Постанова

від 03.09.2009 по справі 14/23-09-751

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/23-09-751

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" вересня 2009 р. Справа № 14/23-09-751

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Калініна С.В., за довіреністю;

від відповідача: Полівода С.А., за довіреністю;

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерний Комерційний Банк "Одеса - Банк"

на рішення господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року

по справі № 14/23-09-751

за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії, м. Одеса, вул. Краснова, 14, оф.33

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерний Комерційний Банк "Одеса - Банк", м. Одеса, вул. Княжеська, 32

про стягнення 362 132,55 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Одеської філії звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього про зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Акціонерний Комерційний Банк "Одеса-Банк" перерахувати з рахунку Одеської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (р/р 26005399 АКБ "Одеса –Банк" у м. Одеса, МФО 328102, код 23211596) на розрахунковий рахунок 26004115803 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код 23211596) 353 000 грн. невиконаних платіжних доручень, стягнення з відповідача 7524,91грн. пені за несвоєчасність виконання платежів та 1607,64грн. збитків, які виникли при порушенні банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від  15 червня 2009 року у справі №14/23-09-751 (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Акціонерний Комерційний Банк "Одеса - Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від  15 червня 2009 року у справі №14/23-09-751 в частині стягнення пені в розмірі 7 524, 91 грн. та збитків в розмірі 1607, 64 грн. скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 7 524, 91 грн. та збитків в розмірі 1607, 64 грн.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

30.07.2009 року через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду Одеської області від  15 червня 2009 року у справі №14/23-09-751 без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерний Комерційний Банк "Одеса - Банк" без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалося вище, апелянт  просить  рішення  господарського суду в  частині  стягнення  пені в  розмірі 7594,91 грн.  та  збитків в  розмірі 1607,64  грн. скасувати,  та  ухвалити  нове  рішення,  яким  відмовити  позивачу в  задоволенні  позову в частині стягнення  пені в  розмірі 7594,91 грн.  та  збитків в  розмірі 1607,64  грн.

Відповідно до визначення термінів, що вживаються у Законі  України  "Про банки  та  банківську  діяльність" (ст. 2), мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.

Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Таким  чином  власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового стану банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Колегія  суддів  вважає, що зобов'язання банку "виконати доручення клієнта на переказ грошей" не є грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто зобов'язання відповідача перед позивачем, виконання яких є предметом даного позову, полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей. Таким чином, заборона на стягнення штрафних санкцій не розповсюджується на спірні зобов'язання.

Предметом позову, що розглядається, є зобов'язання відповідача виконати певні дії, що передбачені договором банківського рахунку, укладеного сторонами по справі 23.11.2004 року (з наступними доповненнями). Доводи щодо неможливості виконання доручення клієнта (позивача у справі) банк обґрунтовує введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначенням тимчасової адміністрації банку Національним банком України.   Колегія  суддів  ще  раз підкреслює, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором.

Крім  того статтями 80 та 81 Закону України "Про банки і банківську діяльність" також вичерпно встановлені права та обов'язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов'язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Відповідач самостійно підміняє поняття "клієнт банку" на поняття "кредитор банку", порівнюючи у даному випадку з "кредитором під час ліквідаційної процедури". Але відповідач не надав жодного доказу про те, що у банку відбувається процедура банкрутства (ліквідації). Призначення тимчасового адміністратора це ще не ліквідація банку.

Оскільки, як слідує із системного аналізу вищенаведеного законодавства, вимоги позивача у спірних відносинах не є майновими та мали бути виконані відповідачем у встановлені договором строки та порядку, вимоги про стягнення неустойки є підставними та обґрунтованими. Що  стосується  збитків, то позивачем було надано в повному обсязі документи, які підтверджують заявлену суму. Крім того розрахунок збитків доданий і до  відзиву на  апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Акціонерний Комерційний Банк "Одеса - Банк", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року у справі №14/23-09-751 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                               В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов