Постанова

від 16.09.2009 по справі 16/343

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/343

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2009 р.                                                                                    № 16/343  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційне поданнязаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства економіки України, Державного підприємства "Еко"

на  постанову Київського апеляційного господарського суду

від31.03.2009р.

у справі№16/343

Господарського судуміста Києва

за позовомПечерської районної у місті Києві ради

до1). Міністерства економіки України2). Державного підприємства "Еко"

треті особи 1). Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву2). Комунальне підприємство "Печерська брама"

провизнання права власності та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю

за участю представників

- позивача:Шимерянської О.В. (довіреність №3839\В-33 від 22.12.2008р.)

- відповідача-1:Тюріної Л.А. (довіреність №24-17/220 від 18.09.2008р.)

- відповідача-2:не з'явився

- третіх осіб:1). не з'явився2). не з'явився

- прокурора:Хейлик Н.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення №62 від 09.04.2008р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом Печерська районна у місті Києві рада просила визнати право власності на будинки № 30-А та 36-В по бул. Лесі Українки в м.Києві за територіальною громадою Печерського району м.Києва, в особі Печерської районної у м.Києві ради, зобов'язати ДП "Еко" усунути перешкоди у здійсненні позивачем прав щодо користування та розпорядження нерухомим майном –житловими будинками 30-А та 36-В по бул.Лесі Українки в м.Києві, шляхом передачі Печерській районній у місті Києві раді технічної документації (інвентарну справу, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж), обґрунтовуючи позов тим, що за актом прийому-передачі майна від 22.02.2007р. житлові будинки №30-А, №36-В на бульварі Лесі Українки в м. Києві були передані з державної до комунальної власності, і з цієї дати територіальна громада, згідно з положеннями ст.7 ч.5 п.2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є власником цих житлових будинків, але відповідач-1 не визнає це право, а відповідач-2 не передає відповідну технічну документацію на будинок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2008р. (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Отрюха Б.В., суддів Корсак В.А., Тищенко А.І.) позов задоволено повністю.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального, та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційне подання позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційне подання без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що з моменту підписання акту прийому-передачі відомчого житлового фонду з державної до комунальної власності територіальна громада є власником спірного майна, але відповідач-1 не визнає це право. Також суди виходили з того, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" передача відомчого житлового фонду в комунальну власність здійснюється разом з відповідною технічною документацією на будинки.

Суд касаційної інстанції погоджується із судовими рішеннями виходячи з наступного.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином правочини є лише однією із підстав набуття права власності.

Згідно ч.5 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів права державної власності до комунальної власності оформляється актом прийому - передачі, який підписується головою та членами комісії. Частиною шостою цієї норми передбачено, що право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів ст.60 ч.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав.

Відповідно до п. 14 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року №74/74 "Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві" акти приймання - передачі відносяться до основного переліку документів, які посвідчують право власності на жилі будинки.

Таким чином передача об'єктів права державної власності до комунальної власності та набуття права власності на них регулюється положеннями Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", і його положення не суперечать приписам ст.328 ЦК України, а з врахуванням наведених норм права відсутні правові підстави вважати що передача об'єктів права державної власності до комунальної власності мала оформлятись правочином, такі доводи, викладені в касаційному поданні прокурора, є незаконними.

З цих же підстав є незаконними і доводи прокурора, викладені в касаційному поданні, про те, що позивач не може бути набувачем права власності на вказане майно у зв'язку із відсутністю державної реєстрації правочину про це згідно ст.213 ЦК України, оскільки, як вже зазначалось, набуття такого права власності може здійснюватись на вищенаведених підставах, визначених Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

При цьому, із встановлених судами обставин справи вбачається, що 27.11.2006 року відповідач-1 своїм листом №16-19/287, підписаним міністром Міністерства економіки України, звернувся до Голови Печерської районної у м. Києві держадміністрації (виконавчого органу Печерської райради) з пропозицією розглянути питання про прийняття в установленому порядку зазначених в листі будинків, в т.ч. будинки №30-А та №36-В по бульвару Лесі Українки, до комунальної власності Печерського району.

Позивачем 29.12.2006р. прийнято рішення №41 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади відомчого житлового фонду", яким вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва відомчий житловий фонд, згідно додатку та доручено Печерській райдержадміністрації здійснити заходи по прийманню будинків у комунальну власність району. Це рішення мотивовано положеннями ст.ст.41 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Згідно Додатку до рішення позивача №41 від 29.12.2006 р., від ДП "Еко" Управління справами Міністерства економіки України вирішено прийняти житлові будинки (житлові комплекси) по бульвару Л.Українки 36-В та по бульвару Л. Українки 30-А до комунальної власності Печерського району, та передати на баланс в оперативне управління КП "Печерська брама".

Печерською райдержадміністрацією 16.02.2007р. було видано розпорядження від 16.02.2007 року № 186 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади Печерського району відомчого житлового фонду ДП "Еко" Міністерства економіки України".

22.01.2007 р. Міністерство економіки України видало наказ №9 "Про передачу житлового та нежитлового фонду державного підприємства "Еко" до комунальної власності Печерської, Шевченківської та Дніпровської районних у місті Києві державних адміністрацій", яким зобов'язало директора ДП "Еко" утворити комісію з передачі майна до комунальної власності Печерського району.

Листом від 14.02.2007 року №19-23/31 Міністерством економіки України запропоновані уповноважені представники, яких необхідно включити до комісії по прийому-передачі відомчого житлового фонду з державної до комунальної власності територіальної громади Печерського району.

Судами також встановлено що представниками відповідачів, третьої особи-1 та представниками райдержадміністрації складено та підписано акт прийому-передачі відомчого житлового фонду з державної у комунальну власність територіальної громади Печерського району міста Києва з балансу відповідача-2 на баланс КП "Печерська брама", в тому числі будинки №30-А загальною площею 6 547, 8 м2 та №36-В загальною площею 13 707 м2 по бульвару Лесі Українки. Зазначений акт підписаний головою та членами комісії.

За вказаних обставин, встановлених судами, та наведених норм права суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що з моменту дати підписання акту прийому-передачі відомчого житлового фонду з державної до комунальної власності, а саме 22.02.2007р., територіальна громада є власником спірного майна. При цьому, така підстава набуття права власності не тільки не заборонена законом як про це визначено у ст.328 ЦК України, а й дозволена наведеними нормами Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів ст.60 ч.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав. Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Статтею 1 ГПК України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що після підписання акту прийому-передачі відомчого житлового фонду з державної до комунальної власності, а саме 22.02.2007р., відповідачі відмовились передати позивачу необхідну технічну документацію, Міністерство економіки України заперечувало право власності позивача на будинки, в тому числі і при розгляді у Господарському суді міста Києва справи №16/175.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що у разі оспорення або не визнання прав власника іншими особами, захист права власності може здійснюватись і іншими способами, визначеними у ст.20 ГК України, та ст.16 ч.2 ЦК України, які б були направлені на реальне відновлення порушеного права.

Також, з врахуванням наведених норм права та приписів ст.129 Конституції України, ст.45, 84 ГПК України рішення господарського суду має бути направлене на захист та відновлення порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За вказаних обставин суди дійшли вірного висновку щодо наявності порушених прав позивача та правильно задовольнили позов, а наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційному поданні заступника Генерального прокурора України щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства економіки України, Державного підприємства "Еко" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. у справі №16/343 Господарського суду міста Києва –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало