Постанова

від 18.08.2009 по справі 43/491

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/491

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 серпня 2009 р.                                                                                    № 43/491  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Удовиченка О.С.,

суддівЗаріцької А.О.,Міщенка П.К.

розглянувши касаційну скаргу

фізичної особи Чебаненка С.П.

на постанову

ухвалу

та ухвалугосподарського суду міста Києва від 26 червня 2008 рокугосподарського суду міста Києва від 1 серпня 2008 рокугосподарського суду міста Києва від 29 травня 2009 року

у справігосподарського суду№ 43/491міста Києва

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сократ"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агуті Інвест"

провизнання банкрутом

за  участю представників: не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду міста Києва від 26 червня 2008 року у справі № 43/491, порушеній за заявою ТОВ "Торговий дім "Сократ", боржника –ТОВ "Агуті Інвест" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора ТОВ „Торговий дім “Сократ”, останнього зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс на затвердження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 1 серпня 2008 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, ліквідовано ТОВ “Агуті Інвест” (01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 1, ідентифікаційний код 35310725), провадження у справі № 43/491 припинено.

6 квітня 2009 року фізичною особою Чебаненко С.П. подано заяву про перегляд постанови господарського суду міста Києва від 26 червня 2008 року та ухвали господарського суду міста Києва від 1 серпня 2008 року у справі         № 43/491 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29 травня 2009 року фізичній особі Чебаненку С.П. у задоволенні заяви відмовлено.  

Чебаненко С.П. звернувся до Вищого господарського  суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 26 червня 2008 року та ухвали господарського суду міста Києва від 1 серпня 2008 року і 29 травня 2009 року у справі № 43/491, справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Відповідно до розпорядження заступника голови судової палати з розгляду справ про банкрутство Вищого господарського суду України від           17 серпня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Удовиченка О.С. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Міщенка П.К.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про  банкрутство ініціюючий кредитор посилається, як на доказ відсутності боржника за місцезнаходженням, на акти складені у присутності орендодавця Блошко Н.В. та представника ініціюючого кредитора (а.с. 21, 22).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно із ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру є належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Однак,  матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність боржника за його місцем знаходження.

У матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру, станом на 2 квітня 2008 року (до винесення постанови про визнання боржника банкрутом), в якому зазначено місце знаходження боржника і  вказано, що статус відомостей про юридичну особу –ТОВ "Агуті Інвест", підтверджено (а.с. 17).

В обґрунтування ухвали про відмову у задоволенні заяви                Чебаненка С.П. суд першої інстанції зазначив, що відсутність вказаних відомостей не впливає на правильність розгляду справи про банкрутство і що приміщення, за адресою якого зареєстрований боржник, належить на праві власності громадянці Блошко Н.В.

Вказані висновки місцевого господарського суду колегія суддів не може визнати правильними, однак згідно із приписами ст. 111-7 ГПК України не має повноважень з перегляду доказів, що містяться у справі на їх відповідність вимогам чинного законодавства України при розгляді касаційної скарги за заявою про перегляд рішень за нововиявленими обставинами.

В мотивування ухвали від 29 травня 2009 року місцевий господарський суд вказав, що фізичною особою Чебаненко С.П. не доведено наявність нововиявлених обставин, а наявність чи відсутність в  Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи (боржника) за її місцезнаходженням не є обов'язковою умовою для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, вимоги кредиторів не задоволені в зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, у зв'язку з чим всі кредиторські вимоги до банкрута, - не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи  заявника Чебаненко С.П. про відсутність в матеріалах справи доказів у підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням, не свідчать про  наявність у справі обставин, які можна вважати нововиявленими.

Згідно із ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" № 1 від             27 лютого 1981 року, з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що не можуть бути визнані нововиявленими обставинами ті, які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону. Як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Пунктом 1.3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачено, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 2 червня 2009 року у справі № 44/350пд.

В якості нововиявлених обставин заявник послався на те, що має кредиторські вимоги до ТОВ "Агуті Інвест" у вигляді заробітної плати, які підтверджені належними доказами, та що на момент визнання боржника банкрутом і затвердження ліквідаційного балансу в Єдиному державному реєстрі не містилось відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що дані обставини не могли не бути відомі заявнику на момент розгляду справи господарським судом міста Києва і винесення оскаржуваних за нововиявленими обставинами судових рішень.

Таким чином, у порушення приписів Розділу XIII ГПК України в основу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду про визнання боржника банкрутом та ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу були покладені посилання заявника не на нововиявлені обставини, а на докази, які не були подані особами, що беруть участь у справі, та на обставини  щодо підтвердження відомостей про боржника, які на думку кредитора не були належно досліджені судом першої інстанції при розгляді справи відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведені обставини свідчать, що заявник касаційної скарги           Чебаненко С.П. не скористався правом оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом та ухвалу про затвердження ліквідаційного балансу, однак звернувся до суду із заявою про перегляд судових актів за нововиявленими обставинами, яка визнана безпідставною і залишена без задоволення. Наведене свідчить про обрання Чебаненком С.П., який вважає себе кредитором боржника, неправильного способу захисту порушеного права.

Оскільки у задоволенні заяви про скасування судових актів за                 нововиявленими обставинами відмовлено правомірно, підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 29 травня 2009 року колегія суддів не вбачає.

Касаційне провадження, в частині оскарження фізичною особою Чебаненком С.П. разом з ухвалою від 29 травня 2009 року постанови господарського суду  міста  Києва  від  26 червня 2008 року та  ухвали того ж суду від 1 серпня 2008 року, повинно бути припинене, як помилково порушене, оскільки вказані судові акти Чебаненком С.П. оскаржуються як такі, що підлягали скасуванню за нововиявленими обставинами. При їх оскарженні заявником касаційної скарги не було враховано  вимог ч. 1 ст. 114 ГПК України та повноважень суду касаційної інстьанції.

Керуючись статтями 1115,  1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи Чебаненка С.П. залишити без задоволення.

          Ухвалу господарського суду міста Києва від 29 травня 2009 року у справі № 43/491 залишити без змін.

                    Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи Чебаненка Сергія Павловича на постанову  господарського суду  міста  Києва  від  26 червня 2008 року та на ухвалу господарського суду міста Києва від               1 серпня 2008 року у справі № 43/491, припинити.

Головуючий                                                                            О. Удовиченко

Судді                                                                                                А. Заріцька

                                                                                                   П. Міщенко