Постанова

від 25.08.2009 по справі 54/66-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/66-09

УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18  серпня 2009 року                                                                      Справа № 54/66-09

           Колегія суддів у складі: головуючого судді Кравець Т.В.,                                                                                  судді  Гончар Т.В., судді Пуль О.А.

при секретарі –Горбачовій О.А.

за участю представників:

позивача –Гостіщевої О.В. (дов. б/н від 17.02.09р.)

відповідача –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу АТ "Флас" (вх.№1798 С/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2009 року

по справі №54/66-09 (суддя Хачатрян В.С.)          

за позовом ТОВ "Альтернатива-2001", м. Харків  

до  АТ "Флас", м. Харків  

про стягнення 24862,47 грн., -

встановила:

У березні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання охоронних послуг № 45, укладеним між сторонами 01.10.2008 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 24862,47 грн., з яких 17817,60 грн. - основний борг, 1177,03 грн. –пеня, 720,71 - інфляційні, 147,13 грн. - 3% річних, 5000,00 грн. - сума збитків у зв*язку з відновленням порушеного права. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язання у визначений в договорі строк.          Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2009 року Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2009 року (повний текст рішення підписано 01.06.09р.) по справі №54/08-08 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “Флас” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива –2001” - 17817,60 грн. основного боргу, 1177,03 грн. пені, 147,13 грн. - 3% річних;  720,71 грн. - інфляційне збільшення, В іншій частині позову –відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд мотивував своє рішення в частині задоволених вимог їх обґрунтованістю  та відсутністю правових підстав в частині стягнення збитків.

АТ "Флас" в апеляційній скарзі порушує питання про скасування зазначеного рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю,  посилаючись на  відсутність доказів, що підтверджують обставини, на які посилається позивач, а саме факт завчасного попередження відповідача про припинення надання послуг та їх надання з 01.12.08р. по 24.12.08р..

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши  представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в  задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином,  надав відповідачеві послуги по охороні будівельного майданчика по вулиці Санжаревського, 5 в місті Харкові та автостоянки по вул. Сомівська, 12Б в м. Харкові, але відповідачем визначені договором зобов`язання належним чином не виконувались, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 17817,60  грн., яка підлягає стягненню з відповідача. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, тому суд дійшов висновку про стягнення з останнього 1177,03 грн. пені, 147,13 грн. - 3% річних;  720,71 грн. - інфляційного збільшення .

З такими висновками  погоджується колегія суддів апеляційної інстанції  з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції  01.10.2008р. між ТОВ „Альтернатива-2001” (Виконавцем) та ТОВ „Флас” (Замовником) був укладений договір № 45 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого, „Виконавець” надає, а „Замовник” приймає надані „Виконавцем” послуги по охороні відокремлених приміщень, ділянок „Замовника”, вказаних в додатку №1.

Відповідно до розділу ІІ договору, сума оплати за послуги, які надаються відповідно до договору становить 11273,00 грн. та оплата за послуги має здійснюватися не пізніше 25 числа поточного місяця.

Виконуючи свої зобов'язання, ТОВ „Альтернатива-2001” виставило охорону на об'єкти „Замовника” –будівельний майданчик по вулиці Санжаревського, 5 в місті Харкові, автостоянку по вул. Сомівській, 12Б в м. Харкові  та надавало послуги по охороні об'єктів, починаючи з 01.10.2008р. до 12-00 години 24.12.2008р.

ТОВ „Альтернатива-2001” в письмовій формі попередило  керівництво відповідача про розірвання  договору в односторонньому порядку, на підставі п.2 п.п. 4.1. розд. IV. п.2.2. п.2 розд. VIII договору № 45 від 01.10.2008р, оскільки ТОВ „Флас” не виконувало своїх зобов'язань в частині оплати отриманих ним послуг, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2008 року та від 30.11.2008 року.

Відповідач відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.12.2008р. по 24.12.2008р. на суму фактично наданих послуг вартістю 8544,60 грн. На підтвердження наданих охоронних послуг за вказаний період, позивач надав книги прийому-здачі під охорону матеріальних цінностей.           Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів ст.ст. 11,193, 509, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно яких  зобов*язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору у встановлений строк.

З матеріалів справи видно, що позивач виконував свої договірні зобов'язання належним чином,  однак відповідачем визначені договором зобов`язання належним чином не виконувались, тому суд дійшоі висновку, що заборгованість в сумі 17817,60  грн. підлягає стягненню з останнього.

У разі порушення зобов'язання, відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, пені.

            Тому за неналежне виконання зобов*язань за договором суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 177,03 грн. пені, 147,13 грн. - 3% річних;  720,71 грн. - інфляційного збільшення,  з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

           Таким чином,  вимоги позивача в частині стягнення основного боргу та штрафних санкцій обґрунтовано доведені,  відповідач же, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку, підтвердили б його позицію.

          Щодо ствердження заявника в апеляційній скарзі про відсутність доказів факту завчасного попередження про зняття охорони з об*єктів  слід зазначити наступне.

Згідно пункту 2 розділу IX договору про надання охоронних послуг №45 від 01.10.08р., укладеного між сторонами передбачено, що усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у зв'язку із цією угодою  повинні  бути  здійснені у  письмовій  формі  і  мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені цінним листом з описом вкладення з повідомленням про одержання його адресатом за вказаними юридичними адресами сторін.

Саме з дотриманням цих вимог позивач попередив відповідача про дострокове розірвання договору №45 від 01.10.08р., в зв'язку з чим таке повідомлення вважається поданим належним чином. Тому твердження апелянта про неповідомлення відповідача про дострокове розірвання договору є необгрунтованим, та таким, що суперечить фактичним обставинам справи, що були доведеним належними та допустимими доказами наявними у справі.

За змістом пункту 3 „Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою КМ України від 17.08.2002 р. №1155 (які діяли до 06.04.09р., далі у тексті - Правила №1155), яким визначено поняття, що вживаються у цих правилах, рекомендоване поштове відправлення, відноситься до категорії реєстрованих поштових відправлень, які приймаються для пересилання з видачею відправнику розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно до пункту 111 Правил №1155, реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти у приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія такої довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.

Лист, яким ТОВ „Альтернатива-2001" повідомляла про зняття охорони був повернутий відділенням зв'язку через перевищення терміну зберігання. Тобто, відповідач не направив свого уповноваженого представника до поштового відділення для отримання листа.

Таким чином, матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань щодо завчасного повідомлення про зняття охорони в установленому законом порядку, а неможливість вручення цих листів відповідачу є наслідком порушення самим відповідачем вимог ст. 23 Закону України „Про поштовий зв'язок" в частині придбання, установки і утримання в належному стані абонентських поштових шаф, та „Правил надання послуг поштового зв'язку" в частині порушення з боку відповідача порядку отримання рекомендованої кореспонденції.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищій господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" де зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах."

Таким чином, відповідальність за незабезпечення своєчасного та належного отримання поштової кореспонденції відповідачем покладається лише на керівництво АТ „ФЛАС", та не може перекладатися на позивача.

Щодо ствердження заявника в апеляційній скарзі про відсутність доказів надання позивачем послуг з 01.12.08р. по 24.12.08р., то останній надав копію витягу з книги прийому-здачі під охорону ТМЦ АТ „ФЛАС", що зберігалися на об'єкті - „будівельний майданчик" за адресою м.Харків, вул.Санжаревського, 5 та інші документи.  Зазначена книга містить відомості стосовно об'єкта охорони, власника майна, та перелік ТМЦ, які кожного дня приймалися від представника АТ „ФЛАС" під охорону працівниками позивача. У зазначеній книзі в останній день надання послуг з охорони 24.12.08р. представник відповідача - начальник дільниці Мостовий зробив підпис, що ним прийнято від охоронця ТОВ „Альтернатива-2001" Гененко В.Г. певне майно. Будь-яких зауважень під час прийняття щодо кількості та стану прийнятого майна не зазначено.

Крім того, матеріалах справи містяться акти приймання-передачі за жовтень та листопад 2008 року підписані відповідачем та позивачем, які підтверджують, що послуги, передбачені договором №45 від 01.10.08р. надані, претензій по якості та обсягу відсутні. Натомість оплата за договором на рахунки позивача надходила несвоєчасно та у неповному обсязі.

Саме через те, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по сплаті, позивач попередив його в усній, а потім і офіційно - у письмовій формі про дострокове розірвання договору №45 від 01.10.08р. та зняття охорони. Повідомлення було направлено цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Відповідно до п.2 розділу IX договору №45 від 01.10.08р. таке повідомлення вважається поданим належним чином.

Доказів в спростування даних обставин справи відповідач не надав.     

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

Стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків за оплату юридичних послуг у сумі 5000,00 грн. колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Витрати на правову допомогу, які є предметом даного спору, позивач відносить  до збитків.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитками є:  втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).  Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Однак, в силу ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права закон відносить до витрат на правову допомогу.

Аналогічні норми містять і приписи ст. 90 КАС України.

Оскільки оплата юридичних послуг віднесена законодавством до судових витрат, то дана категорія послуг не може бути ні матеріальною шкодою, ні тим більш збитками з огляду на приписи ст. 225 ГК України, яка прямо вказує що саме відноситься до збитків. Оплата юридичних послуг під визначення збитків не підпадає.

Таким чином вимогу позивача в частині стягнення з відповідача збитків за оплату юридичних послуг по захисту його інтересів в суді закон не відносить  до збитків.         

Правову позицію з цього питання викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.02 р. по справі № 2/217 за позовом ТОВ “Укренергосервіс” до “Промінвестбанку” p. та Першого українського міжнародного банку про стягнення збитків, з яких зокрема 60 000 грн. витрат,  пов'язаних   з наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 ЦК ( дійсної на час виникнення спірних правовідносин ), оскільки  такі  витрати  не  мають обов'язкового  характеру  і  факт  їх  наявності  та  розмір  не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою, що підлягала стягненню по цій справі.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі № 01-8/34 від 21.01.09р. зазначив наступне. Якщо витрати, понесені стороною у зв*язку з  реалізацією процесуальних права у розгляді справи в господарському суді відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі ст. 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.  Отже, витрати - це не збитки, вони відшкодовуються пропорційно розміру задоволених вимог.

Наведені вище положення законодавства дають колегії суддів суду апеляційної інстанції підстави вважати, виходячи із правової природи  судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, що до складу таких витрат відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який надає правову допомогу за договором.      

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення збитків як витрат товариства на правове обслуговування в сумі 5000 грн., з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції

         Аналіз вищевикладених фактів та обставин, а також аналіз вище приведених положень відповідних норм законів приводить до висновку про те, що  підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2009 року по справі №54/66-09 відсутні, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції –залишається без змін.

        На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103,  ст. 105, ГПК України,

                                                           постановила:

Апеляційну скаргу АТ "Флас" залишити без задоволення.

Рішення  Харківської області від 26.05.2009 року по справі №54/66-09 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                      Т.В. Кравець  

                                            Суддя                                                       Т.В. Гончар

                      Суддя                                                             О.А. Пуль

     Постанова підписана 24 серпня 2009 року