Постанова

від 12.08.2015 по справі 920/750/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа №920/750/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №48 від 31.07.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 05.05.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, м.Суми, (вх.№4008С/1-40) на ухвалу господарського суду Сумської області від 16.06.2015 року по справі №920/750/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання Техногарант», м.Суми,

до Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, м.Суми,

про стягнення 796219,50 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.06.2015 року у справі №920/750/15 (суддя Джепа Ю.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання Техногарант» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках: Сумська філія ПАТ КБ «Приватбанк», м.Суми, МФО 337546; АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ПАТ «Терра Банк», МФО 380601; ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013; ПАТ «Креді ОСОБА_3», МФО 300614; Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», МФО 325365, що належать Комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради (40050, м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ: 37654796) у межах суми 812143 грн. 89 коп. до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 16.06.2015 року. Також скаржник просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд керувався тим, що забезпечення позову в даному випадку є запобіганням можливим порушенням фактично безспірних майнових прав позивача через ймовірність утруднення виконання судового рішення в даній справі у випадку невжиття відповідних заходів. Однак, таке твердження не ґрунтується на законі та порушує принцип змагальності, закріплений ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не доведено та не обґрунтовано наявність обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Відповідач вказує, що він є цілком платоспроможним підприємством, що підтверджується відповідними показниками, зокрема, обсягами надходжень коштів від населення за фактично надані комунальні послуги.

Крім того, скаржник зазначає, що накладення арешту на кошти відповідача у загальній сумі 812143,89 грн. унеможливлює оплату соціальних внесків із заробітних плат працівників, саму виплату заробітної плати та інших компенсацій більше, ніж 300 працівників відповідача. Вказане може призвести до порушення прав найманих працівників, передбачених чинним законодавством України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 12.08.2015 року була направлена сторонам у справі рекомендованими листами 03.08.2015 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 10.08.2015 року та 11.08.2015 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалою суду від 03.08.2015 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Враховуючи належне повідомлення сторін, приймаючи до уваги, що наявних матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.06.2015 року позивач - ТОВ «Торгівельно-промислове об'єднання Техногарант», звернувся до господарського суду Сумської області в межах справи №920/750/15 з заявою, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках у відповідних установах, та які належать КП «Сумижитло» Сумської міської ради у межах суми 796219,50 грн. до надбання законної сили рішенням суду по даній справі.

Свою заяву позивач обґрунтував тим, що на даний час, між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради укладено додаткову угоду від 03.06.2015 року №3 до договору про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади міста Суми від 27.06.2014 року. Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди, договір продовжено лише на строк до 31.07.2015 року. Тобто, виконавчим комітетом Сумської міської ради відповідно до прийнятого рішення тимчасово було визначено виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Також позивач, обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що відповідач на момент розгляду справи закінчує надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що знаходиться на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, а тому з урахуванням можливого апеляційного розгляду даної судової справи на момент набрання законної сили рішенням суду відповідач по справі вже не буде виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а тому через відсутність надходжень від споживачів житлово-комунальних послуг буде фактично неспроможним виконати рішення суду, а тому невжиття заходів забезпечення позову в подальшому унеможливить виконання рішення суду.

Вказане також підтверджується пунктом 5 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.05.2015 року №228, відповідно до якого зобов'язано ТОВ «Міський розрахунковий центр» з 01.06.2015 року по 31.07.2015 року нарахування на послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій вказаних в додатку 2 здійснювати на Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради. Тобто виключно на 2 місяці.

Крім цього, в підтвердження своєї заяви, позивач надав копії постанов про арешт коштів боржника від 22.05.2015 року на виконання наказу №920/1021/14, виданого 27.08.2014 року про стягнення з КП «Сумижитло» СМР заборгованості в загальному розмірі 1480651,00 коп. та постанови про арешт коштів боржника від 03.06.2015 року на виконання наказу №920/1654/14, виданого 05.05.2015 року, наказу №920/1922/14 виданого 17.03.2015 року, наказу №920/1637/14, виданого 07.04.2015 року, наказу №920/475/14 про стягнення з КП «Сумижитло» Сумської міської ради 1327718,88 грн.

Як стверджує позивач, вищевказані постанови про арешт коштів боржника були прийняті державним виконавцем саме через неспроможність протягом двох місяців підряд добровільно виконати накази господарського суду про стягнення коштів, а тому дані факти свідчать, що на момент набрання законної сили рішенням суду по даній справі відповідач через закінчення договору комунального замовлення взагалі не матиме змоги виконати рішення суду.

За результатами розгляду заяви позивача, місцевим господарським судом винесено оскаржувану ухвалу від 16.06.2015 року з посиланням на те, що забезпечення позову в даному випадку є запобіганням можливим порушенням фактично безспірних майнових прав позивача через ймовірність утруднення виконання судового рішення в даній справі у випадку невжиття відповідних заходів.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 року зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 року №01-08/204 «Про деякі питання застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що позивач, звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтував належним чином та не довів наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання в майбутньому рішення по справі.

Доводи, які викладені позивачем у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову не стосуються предмету позову по даній справі.

Так, предметом розгляду по справі №920/750/15 є стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №548 від 02.07.2014 року, який укладений між сторонами. Тобто, між сторонами наявні правовідносини за чітко визначеною цивільною (господарською) угодою.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. А згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, незважаючи на те, що стає причиною (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника) невиконання боржником свого обов'язку за договором, не звільняє його від обов'язку як виконати зобов'язання так і не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

Посилання позивача на те, що між КП «Сумижитло» СМР та Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради укладено додаткову угоду від 03.06.2015 року №3 до договору про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади міста Суми від 27.06.2014 року, яким строк дії договору продовжено до 31.07.2015 року, жодним чином не впливає на обов'язки відповідача виконати ним умови договору підряду №548 від 02.07.2014 року, який укладений між позивачем та відповідачем і не свідчить про неможливість виконання рішення по даній справі.

Так само не впливає на обов'язки відповідача по виконанню ним умов договору підряду №548 від 02.07.2014 року те, що відповідач на момент розгляду справи закінчує надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що знаходиться на балансі КП «Сумижитло» СМР, оскільки це не припиняє дію договору підряду та виконання зобов'язань за ним.

Господарський суд задовольнивши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та прийнявши оскаржувану ухвалу не дослідив належним чином обставини справи та дійшов до невірного висновку про наявність реальної можливості утруднення чи невиконання майбутнього судового рішення.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно задовольняючи заяву про забезпечення позову вказував, що це є запобіганням можливим порушенням фактично безспірних майнових прав позивача, оскільки таке твердження станом на момент розгляду заяви є неприпустимим і свідчить про надання оцінки позовним вимогам щодо їх підставності та можливості задоволення під час розгляду справи по суті.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не обґрунтовано, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання. Заява про забезпечення позову містить тільки посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, що в силу приписів чинного законодавства України не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є цілком платоспроможним підприємством, що підтверджується наступними показниками: обсяги надходжень коштів від населення за фактично надані комунальні послуги становили: січень 2015р. - 4177765,11 грн.; лютий 2015р. - 3475817,51 грн.; березень 2015р. - 3958869,98 грн.; квітень 2015р. - 3756596,95 грн.; травень 2015р. - 3381835,66 грн.; червень 2015р. (за період з 01.06.2015р. по 17.06.2015р.) - 2353741,19 грн. Зазначене підтверджується доповідною запискою головного бухгалтера на ім'я директора підприємства.

Крім того, доводи позивача про неспроможність відповідача виконати накази господарського суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки станом на момент винесення ухвали про забезпечення позову, а саме, 15.06.2015 року, по справі №920/1021/14 господарським судом Сумської області було затверджено мирову угоду, відповідно до якої заборгованість розстрочена до грудня 2015 року.

Окрім того, станом на 19.06.2015 року кошти відповідача на суму 1409396,14 грн. були накопичені на рахунку ВДВС Сумського МУЮ та вже перераховані стягувачам за судовими наказами: №920/1654/14, виданого 05.05.2015 року, №920/1922/14, виданого 17.03.2015 року, №920/1637/14, виданого 07.04.2015 року, №920/475/14 про стягнення з відповідача 1327718,88 грн.

Вищевказане підтверджує те, що відповідач вчиняє дії направленні на виконання своїх зобов'язань, а не на ухилення від покладених обов'язків.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач, звертаючись з заявою про забезпечення позову, просив накласти арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника в межах стягуваної за даною справою суми до набрання законної сили рішенням суду по справі. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву в повному обсязі не дослідив належним чином вимоги позивача і не надав оцінки можливості або неможливості застосування заходів забезпечення позову саме до моменту набрання законної сили рішенням суду по справі у відповідності до приписів чинних норм права.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали про забезпечення позову місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та припустився невірного застосування норм процесуального права, через що апеляційна скарга Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Сумської області від 16.06.2015 року по справі №920/750/15 - скасуванню, з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 16.06.2015 року по справі №920/750/15 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання Техногарант» про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.