Постанова

від 22.09.2009 по справі 14/232-05(9/6-04)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/232-05(9/6-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 вересня 2009 р.                                                                                    № 14/232-05(9/6-04)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачівБоценко Д.І. дов. від 08.01.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області таГоловного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

на постанову від 15.04.2009 року Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/232-05 господарського суду Вінницької області

за позовомМалого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро"

до

Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

доГоловного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про відшкодування збитків, завданих безпідставним вилученням цукру на загальну суму 22542,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2001 року Мале багатопрофільне приватне підприємство "Фірма Агро" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій

області про відшкодування збитків, завданих незаконним вилученням цукру на загальну суму 22542,50 грн.

Справа неодноразово розглядалась як господарськими так і адміністративними судами різних рівнів.

Під час нового розгляду справи господарський суд Вінницької області прийняв рішення від 13.02.2009 року, яким позовні вимоги задовольнив.

Стягнув з державного бюджету України на користь Малого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" 22542,50 грн. збитків.

За апеляційними скаргами Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області та Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Гайсинська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 13.02.2009 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року і прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних судових рішень судами не враховано специфіку бюджетних правовідносин, а саме приписів Конституції України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", та Бюджетного Кодексу України.

Заявник посилається на статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою передбачено списання коштів у 2009 році  і не передбачено відшкодування збитків, завданих юридичній особі працівниками податкової інспекції.

Також заявник посилається на частину 2 статті 95 Конституції України, згідно з якою виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь –які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків та пункт 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно –правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, вказаного Кодексу та Закону України про Державний бюджет України.

Аналогічні доводи наведені у касаційній скарзі Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, яке також просить рішення та постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок прийняття Гайсинською МДПІ рішення про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування від 23.09.1997 року за №357-26/20119418/3517 про донарахування позивачу 16170,60 грн. податку на додану вартість, а також рішення №358-26/20119418/3559 про донарахування 25361,96 грн. податку на  прибуток, на загальну суму 41532,56 грн.

На підставі зазначених рішень МДПІ інкасовими дорученнями від 28.10.1997 року та 13.10.1998 року з позивача списано 3857,28 грн., а також згідно акта вилучення Гайсинської МДПІ від 19.12.1998 року у позивача вилучено 17750 кг цукру –піску під податкову заставу в рахунок погашення податкової заборгованості.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 11.11.1999 року у справі №153/11-204 (т.1, а.с.8-10) вказані рішення Гайсинської МДПІ визнані недійсними.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 29.03.2001 року у справі №70/9-30 (т.1, а.с.115-116) зобов'язано Гайсинську МДПІ повернути МПП "Агро" безпідставно списані кошти в сумі 3857,28 грн., вартість вилученого та реалізованого цукру в сумі 21655 грн., а також визнані такими, що не підлягають виконанню інкасові доручення №145 від 13.10.1998 року та №246 від 28.10.1997 року.

Звертаючись із позовом з урахуванням заяви від 26.02.2008 року, позивач виходив із того, що станом на 26.03.2001 року (на момент прийняття рішення у справі №70/9-30 йому завдано збитків у сумі 22542,20 грн., оскільки на час вилучення цукру 19.12.1998 року його вартість складала 1,22 грн. за 1 кг. (17750 кг х 1,22 грн. = 21655, 00 грн.), а на період вирішення справи в арбітражному суді станом на 26.03.2001 року його вартість складала 2,49 грн. за 1 кг 917750 кг х 2,49 грн. = 44197,50 грн. Різниця між вартістю вилученого цукру та вартістю цукру станом на 26.03.2001 року складає 22542,50 грн., які позивач і вважає збитками.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами позовні вимоги ґрунтуються на тому, що збитки виникли внаслідок  неправомірного вилучення цукру та збільшення його вартості на час вирішення справи про спонукання органу ДПС повернути вартість цього цукру.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

З приписів статті 440 ЦК УРСР вбачається, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про власність" (чинного на час нанесення збитків та виникнення зобов'язання щодо їх відшкодування) жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження.

Державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону.

Згідно статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що Гайсинська МДПІ неправомірними діями щодо вилучення цукру, визнаними такими рішенням арбітражного суду Вінницької області у справі №70/9-30, заподіяла позивачу збитки, оскільки стягнутих у сумі 21655,00 грн. коштів не вистачило для придбання необхідної кількості цукру для виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договором  №3-09/98 від 01.09.1998р., відповідно до якого позивач повинен був за поставлене дизельне паливо фірмою "АКБ"  розрахуватися відповідною кількістю цукру.

У зв'язку з неправомірним вилученням цукру позивач вимушений був придбати цукор-пісок для проведення розрахунків зі своїм контрагентом по ціні 2,49 грн. за 1кг, а відпустити по ціні, зазначеній у договорі - 12,20 грн. за 1кг. На підтвердження ціни, за якою позивач вимушено закуповував цукор, в матеріалах справи знаходяться довідки Вінницької товарної універсальної біржі (т.2, а.с.51-55), згідно яких ціна перебуває у межах рівня цін, наведеного у листі Головного управління статистики у Вінницькій області №12-49-413/3507 від 30.11.2005 року (т.2, а.с.36)

Таким чином наявність збитків, протиправність дій першого відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини першого відповідача доведені судами та підтверджені матеріалами справ № 14/232-05, № 153/11-204 та № 70/9-30.

Доводи першого відповідача щодо виконання ним рішення суду у справі №70/9-30 та посилання відповідачів на те, що відшкодування збитків має відбуватись в межах коштів, що надійшли до бюджету та на те, що кошти на відшкодування заявлених позивачем збитків у державному бюджету не закладені, судами обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки: об'єм позовних вимог у справі № 70/9-30 не є тотожним позовним вимогам у справі № 14/232-05, а відсутність коштів у державному бюджеті на відшкодування нанесених державними органами збитків не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування збитків у повному обсязі відповідно до законодавства.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Вінницької області від 13.02.2009 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року у справі № 14/232-05 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька  

Л. Рогач