Постанова

від 18.08.2015 по справі 905/358/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2015р. справа №905/358/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №66/15 від 01.07.2015р.), ОСОБА_6 (за довіреністю №03/15 від 26.12.2014р.); від відповідача: ОСОБА_7 (за довіреністю №9 від 14.08.2015р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м. Селидове Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2015р. (повний текст підписано 08.07.2015р.) по справі№905/358/15 (суддя Матюхін В.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м. Селидове Донецька область простягнення 233 451,12 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» м. Дніпропетровськ (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м. Селидове Донецька область (Відповідач) про стягнення 233 589,31грн., з яких 180 633,12грн. - сума основного боргу, 17 008,04грн. - сума неустойки, 34 982,47грн. - втрати від інфляції, 965,68грн. - сума 3% річних. В перебігу розгляду справи Позивач своєю заявою (а.с.5 т.2) в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з усуненням помилок в розрахункках змінив розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення 233 451,12 грн., з яких 180 033,12грн. - сума основного боргу, 17 508,04грн. - сума неустойки, 927,27грн. - сума 3% річних, 34982,69грн. - втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2015р. остаточні позовні вимоги Позивача були задоволені у повному обсязі з мотивів неналежного виконання Відповідачем умов договору про оплату користування власним (орендованим) рухомими складом №679/11 від 01.09.2011р. в частині порушення строків розрахунків, а саме - не оплату наданих Позивачем транспортних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м. Селидове Донецька область, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2015р. по справі №905/358/15 та відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: неврахування клопотання Відповідача про відкладання судового розгляду; несвоєчасне отримання Відповідачем заяви про уточнення позовних вимог №398 від 03.07.2015р.; безпідставне стягнення в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% і інфляційної індексації за відсутністю надсилання Позивачем такої вимог на адресу Відповідача; відсутність в матеріалах справи та не дослідження місцевим судом факту надання Позивачем послуг за договором.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 18.08.2015р. о 10.00год.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 18.08.2015р. підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представники Позивача у судовому засіданні 18.08.2015р. наголошували на законності оскаржуваного рішення та необґрунтованості апеляційних вимог з підстав, викладених у запереченнях №452 від 13.08.2015р. (а.с.а.с.75-77 т.2).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи 01.09.2011р. між Позивачем (Експедитор) та Відповідачем (Користувач) укладено договір на оплату користування власним (орендованим) рухомим складом №679/11 (надалі - Договір а.с.а.с. 36-38 т.1), відповідно до п. 1.1 якого ним врегульовані взаємовідносин Користувачем та Експедитором по оплаті користування власним (орендованим) рухомими залізничним складом і його схоронності в тих випадках, коли організація перевезень вантажів в власному (орендованому) рухомому складі здійснюється експедитором не по замовленням Користувача.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Користувач згідно з умовами цього Договору здійснює оплату користування власним (орендованим) рухомим залізничним складом, перевезення вантажів яким організовує Експедитор, та забезпечує збереження вказаного рухомого складу на час його знаходження на під'їзних коліях Користувача.

Відповідно до п.п. 8.1,8.2 Договору строк його дії встановлений з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не менш, ніж за 30 днів до спливу строку дії не сповістить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору. Наразі, жодних доказів надходження від сторін заяв про припинення договору матеріали справи не містять.

Згідно із п. 3.1 Договору Користувач здійснює оплату за користування рухомим складом протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення Експедитором рахунку.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2012р. (а.с.39 т.1) вартість плати за користування рухомим складом згідно п. 14 розділу ІІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 за весь час користування рухомим составом за ставками, вказаним в розділі 5 «Тарифного керівництва №1», затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 26.03.2009р. №317, із застосуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів, встановлених законодавством України. Облік часу використання власних (орендованих) вагонів здійснюється порядком, встановленим п. 3 розділу ІІ «Правил користування вагонами і контейнерами», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р.

При формування маршрутів з порожнього власного (орендованого) рухомого складу на окремому путі або маршрутному завантаженні вантажів у вказаному рухомому складі плата за користування рухомим складом визначається у розмірі 50% вартості, вказаної у попередньому абзаці.

Як встановлено п. 4.3 Договору, у разі порушення передбачених ним строків оплати, Експедитор має право витребувати від Користувача, а Користувач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов договору, у жовтні 2014р. - квітні 2015р. на під'їзних коліях Відповідача знаходились вагони власності (оренди) Позивача, що підтверджується відомостями за користування вагонами (контейнерами) №№ 02110514, 08110526, 09110528, 10110530, 11110532, 12110534; №№13110536, 14110538, 15110540, 16110542, 17110544, 19110548, 20110550, 21110552, 23110554, 23110556, 24110558, 26110562, 28110566, 02120572, 03120574, 04120576, 05120578, 06120580, 07120582, 08120584, 14120589, 15120591, 17120595, 18120597, 19120599, 24120608, 25120610, 27120614, 07010008, 07010010, 11010016, 11010018, 13010025, 13010027, 24010040, 26010042, 27010046, 28010048, 29010050, 30010052, 31010054, 130110020, 13010022, 15010024, 15010026, 26010044, 17010028, 06020066, 08020068, 10020072, 10020074, 20020078, 22020082, 24020085, 24020087, 26020091, 27020093, 28020099, 02030101, 03030103, 04030105, 13030123, 15030125, 17030129, 17030131, 18030133, 19030135, 21030139, 22030141, 23030143, 25030147, 27030151, 28030153, 29030155, 30030157, 31030161, 02040163, 03040165, 04040167, 05040169, 06040171, 07040173, 08040175 (а.с.а.с.44-50, 58-80, 90-104, 115-125, 131-138, 144-147, 154-164, 174-182, 194-205, 212-216, 228-240, 247-257, 266-276 т.1), оформлення яких передбачено п. 2.2.2. Договору.

За користування вагонами, приналежність яких (власність або оренда) визначені у наявних у матеріалах справи звітах Експедитора про обсяг наданих послуг, Відповідачу була нарахована плата та виставлені рахунки: №Э1114352 від 13.11.14р. на суму 2 113,68грн. (а.с.40 т.1), №Э1214188 від 30.11.14р. на суму 9 792,12грн.(а.с.51 т.1), №Э1214495 від 19.12.2014р. на суму 7 367,88грн. (а.с. 83 т.1), №Э1214717 від 29.12.2014р. на суму 8 011,68грн. (а.с.107 т.1), №Э0115506 від 23.01.2015р. на суму 6 611,16грн. (а.с. 128 т.1), №Э0115298 від 13.01.2015р. на суму 1 055,76грн. (а.с.141 т.1), Э0215122 від 31.01.2015р. на суму 2 192,28грн. (а.с.150 т.1), №Э0215480 від 20.02.2015р. на суму 11 826,60грн. (а.с.167 т.1), №Э0315160 від 28.02.2015р. на суму 29 785,32грн. (а.с.184 т.1), №Э0315320 від 13.03.2015р. на суму 5 843,04грн. (а.с.208 т.1), №Э0315554 від 27.03.2015р. на суму 19 008,60грн. (а.с.219 т.1), №Э0415148 від 31.03.2015р. на суму 42 571,44грн. (а.с.241 т.1), №Э0415276 від 10.04.2015р. на суму 33 853,56грн. (а.с.260 т.1). Загальна сума вказаних рахунків, які разом з актами виконаних робіт, податковими накладними та розшифруванням робіт надсилались поштою 12.12.2014р. (а.с.а.с.81, 82 т.1), 24.12.2014р. (а.с.а.с.105, 106 т.1), 13.01.2015р. (а.с.а.с.126, 127 т.1), 28.01.2015р. (а.с.а.с.139, 140 т.1), 21.01.2015р. (а.с.а.с.148, 149 т.1), 09.02.2015р. (а.с.а.с.165, 166 т.1), 03.03.2015р. (а.с.а.с.183, 183а т.1), 18.03.2015р. (а.с.а.с.206, 207 т.1), 09.04.2015р. (а.с.а.с.258, 259 т.1) та 14.05.2015р. (а.с.а.с.277, 278 т.1) відповідно, становить 180 033,12грн.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, та Скаржником не спростовано, доказів сплати вказаної суми чи припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб наразі не представлено.

За таких обставин, місцевий суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін, з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір №679/11 від 01.09.20111р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема - прав Експедитора на отримання оплати від Користувача за користування вагонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за користування залізничним складом Позивача (власним чи орендованим), визначеного п. 2.2.1. Договору, впродовж 3-ьох робочих днів з моменту виставлення відповідного рахунку згідно із п. 3.1. цього Договору.

Доводи Скаржника про нез'ясування місцевим судом факту надання послуг Позивачем колегією суддів відхиляється, оскільки за умовами п.3.1. Договору настання моменту з оплати не перебуває у залежності від підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), а достовірність наявних в матеріалах справи відомостей, які належним чином і достатньою мірою визначають розмір належної до стягнення плати за користування Відповідачем жодною мірою не спростовано і доказів висування зауважень щодо змісту рахунків чи цих відомостей або звітів Експедитора в порядку п. 3.3. Договору також не надано.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної спалити стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не тільки не представив, але й визнав наявність боргу. Таке невиконання грошових зобов'язань правомірно кваліфіковано судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу України.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та неустойки, передбаченої п.4.3. Договору у відповідності із вимогами ст.547 Цивільного кодексу України.

Посилання Відповідача щодо необхідності попереднього висування вимог для стягнення 3% річних та інфляційної індексації судом відхиляються через неправильне розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, адже за змістом вказаною норми право кредитора на нарахування відповідних сум перебуває в залежності виключно від факт прострочення грошового зобов'язання і попереднє (досудове) звернення з вимогою про сплати цих нарахувань не є обов'язковим, що узгоджується із правовою позицією, висловленою в п.1.8. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

За таких обставин, перевіривши правильність розрахунків розміру позовних вимог, апеляційний суд вважає правомірним і обґрунтованим висновок місцевого суду щодо задоволення всіх заявлених позовних вимог.

Аргументи Відповідача відносно припущених судом порушень норм процесуального права відхиляються, адже всіх сторін було своєчасно повідомлено про час і місце судового розгляду і у Відповідача було достатньо часу (а.с.39 т.2) для вирішення в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України відносно свого представництва у судовому засіданні чи надсилання відзиву - адже здійснення цих дій є правом, а не обов'язком сторони, від бажання чи небажання користуватися якими не може перебувати у залежності встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

В свою чергу, згадувані Скаржником клопотання про відкладання розгляду справи не тільки вказують на обізнаність про судовий розгляд, але й за змістом ст.77 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковими для суду при вирішенні питання щодо можливості розгляду справи за наявнии матеріалами. Більш того, ці клопотання надійшли до суду вже після оголошення рішення, а отже - взагалі не могли бути врахованими в порядку ст.43 цього Кодексу судом першої інстанції при вирішенні спору. В свою чергу, доводи про несвоєчасне отримання заяви про уточнення позовних вимог, якою усунено помилку в розрахунках, взагалі нічим не підтверджуються.

Відтак, оскільки будь-яких інших підстав для зміни чи скасування переглядуваного судового рішення, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом не встановлено, таке рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення, що має наслідком згідно ст.49 цього Кодексу віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» м. Селидове Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2015р. (повний текст підписано 08.07.2015р.) у справі №905/358/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2015р. (повний текст підписано 08.07.2015р.) у справі №905/358/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСДО