Постанова

від 18.08.2009 по справі 34/75-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/75-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 серпня 2009 р.                                                                                    № 34/75-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїТ. Гоголь

за участю представників:

прокурораПопенко О.С. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України

скаржникаКулик Т.А. –довіреність від 08.01.2007 р.

позивача

не з‘явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача

Поколодна Н.Ю. –довіреність від 03.08.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги та касаційне подання- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області- Дніпропетровської міської ради- Заступника прокурора Дніпропетровської області

на рішеннявід 05.02.2007 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 34/75-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будинок науки"

до                          Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених"

про визнання договору дійсним, визнання права власності

Ухвалою від 03.04.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційне подання та касаційна скарга Дніпропетровської міської ради були прийняті до провадження та призначені до розгляду на 19.05.2009 р.

Ухвалою від 19.05.2009 р. продовжено строк розгляду касаційного подання та касаційної скарги та відкладено розгляд на 30.06.2009 р.

30.06.2009 р. за клопотанням сторін розгляд касаційного подання та касаційної скарги відкладено на 18.08.2009 р.

Ухвалою від 02.07.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Рогач Л.І. також прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.08.2009 р. касаційна скарга РВ ФДМ України по Дніпропетровській області.   

У зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І. у судовому засіданні 18.08.2009 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., утвореному розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.08.2009 р.

Про вказані обставини було повідомлено на початку судового засідання 18.08.2009 р. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

          У січні 2007 р. ТОВ "Будинок науки" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" про визнання дійсним договору купівлі –продажу нерухомого майна від 22.12.2006 р. та визнання за ТОВ "Будинок науки" права власності на майно, що було предметом договору.

          Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215, 220, 328 та 657 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що між сторонами у простій формі 22.12.2006 р. було укладено договір купівлі –продажу нежитлової будівлі, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося часткове виконання його вимог, що підтверджується актом приймання –передачі майна та частковою оплатою позивачем його вартості, проте, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору.

У відзиві на позовну заяву підприємство "Будинок вчених" просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що сторонами були виконані зобов'язання за спірним договором, відповідачем право власності позивача на майно не оспорюється, у зв'язку з чим відсутній предмет спору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 р. (суддя Примак С.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано дійсним договір купівлі –продажу адміністративного будинку № 1/22-12-06 від 22.12.2006р., визнано за ТОВ "Будинок науки"  право власності на майно, що було предметом договору.

Мотивуючи рішення суд дійшов висновку, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання позивачем, а відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що порушує право позивача на отримання нежитлового будинку у власність.

Заступник прокурора Дніпропетровської області та Дніпропетровська міська рада подали до Вищого господарського суду України касаційне подання та касаційну скаргу, в яких просять рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржники зазначили, що в результаті винесення судом оскаржуваного рішення відбулося відчуження комунального майна, яке належало територіальній громаді міста Дніпропетровська відповідно до свідоцтва про право власності від 10.01.2006 р. та перебувало у повному господарському віданні відповідача.

Судом не було прийнято до уваги те, що в порушення приписів Господарського кодексу України, а саме частини 2 статті 136, частини 9 статті 78 та частини 4 статті 77, в даному випадку відчуження основних фондів відбулося без погодження з власником –Дніпропетровською міською радою.

Крім того, відчуження спірного майна має відбуватися відповідно до вимог законодавства про приватизацію, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області у касаційній скарзі також просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та недослідження всіх обставин справи необхідних для правильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, скаржника, представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга Дніпропетровської міської ради підлягають задоволенню частково, а касаційна скарга РВ ФДМ України по Дніпропетровській області - підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.12.2006 р. між ТОВ "Будинок науки" та Державним міським комунальним підприємством "Будинок вчених" було укладено договір купівлі –продажу нежитлової будівлі (Будинок вчених) № 1/22-12-06, що розташований у м.Дніпропетровську по вул. Куйбишева, 2.

Пунктами 2.2 та 2.3 передбачено, що ціна, яка підлягає сплаті складається з двох частин: 2 000 000 грн. сплачується покупцем протягом 30 календарних днів з дати підписання договору шляхом перерахування на рахунок продавця, а решту - 2 162 000 грн. покупець сплачує шляхом видачі на цю суму простих векселів протягом двох календарних місяців з моменту приймання –передачі нежитлової будівлі від продавця покупцю.

28.12.2006 р. позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача 2 000 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1.

29.12.2006 р.  між сторонами було підписано акт приймання –передачі векселів, за якими позивач передав відповідачу прості векселі на суму 2 162 000грн.

29.12.2006 р. адміністративна будівля була передана ТОВ "Будинок науки" за актом приймання - передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Будинок науки" до підприємства "Будинок вчених" про визнання дійсним договору купівлі –продажу адміністративного будинку № 1/22-12-06 від 22.12.2006р. та визнання права власності на нього за позивачем.

Суд першої інстанції здійснюючи розгляд справи дійшов висновку, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання позивачем, а відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що порушує право позивача на отримання нежитлового будинку у власність.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з наступних підстав.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі –продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Зі змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Аналіз змісту статті 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочинну можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції обставини справи щодо дотримання сторонами норм чинного законодавства стосовно держаної реєстрації спірного договору не встановлювались.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом                     Дніпропетровської області при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського Дніпропетровської області.

Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті.

Керуючись статтями 43,  107, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 р. у справі № 34/75-07 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

          Касаційне подання та касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково, а касаційну скаргу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області –задовольнити.

Головуючий суддя                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                                 Т. Гоголь