6/450-31/87
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2009 р. № 6/450-31/87
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.
суддів :Кота О.В.,Шевчук С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.04.2009 р.
у справі№ 6/450-31/87
за позовом Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації"
доТОВ "Брокерсервіс Плюс";КП "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради
провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом ТОВ "Брокерсервіс Плюс"
доПідприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації";КП "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради
про визнання договору дійсним, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від Фонду державного майна- Фролова А.В. (23.06), Тарасова К.А.
від позивача- не з'явились
від відповідача-1- Парицька Н.О.
від відповідача-2- не з'явились
від прокуратури- Спорий І.Г. (23.06), Рубан Д.В.
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2008 р. Підприємство "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2008 р., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Адмірала Володимирського, 30, укладеного між Підприємством "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" та ТОВ "Брокерсервіс Плюс", а також просило зобов'язати КП "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради зареєструвати за ним об'єкти нерухомого майна.
В свою чергу ТОВ "Брокерсервіс Плюс" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2008 р., укладеного між Підприємством "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" та ТОВ "Брокерсервіс Плюс"; визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Севастополі по вул. Адмірала Володимирського, 30, зобов'язання Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" зареєструвати за ТОВ "Брокерсервіс Плюс" об'єкти нерухомого майна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2008 р. (суддя Ковтун С.А.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2008 року, визнано за ТОВ "Брокерсервіс Плюс" право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Севастополі по вул. Адмірала Володимирського, 30; зобов'язано КП "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" зареєструвати за ТОВ "Брокерсервіс Плюс" право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Севастополі по вул. Адмірала Володимирського, 30.
В грудні 2008 р до Вищого господарського суду України з касаційним поданням звернувся Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, в касаційному поданні ставилось питання про скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2008 р., та прийняття нового рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити. Касаційне подання було обґрунтовано тим, що вказаним рішенням зачіпаються права та інтереси держави, а рішення прийнято в результаті неправильного застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 р. касаційне подання Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2009 р. (суддя Качан Н.І.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2008 р., визнано за ТОВ "Брокерсервіс Плюс" право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в м. Севастополі по вул. Адмірала Володимирського, 30, зобов'язано КП "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" зареєструвати за ТОВ "Брокерсервіс Плюс" право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Севастополі по вул. Адмірала Володимирського, 30.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2009 р. розгляд касаційного подання Заступника військового прокурора Військово-морських сил Збройних сил України відкладено на 11.08.2009 р. о 10 год. 50 хв.
Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 10.08 2009 р. у зв'язку з перебуванням судді Мирошниченка С.В. у відпустці, для розгляду господарської справи № 6/450-31/87 призначеної на 11.08.2009 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя –Демидова А.М., судді Кот О.В., Шевчук С.Р. У зв'язку із зміною складу колегії суддів, в судовому засіданні 11.08.2009 р. розгляд справи розпочинався заново.
В судовому засіданні 11.08.2009 р. оголошувалась перерва до 13.08.2009р. о 10 год. 00 хв. для підготовки та оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши пояснення представників учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до акту приймання-передачі від 11.06.1999р. (т.1, а.с. 67), підписаному командуючим Чорноморським флотом Російської Федерації та начальником Головного управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації, затвердженому начальником будівництва та розквартирування військ - заступником Міністра оборони Російської Федерації було здійснено приймання-передачу будівельного управління Чорноморського флоту в підпорядкування Головного управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації.
Наказом начальника будівельного управління Чорноморського флоту №1 від 18.06.1999р. (т.1, а.с. 68) військову частину 53074 із структурними підрозділами військовими частинами: 90242, 97701, 33845, 41760, організаціями: 544 УНР, 264 УНР, 803 КМТС та підприємствами: 54 МСЗ, 24 ЗЖБіК з їх структурними підрозділами реорганізовано в підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту".
Згідно п.1.1 Статуту Підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" позивач за первісним позовом був заснований на праві господарського відання, повної власності юридичної особи іноземної держави - Міністерства оборони Російської Федерації, є правонаступником підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту" - дочірнього підприємства державного унітарного підприємства "Головне управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації" (т.1,а.с.16).
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №716016 (т.1, а.с.39) підприємство "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" є юридичною особою –резидентом України.
Наказом начальника підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" №13 від 03.03.2003 р. (т.1, а.с.72) створено централізовану бухгалтерію підприємства та наказано бухгалтеріям структурних підрозділів передати на його баланс статті активів та пасивів своїх балансів.
Згідно інвентарних карток обліку будівель військового містечка № 289 (т.1, а.с. 89), обліку земельних ділянок військового містечка № 289 на яких ці будівлі знаходяться (т. 1,а.с. 86, 101, 106, 120), експлікацію військового містечка № 298 (т. 1,а.с. 84), довідки № 86/3 від 21.08.2008. (т.1, а.с.73) спірні об'єкти нерухомого майна були побудовані до 1991 року господарським способом структурними підрозділами військової частини 53074 - військовими частинами: 90242, 97701, 33845, 41760, організаціями: 544 УНР, 264 УНР, 803 КМТС та підприємствами: 54 МСЗ, 24 ЗЖБіК з їх структурними підрозділами на земельній ділянці військового містечка 289.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов об'єктивного висновку, відповідно до наказу начальника будівельного управління Чорноморського флоту № 1 від 18.06.1999р. (т.1 ,а.с. 68) в результаті реорганізації військової частини 53074 зі структурними підрозділами військовими частинами: 90242, 97701, 33845, 41760, організаціями: 544 УНР, 264 УНР, 803 КМТС та підприємствами: 54 МСЗ, 24 ЗЖБіК з їх структурними підрозділами Підприємству "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" зазначеними підлеглими структурами були передані та взяті на балансовий облік тимчасові будівлі та споруди військового містечка №289 за адресою: м. Севастополь, вул. Адмірала Володимирського, 30, побудовані господарським способом, які становлять предмет договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2008 р.
Пункт 1.6 Статуту Підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" зазначає, що підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном та не несе відповідальності за зобов'язаннями Російської Федерації та її державних органів, а Російська Федерація та її державні органи не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства, за виключенням випадків, передбачених законодавчо. Майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання і відображається в його самостійному балансі.
Згідно статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 329 ЦК України встановлює, що юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею на підставах, не заборонених законом.
Частина 1 ст. 136 ГК України визначає, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, а згідно ч.2 зазначеної норми власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Обмеження встановлені ч.2 ст.136 ЦК України, щодо розпорядження майном, відображені у пункті 3.8 Статуту Підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" відповідно з якими підприємство має право здійснювати правочини з нерухомим майном за згодою власника.
Втім матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2007 р. листом Головного управління спеціального будівництва Міністерства оборони Російської Федерації №11/5-863 Підприємству "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" (т.1, а.с.75) було надано дозвіл на реалізацію вивільнених основних засобів та тимчасових будівель та споруд у зв'язку із скороченням обсягу робіт та реорганізацією підприємства, з обов'язковим проведенням незалежної експертної оцінки.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого суду по те, що Підприємство "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації" набуло право на майно, що є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу у передбачений законом спосіб, на момент укладання спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2008 р. мало необхідний обсяг дієздатності та розпорядилось цим майном з додержанням норм матеріального права.
Щодо посилань прокурора на відсутність первинної державної реєстрації спірного майна, як на підставу скасування рішення місцевого суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що вимога здійснити державну реєстрацію майна є предметом первісного позову у справі та була подана на розгляд місцевого суду після відчуження спірного майна, яке підлягає державній реєстрації, але на момент відчуження мало статус тимчасових споруд, що підтверджується довідкою № 86/3 від 21.08.2008р. (т. 1, а.с. 73), дозволом № 11/5-863 від 25.10.2007 р. (т.1, а.с. 75) наявними в матеріалах справи.
Правильним є і висновок суду першої інстанції, що не знайшло свого документального підтвердження посилання прокурора на те, що право власності на спірне майно було надано позивачу за первісним позовом на умовах оренди, належить державі Україна, а управління цим майном здійснює Фонд державного майна України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 р. Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені відповідно в додатках № 2 і № 3 та картах № 1 і № 2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту.
Відповідно з п.1 Розпорядження КМ України від 21.12.2005 р. №555-р "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР" на Фонд державного майна України покладено функції з управління державним майном, зазначеним у додатках № 2 та № 3 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 р. ратифіковану Законом України № 547-XIV від 24.03.1999 р. та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації.
За результатами вивчення матеріалів справи, зокрема додатків №2 та №3 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.97 р. (т.3,а.с.44) місцевим судом встановлено, що об'єкти нерухомого майна, які є предметом спірного договору не увійшли до складу об'єктів, які були передані на правах оренди саме за цією угодою.
Крім того, судом встановлено, що спірне мано не використовується Чорноморським флотом Російської Федерації, так як передане підприємству "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації", а за змістом ст.ст. 328, 329 ЦК України, ст. 136 ГК України право володіння, розпорядження і користування належить саме підприємству "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації".
Двосторонні угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом про які йдеться у касаційному поданні регулюють практичне формування Військово-Морських Сил України і Військово-Морського Флоту Росії на основі розподілу Чорноморського флоту і визначення договірних умов базування Військово-Морського Флоту Росії в Україні. Разом з тим зазначені угоди не регулюють, та не містять заборонних норм щодо участі Міністерства Російської Федерації у створенні юридичних осіб за законодавством України на основі іншого майна, а ніж яке зазначено у додатках №2 та №3 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.97р. та Розпорядженні КМ України від 21.12.2005 р. №555-р "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР".
За таких обставин висновки місцевого суду щодо неможливості застосування положень вищезазначених міждержавних угод до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, як суб'єктами господарської діяльності –резидентами України, а також про те, що спірні об'єкти нерухомого майна не знаходяться в управлінні Фонду державного майна України є правомірним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції надано правомірну оцінку тому, що ціна продажу об'єктів майна за спірним договором була визначена сторонами за цим договором виходячи з результатів незалежної оцінки, що підтверджується звітом про незалежну оцінку від 29.02.2008 р. та результати якої були відомі позивачу на момент укладання договору.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому,істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Натомість судом першої інстанції встановлено факти неодноразових звернень позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом (т. 1,а.с. 159, 160) для нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2008 р., ухилення від нотаріального посвідчення даного договору, досягнення сторонами за договором купівлі-продажу згоди за всіма суттєвими умовами, виконання умов договору, а також те, що позивач за зустрічним позовом звертався до комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради з вимогою здійснити за заявником державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Севастополь, вул. Адмірала Володимирського 30 (т.1,а.с.163).
Відповідно з правилами встановленими ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.
Положеннями ст. 657 ЦК України встановлено, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання умов договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
Статтею 392 ЦК України передбачено право власника на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Доводи касаційного подання щодо підсудності справи господарському суду м. Севастополя та порушення норм ч. 2 ст. 16 ГПК України є помилковим, оскільки господарським судом м. Києва прийнято первісний позов до розгляду з додержанням правил підсудності, встановлених ст.15,16 ГПК України, а за змістом ч. 1 ст. 60 ГПК України зустрічний позов завжди розглядається спільно з первісним позовом в тому ж суді, в провадженні якого перебуває справа за первісним позовом, включаючи випадки встановлені ст.16 ГПК України.
Твердження касаційного подання щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 11112 ГПК України є безпідставним, оскільки пунктом 6 ухвали господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. (т.3, а.с.71), якою справу №6/450-№31/87 було прийнято до провадження, визначено направити копію ухвали сторонам, Прокуратурі Військово-Морських Сил України, Військовій прокуратурі центрального регіону України, Фонду державного майна України та Севастопольському Регіональному відділенню Фонду державного майна України.
Крім того, у рішенні господарського суду м. Києва (т. 3, а.с. 80) зазначається, що для участі в судових засіданнях, на виконання вказівок Вищого господарського суду України запрошувались представники Фонду державного майна України, Севастопольського регіонального відділення Фонду державного майна України проте, представники фонду в судові засідання не з'явились, ніяких заяв, листів не направляли.
Окрім того, в судові засідання Вищого господарського суду України 23.06.2009 р. та 11.08.2009 р. запрошувались та були на них присутні представники Фонду державного майна України, але ніякої інформації стосовно спірного майна Фондом державного майна України до матеріалів справи не надано, не скористався Фонд державного майна України і правом касаційного оскарження рішення у справі.
Слід також зазначити, що прокуратура була повідомлена про розгляд даної справи, представники прокуратури були присутні в судових засіданнях, проте будь-яких доказів, щодо наявності права власності спірного майна у іншого власника ні представниками прокуратури, ні представниками Фонду державного майна України надано не було.
Місцевий суд на підставі матеріалів справи, витребуваних на виконання постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2009 р. та наявних у справі, прийшов до об'єктивного висновку, що місцевим господарським судом було правильно визначено склад учасників судового процесу. Відповідної позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 26.02.2008р. у справі № 2-17/5421-2007, яка міститься в матеріалах справи (т.3, а.с. 125).
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника військового прокурора Військово-морських сил Збройних сил України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. у справі № 6/450-31/87 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.В. Кот
С.Р. Шевчук
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2009 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4885190 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Демидова A.M.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні