Постанова

від 29.07.2009 по справі 41/178-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/178-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 липня 2009 р.                                                                                    № 41/178-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиВАТ "Південний гірничо - збагачульваний комбінат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.09

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомТОВ "ТЮЗ"

доВАТ "Південний гірничо - збагачульваний комбінат"

простягнення 50137, 37 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

3-тої особи: не з'явились,

                                           ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 21.01.2009 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково, з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ТОВ “ТЮЗ” стягнуто 44787, 87 грн. заборгованості, 447, 87 грн. витрат по сплаті державного мита та  105, 41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Постановою від 08.04.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 41787, 84 грн. заборгованості, 417, 87 грн. державного мита та 98, 35 грн. витрат на ІТЗ, в решті позову відмовлено.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Південний гірничо - збагачульваний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі,  відповідно до умов договору № 885д  від 12.05.08 року, укладеного між ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” та ТОВ “ТЮЗ, останнє взяло на себе зобов'язання передати покупцю - відповідачу товар найменування, кількість, якісні показники, ціна та загальна вартість якого зазначена в додатку-специфікації до договору, а покупець - прийняти вказаний товар та сплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товарно - матеріальні цінності на загальну суму 41787, 84 грн., отримані представником останнього на підставі довіреності серії ЯОП № 450968/833 від 21.08.08 року.

Листом від 13.01.09 року № 3 позивачем на адресу відповідача надіслано рахунок-фактуру № ТЗ-000767 від 18.08.08 року на суму 41787, 84 грн. та податкову накладну № 0000542 від 21.08.08 року на суму 41787,84 грн., отримані відповідачем 14.01.09 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано те, що пунктами 5.1., 5.2 договору сторонами узгоджено, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником за товар. При цьому в рахунках-фактурах зазначається ціна товару, встановлена у специфікації.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по факту поставки на протязі 5 банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому судами правомірно враховано приписи ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, згідно яких зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

З врахуванням встановленого судами факту не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором –не оплату товару у встановлений договором термін, судами правомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 41787,84 грн. з посиланням також на ст. 610 ЦК України, якою передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Також обгрунтованим вбачається висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові в частині стягнення пені, інфляційних та річних.

У цьому зв'язку судами обгрунтовано взято до уваги те, що в спірному договорі не встановлено відповідальності сторони у разі порушення нею зобов'язання по своєчасній сплаті отриманого від позивача товару, а Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          В частині стягнення збитків (суми нарахованих відсотків та пені за користування кредитом на поповнення обігових коштів, сплачених КБ “Приватбанк” інфляційних збитків, 3 % річних та неустойки) судами правомірно враховано, що оскільки строк оплати у відповідача за отриманий товар настав 21.01.09 року, відповідно на момент вирішення спору відсутнє прострочення ним грошового зобов'язання за договором.

При цьому суд апеляційної інстанції правомірно змінив резолютивну частину рішення місцевого господарського суду, виправивши описку в частині суми стягнення основного боргу.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                        ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 08.04.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 41/178-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                                Коробенко Г.П.