Постанова

від 10.09.2009 по справі 14/101-08-3815

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/101-08-3815

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" вересня 2009 р. Справа № 14/101-08-3815

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Журавльова О.О.,

суддів: Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна Юг”

на рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2009 року   

у справі №14/101-08-3815

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна Юг”

про стягнення 87536,27 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна Юг” 87536,27 грн.

В процесі розгляду справи позивач на підставі ст. 22 ГПК України звернувся до суду першої інстанції з заявою (а.с. 88, т.І), в якій просив вважати позивачем Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 червня 2009 року у справі №14/101-08-3815 (колегія суддів у складі: головуючого судді Горячук Н.О., суддів Петрова В.С., Демешина О.А.) позов ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” задоволено. З ТОВ „Волна Юг” на користь позивача стягнуто 87536,27 грн. матеріальної шкоди, 875,36 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” є правомірними та обґрунтованими з огляду на приписи ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. 35 ГПК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач (ТОВ „Волна Юг”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” відмовити. За доводами скаржника судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Волна Юг”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 18.08.2009р. за вх.№1422-Д1.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.09.2008р. для оголошення вступної та резолютивної частин постанови, про що сторони повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників сторін на розписках про оголошення перерви в судовому засіданні від 27.08.2009р. При цьому представники сторін в судове засідання 10.09.2009р. не з'явились, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе оголосити вступну та резолютивну частини постанови за відсутністю представників сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2006 року на автомобільній дорозі Львів-Кіровоград-Знам'янка, між с. Кароліна та с. Червоне Немирівського району Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: зіткнення автомобіля марки ВАЗ 21140 держ. №ВН 6592 АС, який належить ТОВ „Волна Юг”, під керуванням працівника Грушецького Івана Миколайовича, з автомобілем марки НYUNDAI ТUCSON держ. №АХ 5988 АК, який належить Яровій Ірині Дмитрівні, під керуванням Ярового Олександра Анатолійовича.

В результаті зіткнення автомобілям було завдано численних механічних пошкоджень, водій Грушецький І.М. в результаті отриманих травм загинув на місці ДТП.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що автомобіль марки НYUNDAI ТUCSON держ. №АХ 5988 АК на випадок пошкодження, знищення, незаконного заволодіння, крадіжки та інші випадки було застраховано за Полісом добровільного страхування транспортного засобу №19-3334395 від 08.06.2006р. (а.с. 12, т.І) у Харківській обласній дирекції страхування ВАТ „УСК „Гарант-АВТО”, що на день розгляду справи має назву Харківська філія ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”.

Для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” звернулася до незалежного суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ „ЕК „Укравтоекспертиза-Стандарт” за проведенням автотоварознавчих досліджень щодо визначення вартості матеріального збитку та визначення вартості працездатних складових автомобіля після ДТП. Відповідно до Звіту від 01.02.2007р. №1/270 (а.с. 14-16, т.І) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки НYUNDAI ТUCSON держ. №АХ 5988 АК Яровій Ірині Дмитрівні, складає 138867,36 грн. Згідно з Актом від 28.02.2007р. №1/618 (а.с. 23, т.І) вартість працездатних складових автомобіля марки НYUNDAI ТUCSON держ. №АХ 5988 АК після ДТП складає 40004,23 грн.

При цьому, оскільки завдана матеріальна шкода (138867,36 грн.) склала 90% від страхової суми, страхове відшкодування розраховувалося виходячи з вартості автомобіля - страхової суми, зазначеної у Полісі страхування. При цьому від страхової суми (153900 грн.) було віднято вартість непошкоджених деталей у сумі 40004,23 грн., передбачена договором франшиза у сумі 769,50 грн. (ДТП без вини страхувальника), вартість автотоварознавчих досліджень у сумі 600 грн. Визначений таким чином розмір страхового відшкодування - 112526,27 грн. (153900,00 грн. - 40004,23 грн. - 69,50 грн. - 600,00 грн. = 112 526,27 грн.).

Разом з тим, оскільки автомобіль марки НYUNDAI ТUCSON держ. №АХ 5988 АК було придбано Яровою Іриною Дмитрівною в кредит, вигодонабувачем за договором за Полісом добровільного страхування транспортного засобу №19-3334395 від 08.06.2006р. був визначений „Райффайзенбанк Аваль”, який в подальшому було перейменовано на „ОТП Банк”.

Таким чином, загальні витрати Харківської філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”, пов'язані зі страховим випадком страхувальника Ярової І.Д., складають 112526,27 грн.

Згідно з вимогами ст. 27 Закону України „Про страхування”, які кореспондуються з вимогами ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до Харківської філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” від Ярової І.Д. перейшли права вимоги (регресу) з відшкодування завданої їй майнової шкоди.

З матеріалів справи також вбачається, що автомобіль ВАЗ 21140 реєстр. №ВН 65-92 АС, власником якого є ТОВ „Волна Юг”, був застрахований у Страховій компанії „Еталон” за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1426857 від 29.09.2005р.,

21.04.2008р. Харківська філія ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” листом-вимогою (а.с. 29, т.І) звернулася до СК „Еталон” за отриманням належного страхового відшкодування. У відповідь на вказаний лист Страхова компанія „Еталон” за Полісом ОСЦПВВНТЗ №ВА/1426857 від 29.09.2005р. взяла на себе обов'язок згідно зі ст.ст. 9, 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” №1961-ІV від 01.07.2004р. відшкодувати шкоду потерпілій особі, визнавши при цьому, що шкоду завдано з вини свого страхувальника - ТОВ „Волна Юг”, та в межах лімітів відповідальності: по майну – 25500 грн. на одного потерпілого, по життю та здоров'ю - 51000 грн. на одного потерпілого, з вирахуванням 510 грн. франшизи - частини збитків, що не відшкодовується страховиком по шкоді завданої майну, платіжним дорученням від 20.08.2008р. №9547 (а.с. 30, т.І) перерахувала на рахунок Харківської філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” страхове відшкодування в сумі 24990 грн.

Таким чином, невідшкодованою залишилась матеріальна шкода у розмірі 87536,27 грн. (112526,27 грн. - 24990,00 грн. = 87536,27 грн.), яку на думку позивача і повинен відшкодувати відповідач на підставі ч.1 ст. 1172 ЦК України як юридична особа, яка відповідає за шкоду, завдану своїм працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 березня 2007 року по справі №7-П/2007р. (а.с. 115, т.І) закрито провадження по кримінальній справі по обвинуваченню Грущецького Івана Миколайовича за ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого на підставі п.8 ст. 6 КПК України.

Разом з тим, слід зазначити, що 02.11.2006р. слідчим відділом Немирівського РВ УМВС України винесено постанову про призначення авто-транспортної експертизи (а.с. 49-50, т.ІІ). Призначення експертизи доручено експертам Науково–Дослідного Експертно–Криміналістичного центру УМВС України у Вінницький області.( НДЕКЦ).

27.12.2006р. НДЕКЦ УМВС України у Вінницький області надав висновок №393/469а (а.с. 51-68, т.ІІ).

З висновку експертів вбачається наступне.

У висновку експерта від 27.12.2006 року міститься питання 1 такого змісту: „Як повинен був діяти водій автомобіля HYUNDAI-TUCSON Яровий О.А. та водій автомобіля ВАЗ-21140 Грущецький І.М. в даній дорожній обстановці згідно вимог Правил дорожнього руху?”. У відповіді на це питання зазначається: „В даній дорожній обстановці водій автомобіля HYUNDAI-TUCSON держ. номер AX 5988 AK Яровий О.А. повинен був діяти згідна з вимогами п.п. 10.1, 12.3, 14.2 (в) Правил дорожнього руху, згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху; перед початку обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21140 держ. номер ВН 6592 АС Грущецький І.М. повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 12.3. Правил дорожнього руху, згідно з якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу”.

У висновку експерта від 27.12.2006 року міститься питання 16 такого змісту: „З технічної точки зору, чи достовірні покази водія Ярового О.А. в тій частині, що для обгону велосипедиста він частково виїхав на смугу зустрічного руху автомобіля, приблизно зайнявши своїм автомобілем 1,0 м зустрічної смуги руху?” У відповіді на це питання зазначається: „З технічної точки зору покази водія автомобіля HYUNDAI-TUCSON держ. номер AX 5988 AK Ярового О.А. в частині того, що керований ним автомобіль в момент обгону велосипедиста виїхав на смугу зустрічного руху на відстань 1 м, технічно недостовірні”. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта зазначається, що: „Для відповіді на поставлене питання проаналізуємо слідову інформацію, виявлену та зафіксовану при огляді місця ДТП. Відповідно до протоколу огляду місця ДТП ширина проїзної частини дороги в напрямку м. Вінниці становить 3.50 м. Правий слід гальмування автомобіля HYUNDAI-TUCSON починається на відстані 3.40 від правого краю проїзної частини. Враховуючи вищевикладене, можливо прийти до висновку, що з технічної точки зору покази водія автомобіля HYUNDAI-TUCSON держ. номер AX 5988 AK Ярового О.А. в частині того, що керований ним автомобіль в момент обгону велосипедиста виїхав на смугу зустрічного руху на відстань 1 м, технічно недостовірні”.

У висновку експерта від 27.12.2006 року міститься питання 15 такого змісту: „Чи є невідповідність технічним вимогам ПДР в діях водія автомобіля HYUNDAI-TUCSON держ. номер AX 5988 AK Ярового О.А.?”. У відповіді на це питання зазначається: „Для відповіді на поставлене питання необхідна оцінка всіх обставин по справі, що виходить за межі компетенції експерта-автотехніка, тому дане питання не досліджувалось”.

У висновку експерта від 27.12.2006 року міститься питання 11 такого змісту: „Чи мав водій Грушецький І.М. технічну .можливість попередити зіткнення з автомобілем HYUNDAI-TUCSON держ. номер AX 5988 AK Яровим О.А. з моменту виявлення останнього на своїй смузі руху застосовуючи гальмування без зміни напрямку свого руху?”. У відповіді на це питання зазначається: „В момент сприйняття водієм автомобіля ВАЗ-21140 держ. номер ВН 6592 АС Грущецьким І.М. ситуації, як небезпечної, не застосовуючи маневру відвороту вліво, тобто виконуючи вимоги п.п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, він буде мати технічну можливість уникнути зіткнення, так як в момент зіткнення автомобіль HYUNDAI-TUCSON повністю покинув смугу руху автомобіля ВАЗ-21140.

У висновку експерта від 27.12.2006 року міститься мигання 12 такого змісту: „Чи мав водій Яровий О.А. технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-21140 з моменту виявлення останнього застосовуючи гальмування без зміни напрямку свого руху?”. У відповіді на це питання зазначається: „Питання експертами не досліджувались, так як у постанові про призначення авто технічної експертизи не вказано відстань на якій знаходився автомобіль HYUNDAI-TUCSON від місця зіткнення в момент виникнення небезпеки для руху”.

Таким чином, вказаним висновком не встановлена вина ані водія Грушецького І.М., ані водія Ярового О.А.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За приписами вказаної статті у разі завдання шкоди кількома джерелами небезпеки внаслідок їх взаємодії згідно зі ст.1188 ЦК України необхідно розрізняти завдання шкоди самим володільцям цих джерел та іншим особам. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

За вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За приписами частини другої вказаної статті остання вказує на значення вини особи, котра завдала шкоду, розглядаючи таку вину як умову відповідальності за завдану майнову шкоду. Оскільки поняття вини ЦК України не містить, при характеристиці цього поняття у зобов'язаннях відшкодування шкоди за аналогією використовуються положення карного права. Можливість використання такої аналогії у даному випадку пояснюється тим, що вказані зобов'язання містять низку публічно-правових елементів, і це наближує їх до карних деліктів. Отже під виною у зобов'язанні відшкодування шкоди мається на увазі негативне психічне ставлення деліктоздатної особи до її протиправного поводження та його наслідків. Слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України вина особи, яка завдала шкоди, припускається. Обов'язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За приписами процесуального законодавства будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевозки вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони. Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, що мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом. Не доводяться в господарському суді факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, але таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.

Така ж правова позиція викладена і у п.п.2.2,2.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”.

Таким чином, постанова Немирівського районного суду Вінницької області від 15 березня 2007 року по справі №7-П/2007р. про закрито провадження по кримінальній справі у зв'язку зі смертю обвинуваченого на підставі п.8 ст. 6 КПК України не є у розумінні ст. 35 ГПК України преюдиціальним фактом та приймається апеляційним господарським судом до уваги у сукупності з усіма наявними в матеріалах справи доказами.

Основним доказом наявності вини водія Грущецького Івана Миколайовича на думку позивача є висновок НДЕКЦ УМВС України у Вінницький області від 27.12.2006р. №393/469а.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне ще раз зазначити, що вказаним висновком вина водія Грущецького Івана Миколайовича не підтверджена. Окрім того з вказаного експертного висновку вбачається, що між діями водія Грущецького Івана Миколайовича та дорожньо–транспортною пригодою відсутній причинно–слідчий зв'язок, а тому місцевим господарським судом неправомірно встановлено, що дії водія автомобіля ВАЗ-21140 Грушецьким І.М. знаходяться у причинно-слідчому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та заподіянням шкоди.  

Таким чином приймаючи до уваги всі матеріали справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем належним чином доведено відсутність вини свого працівника - водія Грущецького Івана Миколайовича у спричинені дорожньо-транспортної пригоди, що відповідно до вимог ч.2 ст. 1166 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Волна Юг” слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасовуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, а у задоволенні позовних вимог ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”  слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відповідача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 437,68 грн. покладаються на позивача (ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна Юг” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2009 року у справі №14/101-08-3815 скасувати.

3.У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” у м. Харкові відмовити.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” у м. Харкові (61035, м. Харків, пр. Гагаріна, 129, код ЄДРПОУ 21192908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна Юг” (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 41, код ЄДРПОУ 32416621) 437 (чотириста тридцять сім) грн. 68 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов