Постанова

від 19.08.2015 по справі 908/2702/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.08.2015р. справа №908/2702/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «АТК-Дніпро», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. по справі№908/2702/15 (суддя Гандюкова Л.П.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», м. Дніпропетровськ до відповідача:Приватного підприємства «АТК-Дніпро», м. Запоріжжя простягнення 18716,98 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «АТК-Дніпро», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 12004,50 грн., пені 474,13 грн., 24% річних 236,10грн. та 50% штрафу у сумі 6002,25грн. за договором купівлі-продажу ЗП ВП14 №4138 від 05.01.2015р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства В«АТК-ДніпроВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський автоцентр МАЗВ» суму 18716грн.98 коп. боргу та 1827грн.00 коп. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу та 24% річних відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає невірне застосування господарським судом норм матеріального права. Посилається на те, що до відповідача застосовано одразу три види юридичної відповідальності за одне порушення зобов'язання, що суперечить ст. 63 Конституції України. Вважає, що позивач мав право тільки на нарахування пені, тому судом неправомірно стягнуто з відповідача штраф та 24% річних.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання не прибув. Надав відзив, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги..

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський авто центр МАЗВ» (продавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством В«АТК-ДніпроВ» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу ЗП ВП 14 № 4138, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товари (запасні частини до транспортних засобів), а покупець зобов'язався прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій продавцем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 ГК України. Сторони домовились, що всі товари, отримані покупцем від продавця, вважаються отриманими на виконання даного договору (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п.2.2 договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється.

У розділі 4 договору сторони узгодили суму договору та порядок розрахунків.

Згідно з п. 4.1 остаточна загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних з обох боків.

Відповідно до п. 11.3 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

За правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу, а відносини, які склалася між сторонами регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 12004,50грн., що підтверджується видатковими накладними №623 від 27.01.2015р. та №724 від 30.01.2014р., які підписані з боку обох сторін без, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача - Начальником відділу постачання ОСОБА_5 на підставі довіреності №36 від 28.01.2015 року, про що свідчить його підпис на видаткових накладних.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу продавця протягом 14 календарних днів із моменту отримання товару (п. 4.2 договору).

Натомість, як встановлено господарським судом та не заперечується сторонами по справі, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за поставлений товар в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 12004,50 грн.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 12004,50грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 474,13 грн. та 50 % штрафу у сумі 6002,25грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.1 договору купівлі-продажу ЗП ВП 14 № 4138 від 05.01.2015 р. сторони встановили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення.

Крім того, відповідно до п. 5.2 договору у разі прострочення платежу терміном понад 21 календарного дня, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 50% від простроченої суми.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок суми пені та штрафу, погоджується з висновком господарського суду про задоволення даних вимог в повному обсязі.

Є помилковими посилається апелянта, що до відповідача застосовано одразу три види юридичної відповідальності за одне порушення зобов'язання, з огляду на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частинами шостими статей 231 та 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У даній справі, як визначено вище, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати товару. Зазначене відображено у постанові Верховного суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних у розмірі 236,10грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору визначено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язаний сплатити відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення.

Таким чином, сторони у договорі передбачили інший процент відсотків річних, що не суперечить приписам статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок суми 24% річних, погоджується з висновком господарського суду про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

При цьому нараховані відсотки не є штрафними санкціями в розумінні вищенаведених норм права, а є мірою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. по справі №908/2702/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АТК-Дніпро», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. по справі №908/2702/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. по справі №908/2702/15- залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.О.Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.