Постанова

від 18.08.2009 по справі 11/203пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/203пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 серпня 2009 р.                                                                                    № 11/203пд  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Удовиченка О.С.,

суддівЗаріцької А.О.,Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"

на рішення

на постановугосподарського суду Донецької області від 12 березня 2009 року Донецького апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року

у справігосподарського суду№ 11/203 пдДонецької області

за позовоммалого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "ГЕРМЕС"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"

провизнання недійсним договору фінансового лізингу № 73/85 від 28 вересня 2001 року

за участю представників:

- малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "ГЕРМЕС"Канарського В.В.,

-    товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" Сідельникова В.М.,

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство “ ГЕРМЕС ” (далі –МП ВПП "ГЕРМЕС") звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" (далі –ТОВ "Авангард") про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 28 вересня 2001 року № 73/85 (далі - договір фінансового лізингу), укладеного між закритим акціонерним товариством “Завод “Авангард” (далі –ЗАТ "Завод "Авангард") та ТОВ “Авангард”, просило застосувати двосторонню реституцію - зобов'язати відповідача повернути йому (позивачу) предмет лізингу - будівлю блочного цеху,  в натурі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12 березня              2009 року у справі № 11/203пд (суддя Чернота Л.Ф.) позов задоволено, договір фінансового лізингу визнано недійсним; зобов'язано ТОВ "Авангард" повернути МП ВПП "ГЕРМЕС" будівлю блочного цеху, яка знаходиться за адресою: м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2б (попередня адреса вул. Цегляна, 2); стягнуто з ТОВ "Авангард" на користь позивача 203 грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від                 26 травня 2009 року (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. –головуючий, Запорощенко М.Д., Стойко О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові акти скасувати та провадження у справі припинити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач, зокрема, вказав, що судами не було забезпечено рівних прав сторін при розгляді справи, порушено принцип змагальності, оскільки без дотримання вимог закону прийняті зміни правових підстав заявленого позову, що позбавило відповідача можливості захищати свої права, порушені правила застосування  позовної давності та належно не перевірено заперечень відповідача щодо місця знаходження спірного майна, оскільки, блочний цех, що є предметом лізингу, перебуває у власності ПП "Донтехнологія" і знаходиться у                           м. Харцизьську по вул. Цегельній 2, а не по вул. Шаумяна, 2б, як визнав суд.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 28 вересня 2001 року між ЗАТ "Завод „Авангард", як лізингодавцем", в особі керуючого санацією Сідельнікова В.М., та ТОВ „Авангард", як лізингоодержувачем, в особі директора Чвали О.Ю. був укладений договір № 73/85 фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець зобов'язався передати, а лізингоодержувач прийняти у платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене у додатку №  1 до договору (т. 1 а.с. 10).

Строк лізингу - з моменту підписання акта прийому-передачі майна до 28 вересня 2016 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що  19 грудня 2007 року ЗАТ „Завод „Авангард” ліквідовано як юридичну особу відповідно до ухвали господарського суду у справі № 45/90б.

В обґрунтування позовних вимог МП ВПП "ГЕРМЕС" вказало, що оспорюваний ним договір лізингу був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною і повинен бути визнаний недійсним відповідно до ст. 57 ЦК Української РСР (1963 року).

         При цьому позивач посилався на договір фінансового лізингу, акт приймання-передачі основних засобів, які були передані в лізинг згідно договору, на мирову угоду від 22 листопада  2005 року у справі № 43/326пн та ухвалу про її затвердження від 22 листопада 2005 року, на звіт про оцінку майна та рішення господарського суду Донецької області від 26 грудня  2005 року у справі № 18/400пд, яким йому було відмовлено у задоволенні аналогічного позову, заявленого з інших підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що майно, яке передане лізингодавцем є його власністю на протязі всього строку дії договору. Право власності на майно –об'єкт лізингу, переходить до лізингоотримувача з дати уплати лізингоотримувачем повної вартості об'єкту лізингу у відповідності з умовами даного договору (п. 1.5 договору).

Згідно умов п. 1.7 договору, при переході права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність для нового власника, про що лізингодавець зобов'язаний попередити нового власника.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту прийому-передачі  без  дати та  номеру,  відповідачу було передано  основні  засоби  на  виконання умов договору, а  саме будівлю блочного цеху. Вартість об'єкту за  договором –53 315 грн. (т. 1 а.с. 16).

На час укладання договору фінансового лізингу ЗАТ "Завод  Авангард" знаходився у процедурі санації, що підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 30 березня 2001 року у справі № 24/146Б.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради      від 6 червня 2008 року № 355 "Про надання поштової адреси" МПВВП „Гермес” присвоєна поштова адреса: м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2б (т. 1 а.с. 49, 51).

Право власності позивача на спірну будівлю підтверджується договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року № 1719, додатком № 1 до договору та витягом про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

Згідно із ст. 8 Закону України „Про  фінансовий лізинг” - у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з тим, що  цивільні відносини щодо лізингу продовжують існувати, судом першої інстанції правильно застосовано положення ЦК України у редакції 2003 року.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України „Про лізинг”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вартість об'єкту лізингу була занижена ТОВ „Авангард” та ЗАТ „Авангард”, при цьому послався на звіт консалтингової фірми у формі ТОВ „Эксперт-аналитик” про експертну вартість будівлі блочного цеху, який належав ЗАТ „Завод Авангард”, розташованого за адресою: м. Харцизьк, вул. Цегляна, 2. Згідно     п. 1 даного звіту дата оцінки –30 вересня 2001 року, тобто після дати укладання спірного договору фінансового лізингу від 28 вересня 2001 року № 73/85. Оціночна вартість блочного цеху –53 315 грн. (т. 1 а.с. 90, 91).

Таким чином, підставою для визнання договору недійсним позивач вважає те, що сторонами у договорі фінансового лізингу занижено вартість будівлі блочного  цеху, що є істотним порушенням умов договору.

Згідно звіту консалтингової фірми у формі ТОВ „Эксперт-конгрес BV”  про незалежну оцінку майна –будівлі блочного цеху, який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Шаумяна (раніше пров. Цегляний, 2), у 2008 році встановлена ринкова вартість спірного майна станом на 31 серпня 2001 року, яка склала 176 213 грн. (т.1 а.с. 111, 112).

Як зазначалося вище позивач  позов заявив з підстав передбачених         ст. 57 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), оскільки на його думку, договір лізингу був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що вплинуло на визначення вартості майна. У наступних письмових уточненнях своїх вимог позивач наполягав на визнанні договору недійсним з наведених вище підстав і наводив письмові обґрунтування (т. 1 а.с. 3-6, т. 2 а.с. 6, 22-23, 29).Відповідач надав свої заперечення.

З протоколу судового засідання від 12 березня 2008 року (т. 2 а.с. 50 зворот) вбачається, що "у судовому засіданні представник позивача посилається  на вимоги ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року та відсутність істотних умов договору", письмові зміни правових підстав позову та доводів на їх обґрунтування у матеріалах справи відсутні, даних про те, що відповідач був завчасно повідомлений про зміну правових підстав позову матеріали справи  також не містять.

Суди попередніх інстанцій  виходили з підстав передбачених ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) і обґрунтованих висновків щодо зміни підстав вимог, заявлених позивачем, не зробили.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що матеріали справи містять дані про те, що позивач раніше звертався з позовом про визнання недійсним договору лізингу № 73/85 від 28 вересня 2001 року ( справа № 18/400пд) з підстав передбачених ст. 48 ЦК Української РСР (1963 року) і у позові йому було відмовлено (т. 1 а.с.38-46). При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 9 березня 2006 року зазначено, що посилання позивача на ст. 48 ЦК Української РСР (1963 року) є необґрунтованим і позивачем не доведено жодної умови, за якою оспорювана угода не відповідає вимогам закону (т.1 а.с. 43).

У матеріалах справи є заява відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Суд першої інстанції дослідив можливість застосування строку позовної давності і дійшов висновку, що позовна давність позивачем не порушена, оскільки спірне майно було передане у власність позивачу за мировою угодою, затвердженою ухвалою від 22 листопада 2005 року. Також суд враховував, що відповідачем на адресу позивача був направлений лист       № 41 від 18 жовтня 2007 року щодо виконання умов спірного договору і лише після тривалого листування між сторонами, позивачем 2 грудня 2008 року було отримано звіт про незалежну оцінку спірного майна.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції належно не з'ясував обставин щодо наявності підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин  і не визначив  початку перебігу строку позовної давності у даній справі. При цьому суд першої інстанції не врахував наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом МП ВПП "ГЕРМЕС" до суду  звернулося 16 грудня 2008 року.

Договір фінансового лізингу між ЗАТ "Завод "Авангард" та ТОВ “Авангард" укладено 28 вересня 2001 року (т.1 а.с. 10-13).

Власник майна (лізингодавець) ЗАТ "Завод "Авангард" 28 серпня 2003 року продав предмет договору лізингу (блочний цех) ПП "Донтехнологія" за  ціною  19 627 грн. (т. 2 а.с. 39).

За договором купівлі - продажу від 16 жовтня 2003 року ПП "Донтехнологія" провело відчуження блочного цеху по пров. Цегельному, 2 у м. Харцизьк  МП ВВП „Гермес” за ціною 122 364, 85 грн. (т.1 а.с. 88, 89).

Судами, на підставі витягу Харцизького бюро технічної інвентаризації № 1741881 від 16 жовтня 2003 року встановлено, що будівля блочного цеху, яка розташована у м. Харцизьку по вул. Шаумяна, належить на праві власності МПВВП „Гермес” на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року № 1719.

Відповідно до ст. 261 ЦК України  перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Відповідно до положень п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року), правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, з часу набуття права власності на майно, яке є об'єктом лізингу позивач довідався, або міг довідатися про порушення свого права. Проте суд першої інстанції вказаної обставини належно не перевірив, і посилаючись на те, що саме з моменту отримання звіту про незалежну ретроспективну оцінку приміщення блочного цеху позивач дізнався про порушення своїх прав на спірну будівлю, не врахував, що позивач придбав вказане майно у ПП "Донтехнологія" за ціною 122 364, 85 грн., тому довідатися про вартість майна і можливе порушення прав лізингодавця  позивач міг раніше –в межах строку позовної давності. Довільне визначення позивачем терміну на звернення за проведенням оцінки об'єкту лізингу не може покладатися в основу визначення початку перебігу строку позовної давності.

Не ґрунтується на законі також посилання позивача і висновок суду першої інстанції про те, що лише мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду від 22 листопада 2005 року у  справі № 43/326, за позовом ЗАТ „Завод Авангард” до МПВВП „Гермес” про витребування майна з чужого незаконного володіння, було визнано право власності МПВВП „Гермес” на будівлю блочного цеху.

Незважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд апеляційної інстанції залишив повністю поза увагою питання щодо строку позовної давності і наявності підстав для задоволення заяви відповідача про її застосування.

Висновки суду апеляційної інстанції з приводу правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення не ґрунтуються на вимогах закону і суперечать матеріалам та обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Донецької області не виконав вимог ст. 43 ЦК України, повно та всебічно не з'ясував обставини, що мають значення для справи та не дав їм належної правової оцінки, а суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не виправив, до того ж припустився своїх помилок, за наявності яких не можна визнати правильними прийняті судами попередніх інстанцій рішення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 12 березня 2009 року прийняті з порушенням і неправильним застосуванням наведених вище норм матеріального та процесуального права, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд, при якому суду слід врахувати наведене вище виконати вимоги закону і прийняти обґрунтоване рішення.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, уточнити вимоги позивача та правові підстави позову, перевірити заперечення відповідача щодо належності предмету спору та місця його знаходження, належно визначити початок перебігу строку позовної давності  і вирішити питання щодо застосування строку позовної давності та прийняти законне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 12 березня 2009 року у справі № 11/203пд скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                    О. Удовиченко

Судді                                                                            А. Заріцька

                                                                                                      П. Міщенко