Постанова

від 09.09.2009 по справі 18/91

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/91

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.09.2009                                                                                           № 18/91

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Лось І.С. – представник за довіреністю,  

від відповідача: Куценко Л.А. – представник за довіреністю,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ленінська кузня”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2009

 у справі № 18/91 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ленінська кузня”             

 про                                                   стягнення 3194114,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В лютому 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2 891 488,01 грн. – основного боргу за договором поставки №099/08-Пр.Др.О від 21.10.2008р., 123 791,20 грн. – інфляційних збитків, 19 870,56 грн. – 3% річних, 158 964,70 - пені та судових витрат.

       Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки№099/08-Пр.Др.О від 21.10.2008р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отриману продукцію.  

       Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2009р. позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ленінська кузня” на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 3 015 279,21 грн., 19 870,56 грн. – 3% річних з простроченої суми, 158 964,70 грн. – пені, 25 500,00 грн. – державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.04.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне  встановлення  судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору, та на порушення останнім норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 22 та 77 ГПК України.   

          На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що місцевим судом було проігноровано клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та розглянуто справу у відсутності його представника, чим порушено право останнього на захист, колегія суддів зважає на наступне.

      Позивачем не надано відзив на апеляційну скаргу.  

         Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивача таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи, з огляду на наступне.

          В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

       Встановлено, що 21.10.2009р. між Київською регіональною філією відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ленінська кузня”, як покупцем, був укладений договір поставки №099/08-Пр.Др.О, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупця продукцію (металопродукцію), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму (далі – Договір).

      Загальна кількість, асортимент, якість та ціна продукції визначається у Специфікації або у рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1 Договору).

    Пунктом 6.6 Договору сторони погодили, що строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі та здійснюється покупцем на умовах, вказаних в Специфікації.

    Із Специфікацій №1 від 21.10.2008р., №2 від 21.10.2008р. та №4 від 12.11.2008р. вбачається, що сторони погодили певні умови оплати за поставлену продукцію, а саме: 10% попередня оплата, 90% оплата по факту готовності продукції до відвантаження (а.с.11-13).

     Крім того, Специфікацією №5 від 17.11.2008р. передбачено, що відповідач сплачує 10% в якості попередньої  оплати за поставлену продукції та 90% з відстрочкою 10 календарних днів з моменту отримання продукції (а.с.14).   

      Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором щодо поставки продукції, відповідно до умов Договору та Специфікацій, а відповідач, в свою чергу, покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленої продукції виконав частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 891 488,01 грн., що підтверджується належно засвідченими копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.  

      Окрім того, з Акту звірки взаєморозрахунків від 16.03.2009р., підписаного та скріпленого печатками сторін без будь-яких зауважень з боку відповідача, вбачається, що сума заборгованості останнього перед позивачем становить 2 891 488,01 грн. (а.с.100).

       Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних  умовах  звичайно  ставляться.   Кожна  сторона  повинна  вжити  усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

         Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

            Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

               Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 891 488,01 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.   

 Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних з простроченої суми, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

   За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України  встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на приписи зазначених вище правових норм боржник не звільняється  від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

         Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 123 791,20 грн. та 19 870,56 грн. - 3% річних.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 158 964,70 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

        Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

           Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

 Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

           Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку порушення строків оплати (п.6.6 Договору) за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.  

         З огляду на викладене, колегія суддів вважає також правильним висновок місцевого суду щодо задоволення позовних  вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 158 964,70 грн., враховуючи порушення відповідачем строків розрахунків.

      Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

         Доказів, які б спростовували  вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

   Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку  місцевого господарського суду, враховуючи вищезазначене.

            Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевим судом було проігноровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянуто справу у відсутності його представника, чим порушено право останнього на захист, колегія суддів зважає на наступне.

           З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 04.03.2009р. було направлено копію ухвали про порушення провадження по даній справі, якою розгляд справи призначено на 24.03.2009р., про що свідчить відповідна відмітка на ухвалі суду, тому колегія вважає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та у передбачені процесуальним законом строки.

         Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.    

           Ухвалою від 24.03.2009р. розгляд справи було відкладено на 16.04.2009р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та зобов'язано останнього виконати вимоги ухвали від 27.02.2009р.

Встановлено, що вищезазначене клопотання відповідача місцевим судом досліджувалось у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.04.2009р. (а.с.107-108) та описовою частиною оскаржуваного рішення (а.с.109).

Пунктом 3.6 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи свідчать про те, що неявка представника відповідача у судове засідання при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не перешкоджала вирішенню спору.

            Окрім того, колегія суддів зважає на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що представник останнього дійсно знаходився 16 квітня 2009р. у відрядженні.            

            Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

           Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ленінська кузня” на рішення Господарського суду м. Києва  від 16.04.2009 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 16.04.2009 року у справі  №18/91  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №18/91 направити до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді