.2012 року;

від позивача: ОСОБА_2 свідоцтво № 964 від 24.10.2012 року;

від відповідача : ОСОБА_3 дов.№ 3453/01-15 від 24.11.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Мале приватне підприємство "Вік-Експо" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Острозької міської ради 485 000 грн. 00 коп. коштів, що були ним сплаченні згідно договору купівлі-продажу будівлі від 22.04.2004 р. та 23 537 грн. 05 коп. збитків, з яких 10 294 грн. 40 коп. витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, понесені ним у справі № 5019/1499/11 та 13 242 грн. 65 коп. збитки у вигляді недоотриманого прибутку.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2012 у справі № 5019/288/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського від 29.05.2012, частково задоволено позовні вимоги Малого приватного підприємства "Вік-Експо", стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму 485 000 грн. сплачену за договором купівлі-продажу від 22.04.2004, який згодом визнано недійсним. Відмовлено в позові в частині позовних вимог про стягнення збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 серпня 2012 року касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Вік-Експо" задоволено частково. Скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 04.04.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі № 5019/288/12 в частині відмови в позові про стягнення збитків.

В цій частині справу № 5019/288/12 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі № 5019/288/12 залишено без змін.

В постанові зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджувалася належним чином наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями Острозької міськради при здійсненні нею своїх повноважень та завданою шкодою.

Відповідно до ст. 111-12ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У судовому засіданні 25 вересня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги про стягнення 10 294 грн. 40 коп. витрат на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 13 242 грн. 65 коп. збитків у вигляді недоотриманого прибутку.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначив, що підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2004 є незаконний продаж будівлі Острозькою міською радою, яка відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України зобов'язана відшкодувати Позивачеві збитки.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників позивача та відповідача вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2004 року між Острозькою міською радою (продавець) та малим приватним підприємством "Вік-Експо" (покупець) укладений договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення), яка підлягає продажу на аукціоні (далі -Договір).

За умовами п.1.1. договору продавець зобов`язувався передати у власність покупцю будівлю готелю "Вілія" загальною площею 1588,7 кв.м, що знаходиться в м.Острог Рівненської області, проспект Незалежності, 5, а покупець зобов`язувався прийняти вказану будівлю готелю "Вілія" і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі, та пройти реєстрацію будівлі у бюро технічної інвентаризації. Характеристика будівлі готелю наводиться в технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації і є додатком до цього Договору Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 Острозького міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстровано в реєстрі за № 738.

Відповідно до п.1.4. Договору від 22.04.2004 року згідно з протоколом аукціону №1 від 06 квітня 2004 року остаточна ціна продажу об'єкта становила 485000,00 грн. У пункті 1.5. договору зазначено, що об`єкт продано за 485 000 грн. 00 коп.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві 485 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с.12-14).

Право власності МПП «Вік-Експо»на будівлю готелю «Вілія»було зареєстровано КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг про реєстрацію права власності № 3523451 від 07.05.2004 року, номер запису 48-285 в книзі 1.

18.04.2007 року між МПП «Вік-Експо»(Продавець) та ТОВ «Славекс-Авто»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу приміщення будівлі готелю «Вілія» загальною площею 1603,3 кв.м, що знаходиться в м.Острог Рівненської області, проспект Незалежності, 5. Договір від 18.04.2007 року посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 1600.

Згідно до п.2 договору від 18.04.2007 року відчужуване приміщення належить Продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 22.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 Острозького міського нотаріального округу та зареєстрованого в КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі № 1, номер запису 48-285, реєстраційний номер 5535791.

У п.3 Договору купівлі-продажу від 18.04.2007 року зазначено, що продаж вчинено за 498 242 грн. 65 коп., які покупець зобов`язується сплатити продавцю протягом трьохмісячного строку.

Вказані кошти позивач перерахував ТзОВ «Славекс-Авто», що підтверджується банківськими виписками від 06.07.2007 року та від 24.09.2007 року, листом № 045/1 від 29.09.2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 року у справі №42/549т за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Острозької міської ради, МПП «Вік-Експо», ТОВ «Славекс-Авто», за участю третіх осіб: Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської області, ВАТ «Укртелеком»в особі філії спеціалізованого зв'язку, Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Кабінету міністрів України скасовано рішення господарського суду м.Києва від 13.01.2010 року та визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 22.04.2004 року, укладений між Острозькою міською радою та МПП «Вік-Експо», витребувано від ТОВ «Славекс-Авто»будівлю готелю «Вілія»та передано у державну власність в оперативне управління Рівненської обласної державної адміністрації.

За доводами Позивача його збитки полягають в тому, що будівлю готелю "Вілія", придбану у Острозької міської ради за договором купівлі-продажу від 22.04.2004 за ціною 485 000 грн. він продав Товариству з обмеженою відповідальністю "Славекс-Авто" за договором купівлі-продажу від 18.04.2007 за ціною 498242,65 грн., а тому різниця у вартості проданого готелю склала 13 242,65 грн., що для позивача визначалося як прибуток і який він втратив у зв'язку з визнанням судом недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2004.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Оскільки нормами Цивільного і Господарського кодексів, що регулюють купівлю-продаж, не встановлені особливі умови відшкодування збитків, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного договору купівлі-продажу, то такі збитки підлягають відшкодуванню на загальних засадах.

У відповідності до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 216 Цивільного кодексу України встановлює, що у випадку, коли недійсність правочину призвела до заподіяння другій стороні або третій особі збитків (реальні збитки, упущена вигода), а визнанню правочину недійсним сприяла вина однієї із сторін, то на останню покладається додаткові негативні наслідки у вигляді відшкодування збитків у повному обсязі.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

У п.8.1. договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) яка підлягає продажу на аукціоні від 22.04.2004 року зазначено, що продавець гарантує, що об`єкт не входить до переліку об`єктів, які не підлягають продажу, не є проданим, заставленим, під арештом та податковою заставою не знаходиться, судових справ щодо нього немає.

З наявної в матеріалах справи Постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2010 року, убачається, що підставою для висновку про незаконність продажу Острозькою міською радою 22.04.2004 року будівлі готелю «Вілія»та внаслідок цього визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2004 року є той факт, що будівля готелю «Вілія»є державним майном зі спеціальним статусом. Згідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, приватизації не підлягають.

В силу імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України не підлягає доведенню при вирішенні даного спору факт неправомірного (незаконного) укладення договору купівлі-продажу від 22.04.2004 Острозькою міською радою, як продавцем.

Відтак, суд вважає, що вина та протиправність поведінки відповідача у даній справі (продавця) полягає в укладенні договору купівлі-продажу щодо майна, продавати яке відповідач не мав права, і даний факт не потребує доказування.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Беручи до уваги вищевикладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 242 грн. 65 коп. збитків у вигляді не отриманого прибутку підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення 10 294 грн. 40 коп. витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, понесені ним у справі № 5019/1499/11 суд зазначає, що позивачем не доведено суду, у чому полягає вина Острозької міської ради, та які саме неправомірні дії відповідача стали підставою для стягнення вказаних коштів. Судові витрати покладаються на сторону внаслідок її неправомірних дій. Наслідком покладення судових витрат у справі № 5019/1499/11 на МПП "Вік-Експо" (як відповідача) є доведення спору до суду. Відтак позовні вимоги про стягнення з Острозької міської ради 10 294 грн. 40 коп. витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, понесені ним у справі № 5019/1499/11, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Острозької міської ради (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Ревкомівська, 4, код ЄДРПОУ 05391005) на користь Малого приватного підприємства "Вік-Експо" (33027, м. Рівне, вул. Пухова, 85, код ЄДРПОУ 13970970) 13 242 грн. 65 коп. збитків, 265 грн. 01 коп. судових витрат.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 вересня 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.