Постанова

від 18.08.2009 по справі 11/146/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/146/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.08.09                                                                                       Справа №11/146/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Хуторной В.М.    , Коробка Н.Д.

при секретарі Лолі Н.О.

          В присутності представників: від позивача – не з'явився, від відповідача – Майсак В.О., довіреність від 19.03.09 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирний» на рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2009 р. у справі № 11/146/09

за позовом: Агропромислового приватного науково-виробничого підприємства «Агротехсервіс», м. Запоріжжя (далі АПНВП «Агротехсервіс»);

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирний», с. Виноградне Токмацького району Запорізької області (СВК «Мирний»);

про стягнення 83204,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1578 від 18.08.2009 р. справу № 11/146/09 передано для розгляду колегії у складі: Федоров І.О. (головуючий), Хуторной В.М. (доповідач), Коробка Н.Д., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2009 р. у справі № 11/146/09 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з СВК «Мирний» на користь АПНВП «Агротехсервіс» 16702,92 грн. втрат від інфляції, 2259,91 грн. річних 832,05 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу провадження по справі припинено.

Рішення господарського суду в частині припинення провадження по справі мотивовано тим, що зобов'язання щодо повернення суми безвідсоткової поворотної фінансової позики відповідач виконав лише 13.05.09 р., після звернення до суду. Стягнення 3 % та втрат від інфляції судом здійснено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, СВК «Мирний», відповідач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що застосування до СВК «Мирний» 3% річних та індексу інфляції є незаконним та безпідставним, оскільки договором визначено лише можливість застосування до боржника пені. Крім того, нормами Господарського кодексу України, на відміну від Цивільного кодексу України, не передбачено застосування за невиконання грошового зобов'язання 3% річних та втрат від інфляції. Також судом, на думку заявника, залишено поза увагою скрутне становище на підприємстві та згідно ст. 233 ГК України не зменшено розмір штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить її вимоги задовольнити, рішення господарського суду скасувати.

АПНВП «Агротехсервіс», позивач по справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався.

За клопотанням представника відповідача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою в судовому засіданні 18.08.2009 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.  

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

10.08.2007 року між АПНВП «Агротехсервіс» (кредитор) та СВК «Мирний» (позичальник) було укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової позики (далі Договір позики), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову позику в сумі 62242 грн. для ліквідування заборгованості перед ВАТ «Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе» за придбаний трактор Т-15О-05-09, а відповідач – повернути її у визначений договором термін.

Згідно пункту 5.1 Договору позики, строк надання позики позичальнику становить з моменту її підписання 120 календарних днів. За розділом 7 Договору позики, він діє в будь-якому випадку до 08.12.07 р.

Взяті на себе зобов'язання АПНВП «Агротехсервіс» виконало належним чином, 05.09.2007 р. безвідсоткову поворотну фінансову позику в сумі 64242 грн. було перераховано на рахунок СВК «Мирний» платіжним дорученням №78.

Платіжним дорученням № 365 від 13.05.09 р. СВК «Мирний» перераховано АПНВП «Агротехсервіс» 64242 грн. фінансової позики за договором від 10.08.07 р.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Посилання апелянта на відсутність в Господарському кодексі України правових норм, що визначають можливість нарахування відсотків річних та індексу інфляції за простроченими грошовими зобов'язаннями є помилковими.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, Господарський кодекс України містить відсильні правові норми стосовно господарсько-правової відповідальності, що кореспондуються в тому числі із нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частина 4 статті 232 ГК України передбачає можливість застосування відсотків за неправомірне користування чужими коштами, як і стаття 536 ЦК України.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу за період з 09.12.2007 р. по 10.02.2009 р. суму втрат від інфляції – 16702,92 грн. та 3 % річних в сумі 2259,91 грн.

Судом першої інстанції надано невірну оцінку правильності визначення суми інфляційних втрат, що підлягає стягненню, оскільки позивачем у розрахунку суми інфляції від 10.02.09 р. (а. с. 14) помилково пропущено два місяці – липень та серпень 2008 р., відповідно правильна сума втрат від інфляції становить 18309,4 грн. Але, з огляду на стягнення розміру інфляційних втрат в межах заявленою позивачем суми - 16702,92 грн., підстави для зміни або скасування рішення господарського суду відсутні. Заявлений розмір 3% річних - 2259,91 грн. є правильним.

Щодо доводів відповідача про закриття провадження по справі згідно з п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України через укладення між сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження, зазначено в п. 9.1 Договору позики слід зазначити наступне.

По-перше, п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України визначає підставою припинення провадження у випадку укладення мирової угоди та затвердження її господарським судом. Такі обставини відсутні, тому посилання на вказану процесуальну норму є недоречним.

По-друге, згідно п. 9.1 Договору позики, сторони обумовили: «Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до чинного законодавства України в Арбітражному (третейському суді із зазначенням конкретного третейського суду або зазначити порядок формування цього третейського суду). Проаналізувавши наведений пункт Договору позики, колегія суддів приходить до висновку, що АПНВП «Агротехсервіс» та СВК «Мирний» не досягли згоди щодо укладення третейської угоди, а лише обумовили можливість її укладення у майбутньому. Доказів укладення окремої угоди або внесення змін в договір позики в письмовій формі, згідно ст. 12 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року № 1701-IV, щодо третейського застереження сторонами не надавались. Крім того, можливість розгляду справи за нормами ГПК України сторони погодили, що випливає із словосполучення п. 9.1. договору позики наступного змісту: «у відповідності до чинного законодавства України в Арбітражному (суді)».

Отже, спір розглянуто з дотриманням процесуальних норм щодо підвідомчості даної справи.

Стосовно доводів скарги про обов'язок суду застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку ст. 233 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки 3% річних та втрати від інфляції за своєю правовою природою не відносяться до штрафних санкцій.

Таким чином, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду – відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -          

          ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мирний» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2009 р. у справі № 11/146/09 - без змін.

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Хуторной В.М.  

 Коробка Н.Д.