Постанова

від 12.08.2015 по справі 910/9199/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа№ 910/9199/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: Сидоренко С.О. - представник;

Чечель А.С. - директор

від відповідача: Данилкіна П.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «База будівельних технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі № 910/9199/15 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Приватного підприємства «База будівельних технологій»

до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

про стягнення 3 118 482, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі № 910/9199/15 позовні вимоги Приватного підприємства «База будівельних технологій» задоволено частково.

На підставі рішення з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» підлягає стягненню на користь Приватного підприємства «База будівельних технологій» заборгованість у розмірі 1 039 926,18 грн., з яких 1 039 494,00 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 423,18 грн. - неустойки - за Договором оренди обладнання №2405\ОВО від 26.04.2014 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 798,52 грн.

В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство «База будівельних технологій» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі № 910/9199/15 частково в частині нарахування неустойки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Представник відповідача 10.08.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у зв'язку з перебуванням суддів: Іоннікової І.А. та Отрюха Б.В. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Ільєнок Т.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Ільєнок Т.В., Яковлєва М.Л.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.04.2012 між Приватним підприємством «База будівельних технологій» (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» (Орендар) укладено Договір оренди обладнання №2405\ОВО (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування будівельну вертикальну опорну опалубку перекриття (далі - Майно, що орендується). Комплектація майна, що орендується, визначена у специфікаціях №4234 та №4235, які є невід'ємною частиною Договору (додаток №1 та додаток №2 до Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору вартість майна, що орендується за специфікацією №4234 складає 395 547,42 грн., за специфікацією №4235 складає 1 501 228,27 грн.

У відповідності до п. 2.1. Договору передача майна в оренду здійснюється Орендодавцем Орендарю за Актом здачі-приймання на складі Орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення Орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.4. Договору.

Положеннями п. 4.1. Договору сторони погодили, що термін оренди складає 60 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання майна, що орендується.

Відповідно до п. 4.2. Договору термін оренди може бути продовжено за згодою сторін. Оренда опалубки понад 60 днів оплачується у повному обсязі за фактичну кількість днів оренди, що підтверджується актами надання послуг, оформлених сторонами.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата за тимчасове користування майном згідно додатку №1 і додатку №2 - за 1 добу складає 0,327333% від загальної вартості майна, що орендується.

У п. 5.2. Договору зазначено, що розмір орендної плати за 1 добу за специфікацією №4234 складає 1 294,00 грн., за специфікацією №4235 складає 4 914,00 грн.

Умовами п. 5.3. Договору передбачено, що розмір орендної плати за договором на термін, визначений в п. 4.1. Договору, становить 372 480,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 62 080,00 грн., в т. ч.:

- за специфікацією №4234 - 77 640,00 грн., в т. ч. ПДВ - 12 940,00 грн.;

- за специфікацією №4235 - 294 840,00 грн., в т. ч. ПДВ - 49 140,00 грн.

Розмір орендної плати уточнюється відповідно до фактичної кількості днів оренди, що оформляється актами надання послуг, оформлених сторонами.

Орендна плата оплачується орендарем на підставі оформлених сторонами актів надання послуг за фактичну кількість днів оренди.

Орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 10% від вартості оренди, зазначеної в п. 5.3. протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Остаточна оплата здійснюється орендарем через 15 днів після оформлення актів надання послуг (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 7.1.2. Договору орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 8.4. Договору якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну оренди, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна.

Умовами п. 9.1.1. Договору передбачено, що за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожний день прострочення.

У п. 9.2.2. Договору зазначено, що сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком зазначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Додатками №1 і №2 до договору слугують специфікації №4234 і №4235 відповідно, які містять назву та ціну обладнання, яке передається в оренду.

Позов мотивовано тим, що відповідач виконав умови Договору належним чином, натомість відповідач після закінчення строку дії оренди орендоване майно не повернув, у результаті чого Позивач вказує на наявність заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 1 039 494,00 грн.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, що передача майна, що орендується, відбулася:

- за видатковою накладною №305 від 03.05.2012 вартістю 395 547,42 грн. (специфікація №4234);

- за видатковою накладною №1705 від 17.05.2012 вартістю 1 501 228,27 грн. (специфікація №4235);

- за видатковою накладною №1107 від 10.07.2012 вартістю 1 501 228,27 грн. (специфікація №4235).

Відповідно до письмових пояснень Позивача майно, що орендується, за видатковою накладною №305 від 03.05.2015 взагалі не було повернуте, у результаті чого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 за №910/8278/14 з Відповідача стягнуто вартість неповернутого майна з оренди у розмірі 395 547,42 грн.

Як зазначає Позивач, майно за видатковою накладною №1705 від 17.05.2012 було повернуто 04.10.2012 (підтверджується видатковою накладною №1350 від 04.10.2012) з простроченням строку користування останнім на 33 дні, а майно за видатковою накладною №1107 від 10.07.2012 було повернуто 09.08.2012 (підтверджується видатковою накладною №1108 від 09.08.2012), тобто без порушення строку користування останнім.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 по справі за №910/3391/13 з Відповідача станом на 31.08.2012 на користь Позивача було стягнуто заборгованість з орендної плати на підставі Договору у розмірі 395 523,60 грн.

Позивач вказує, що у зв'язку з продовженням користування об'єктом оренди після 31.08.2012 Відповідач зобов'язаний на підставі п. 4.2. Договору здійснити сплату орендної плати за увесь строк користування майном до його фактичного повернення.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що сплата орендної плати в порядку п. 4.2. Договору передбачає наявність підтверджених актів надання послуг, оформлених сторонами, результаті чого просив суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 1 039 494,00 грн. орендних платежів.

Згідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося раніше, п. 4.2. Договору передбачено, що термін оренди може бути продовжено за згодою сторін. Оренда опалубки понад 60 днів оплачується у повному обсязі за фактичну кількість днів оренди, що підтверджується актами надання послуг, оформлених сторонами.

За наявними актами надання послуг, а саме: №1705 від 30.05.2012 на суму 36 213,33 грн., №1705/1 від 30.05.2012 на суму 68 796,00 грн., №1706 від 30.06.2012 на суму 38 800,00 грн., №1706/1 від 30.06.2012 на суму 147 420,00 грн., №1807 від 01.08.2012 на суму 40 093,04 грн., №1807/1 від 01.08.2012 на суму 152 334,00 грн., №1807/2 від 01.08.2012 на суму 103 194,00 грн., №1808 від 05.09.2012 на суму 40 093,04 грн., №1808/1 від 05.09.2012 на суму 152 334,00 грн., №1808/2 від 05.09.2012 на суму 44 226,00 грн. уже була стягнута заборгованість з Відповідача, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 по справі за №910/3391/13.

Матеріалами справи підтверджується, що майно, яке перебувало в оренді, було повернуто Позивачеві на підставі видаткової накладної №1350 від 04.10.2012 з простроченням строку користування останнім на 33 дні, а майно за видатковою накладною №1107 від 10.07.2012 було повернуто 09.08.2012 (підтверджується видатковою накладною №1108 від 09.08.2012), тобто без порушення строку користування останнім.

Крім того Позивачеві у зв'язку з неповерненням майна за видатковою накладною №305 від 03.05.2015 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 за №910/8278/14 відшкодовано вартість неповернутого майна з оренди у розмірі 395 547,42 грн.

Враховуючи ту обставину, що майно, яке перебувало в оренді, не було повернуто у відповідності до умов укладеного Договору, Відповідач продовжував ним користуватися, виходячи з приписів п. 4.2. Договору Позивач має право на отримання орендної плати за увесь фактичний строк користування майном.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми орендних платежів у розмірі 1 039 494,00 грн. є законною, обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 078 988,00 грн. - неустойки у зв'язку з простроченням повернення майна.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалося раніше, пунктом 8.4. Договору передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну оренди, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна, а згідно з п. 9.1.1. Договору, за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, положеннями п. 8.4. Договору передбачається нарахування неустойки за строк неправомірного користування майном, що свідчить про темпоральність дії цивільно-правової санкції, яка за своєю правовою природою є саме пенею, а не штрафом.

Указаний висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, відображеною в постановах №31/12-11 від 12.07.2011 та №5021/755/2011 від 18.10.2011.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку щодо повернення майна з оренди не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 9.2.2. Договору зазначено, що сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком зазначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та становить три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення і нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, зазначеним у статті 232 Господарського кодексу України, то господарський суд вважає за можливе стягнути з Відповідача пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З умов Договору вбачається, що передбачені пунктами 8.4 та 9.1.1. Договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Враховуючи наведені обставини, відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 423,18 грн., а саме за:

- видатковою накладною №305 від 03.05.2012 - 352,69 грн.;

- видатковою накладною №1705 від 17.05.2012 - 70,49 грн.

У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми неустойки у розмірі 2 078 821,95 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо відсутності факту користування спірним майном, з посиланням на передачу спірного майна ПАТ «Київбуддеталькомплект» по видатковій накладній № 661/1 від 03.05.2012, оскільки з укладеного сторонами Договору не вбачається такої підстави для звільнення відповідача від сплати орендних платежів як передача об'єкта оренди третій стороні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «База будівельних технологій» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року по справі № 910/9199/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/9199/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв