Постанова

від 05.08.2015 по справі 804/8912/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р. Справа № 804/8912/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001092201 від 06.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вільхова» (код ЄДРПОУ 39457947) за період діяльності з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року у фактичних періодах їх здійснення та відображення у податковому обліку.

За наслідками перевірки складено акт №512/221/05448389 від 24.06.2015 року, у висновках якого встановлено, що позивачем порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 449 970,00 грн., у т.ч. за березень 2015 року - 101 970,00 грн. та квітень 2015 року - 348 000,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001092201 від 06.07.2015 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 674 955,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» (покупець) уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Вільхова» (продавець) договір поставки від 01.12.2014 року №011214, відповідно до якого продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар виробничо-технічного призначення (далі іменується - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його повну вартість. Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що постачається, визначається у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.

Орієнтована вартість договору складає 5 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 833 333,33 грн.

За умовами договору продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, а покупець прийняти його. Приймання - передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін у 2-х оригінальних примірниках: 1- покупцю, 1- продавцю.

Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок на умовах ЕХW правил Інкотермс 2010 (м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд.28).

Виконання умов договору поставки від 01.12.2014 року №011214 підтверджується видатковими та податковими накладними, специфікаціями, прибутковими ордерами, рахунками-фактурою, які містяться в матеріалах справи.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №41 від 30.03.2015 року, №43 від 31.03.2015 року, №25 від 28.04.2015 року, №24 від 28.04.2015 року, №27 від 29.04.2015 року, №29 від 30.04.2015 року.

Відповідач у акті №512/221/05448389 від 24.06.2015 року критично відноситься до наданих товарно-транспортних накладних, проте суд, проаналізувавши надані позивачем товарно-транспорті накладні, дійшов висновку, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або наявність дефектів у товарно-транспортній накладній, не може бути підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується лише надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також ТОВ «Вільхова» надано ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» наступні сертифікати якості: №1 від 30.03.2015 року (феромарганець - 88); №2 від 31.03.2015 року (феромарганець - 78); №112 від 28.04.2015 року (феромарганець - 78); №114 від 28.04.2015 року (олива трансформаторна Т-1500); №115/1 від 29.04.2015 року (марганець металевий 95); №115/2 від 29.04.2015 року (дріт ніхромовий Х20Н80); №116 від 30.04.2015 року (феромарганець - 88).

У акті перевірки зазначено, що сертифікати якості, видані ТОВ «Вільхова», містять інформацію лише про хімічний склад продукції. Однак суд наголошує, що сертифікати не є первинною документацією, та ненадання таких документів, або надання документів з дефектами, не є підставою для того, щоб вважати нереальною господарську операцію.

За отриманий товар ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» перерахувало у квітні 2015 року грошові кошти на ТОВ «Вільхова» згідно платіжного доручення №535 від 28.04.2015 на суму 120 169,00 грн.

Товар, який було придбано у ТОВ «Вільхова», був використаний позивачем у господарській діяльності підприємства, що підтверджується вимогами на списання у виробництво: №111 від 31.03.2015 року (ФМн-78 - 7,8 т, ФМн-88 - 8 т), №51 від 30.04.2015 року (ФМн-95 - 10 т, ФМн-88 - 12 т, ФМн-78 - 12 т), №53 від 28.04.2015 року (олива трансформаторна Т-1500 - 4,8 т).

В подальшому товар, який ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» придбало у ТОВ «Вільхова, було реалізовано на ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД» (код ЄДРПОУ 13444905), а далі з ТОВ ВКФ «Роллекс ЛТД», у тому числі, на ТОВ «РЕМГІРМАШ» (код ЄДРПОУ 37861325) та ПрАТ «ІНТЕРКЕРАМА» (код ЄДРПОУ 33184723).

З огляду на викладене, суд не погоджується з позицією відповідача стосовно не підтвердження факту здійснення господарських операцій ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з ТОВ «Вільхова» (код ЄДРПОУ 39457947) за період діяльності з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року, оскільки з первинних документів вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Вільхова» (код ЄДРПОУ 39457947) був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним за таким договорами у позивача не було.

Суд зазначає, що висновок про не підтвердження факту реальності проведених операцій з придбання товарів у постачальника ТОВ «Вільхова» зроблено відповідачем на підставі того, що ТОВ «Вільхова» податковий кредит у березні 2015 року сформовано лише на суму ПДВ - 535 грн. по контрагенту ТОВ «ЕМКО» (рноспп 37804980) по комісійній винагороді; у квітні 2015 року податкова декларація з податку на додану вартість у ТОВ «Вільхова» відсутня, у зв'язку з чим наявні розбіжності між ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» та ТОВ «Вільхова» на суму ПДВ - 348 000 грн., у Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено відсутність зареєстрованих податкових накладних по ТОВ «Вільхова». Крім того, згідно інформаційних баз даних податкового органу встановлено, що ТОВ «Вільхова» має основний вид діяльності «НЕСПЕЦIАЛIЗОВАНА ОПТОВА ТОРГIВЛЯ», зареєстроване у державному реєстрі 27.10.2014 №10701020000055691, та на даний час підприємство має стан 9 - «НАПРАВЛЕНО ПОВIДОМЛЕННЯ ПРО ВIДСУТНIСТЬ ЗА МIСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ».

Проте суд не погоджується з такими висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З оглядну на викладене, суд приходить до висновку, що непідтвердження продавцями сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» не проявило розумної обережності при укладенні договорів зі спірним постачальником, оскільки на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та права перевіряти наявність виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, устаткування для здійснення господарської діяльності контрагентами, а також інших відомостей, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту від цих відомостей.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що для здійснення господарських операцій у відповідності з нормами господарського і цивільного законодавства, позивачем було укладено договори, отримано і складено всі необхідні первинні документи, що засвідчують факт виконання договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» №0001092201 від 06.07.2015 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1