Постанова

від 17.08.2015 по справі 907/556/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 907/556/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Желік М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Божейко М.В.

з участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2

від позивачів: не з"явився

від відповідача: не з"явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства В«Воловецьке лісове господарствоВ» № 301 від 02.07.2015 року (вх. № 01-05/3103/15 від 09.07.2015р.).

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015р.

у справі № 907/556/15, суддя Кривка В.П.

за позовом прокурора Воловецького району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м.Ужгород та Абранської сільської ради Воловецького району смт. Воловець

до відповідача Державного підприємства „Воловецьке лісове господарствоВ» смт. Воловець

про стягнення 61 948,47 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу

В С Т А Н О В И В:

18.06.2015 року господарським судом Закарпатської області винесено рішення у справі № 907/556/15 за позовом прокурора Воловецького району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород та Абранської сільської ради Воловецького району до відповідача Державного підприємства „Воловецьке лісове господарствоВ» про відшкодування 61948,47 грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, яким позовні вимоги задовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням господарського суду Закарпатської області Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано те, що шкода була нанесена третіми особами, та не з вини працівників ДП, а тому для стягнення збитків з Державного підприємства „Воловецьке лісове господарствоВ» відсутній склад цивільного правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 17.08.2015 року.

Позивачі та відповідач участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників позивачів та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 17.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із Акту перевірки законності дотримання вимог природоохоронного законодавства в Нижньоворітському та Верхньоволовецькому лісництві ДП „Воловецьке ЛГВ» від 25.04.2014 року, перевіркою встановлено: кв. 26 вид. 21 в насадженні виявлено пні від незаконної рубки в кількості: 9 шт., а саме : 5 шт. породи ясен, 2 шт. породи бук, 1 шт. породи вяз та один пень породи бузина загальною куб масою 34 кб. м., згідно додатку 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 року №665 та ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , встановлено заподіяну зазначеними незаконними рубками шкоду в розмірі 61 948,74 грн.

Проведеною на вимогу старшого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області позаплановою перевіркою додержання вимог лісового та іншого законодавства щодо охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів в лісовому фонді ДП „Воловецьке ЛГВ» вищезазначені обставини щодо незаконної порубки дерев та обсяг нанесеної шкоди та збитків підтверджено.

За вказаним фактом лісопорушення було відкрите кримінальне провадження, яким встановлено, що гр.ОСОБА_3, займаючи посаду майстра лісу 6 обходу Нижньоворітського лісництва ДП „Воловецьке ЛГВ» до складу якого входить квартал 26, у період часу з 04.04.2014 року по 25.04.2014 року неналежно виконуючи покладені на нього службові обов'язки, у порушення вказаних вимог посадової інструкції майстра лісу, не вжив заходів щодо охорони ввіреного йому лісу від незаконних рубок, неналежно виконуючи свої службові обов'язки допустив самовільну рубку 9 дерев. Згідно акту перевірки законності дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.04.2014 року, обрахунку розміру шкоди заподіяної лісу, зазначеними незаконними рубками заподіяно шкоду в розмірі 61 948,47 грн. У ході судового розгляду обвинувачений гр. ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 367 КК України, щиро розкаявся та просив передати його на поруки колективу державного підприємства „Воловецьке лісове господарствоВ» .

Ухвалою від 29.09.2014 року по справі №300/939/14-к Воловецького районного суду Закарпатської області гр.ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності та передано його на поруки колективу державного підприємства „Воловецьке лісове господарствоВ» . Вказаний судовий акт вступив в законну силу і згідно положень ст. 35 ГПК України встановлені судами обставини є преюдиціальними фактами при вирішенні даної справи.

Статтею 19 Лісового Кодексу України, передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тимчасові ж лісокористувачі згідно із статтею 20 цього Кодексу повинні, зокрема, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Пунктом 1.3 ОСОБА_4 Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовищаВ» (ОСОБА_4) зазначено, що В«Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.В» Також, слід звернути увагу на п. 1.6. ОСОБА_4 - В«Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу ). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.В»

Згідно п 6.1.2. ОСОБА_4 у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, його твердження, що він не здійснював рубки дерев, а відтак не зобов'язаний відшкодовувати завдану державі шкоду, суд не вважає обґрунтованими, виходячи із того, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідач повинен довести, що в його діях, а в даному випадку у бездіяльності його працівника відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу невідомими особами на території виділу 21 кварталу 26 Нижньоворітського лісництва ДП "Воловецького лісового господарства", що знаходиться на території Абранської сільської ради. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність вимоги прокурора та позивачів про стягнення шкоди завданої лісу, оскільки, оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Щодо тверджень скаржника, викладених у апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 6.1.2 ОСОБА_4 у вирішення спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Статтею 107 Лісового кодексу України визначено обов'язок підприємств, установ, організацій відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення лісового законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року в справі за номером 907/556/15 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства В«Воловецьке лісове господарствоВ» № 301 від 02.07.2015 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 19.08.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.