Постанова

від 01.09.2009 по справі 07/34-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/34-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2009 р.                                                          Справа № 07/34-09  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., Такмакова Ю.В., Плужник О.В.

при секретарі – Голозубової О.І.

за участю представників сторін:

позивача – Локотькова В.О.

відповідача – не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1983Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.09 р. по справі № 07/34-09

за позовом ТОВ "Фармако", м. Київ

до Приватного підприємства "Сонет-Приз-7", м. Харків

про стягнення 104401,07 грн., -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Сонет-Приз-7" (з урахуванням уточнень позовних вимог від 21.04.09р., які були прийняті судом) 82000,16 грн. основного боргу, 8993,53 грн. пені, 7679,62 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 2460,00 грн. та судових витрат по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором № 010408/163 від 01.04.08 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2009 року по справі № 07/34-09 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82000,16 грн. основного боргу, 7679,62 грн. інфляційних витрат, 1122,90 грн. –3 % річних, 908,02 грн. державного мита та 105,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 146,47 грн. основного боргу, 10,44 грн. пені, 3% річних в сумі 1337,10 грн. - відмовлено. В задоволенні заяви ПП “Сонет-Приз-7”про надання розстрочки виконання даного рішення – відмовлено.

Рішення місцевого суду Харківської області мотивовано тим, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач не сплатив 82000,16 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості; відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором № 010408/163 від 01.04.08 р.

   Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування місцевим судом фактичних обставин справи, що мають важливе значення, просить рішення місцевого суду скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити. Зокрема, відповідач вказує на те, що позивачем було уточнено позовні вимоги в судовому засіданні 21.04.2009 р., але в порушення вимог ст.56 ГПК України, заява про уточнення позовних вимог не була надіслана на адресу відповідача та не було надано до суду доказів відправлення. При цьому, суд першої інстанції не зобов'язав позивача надати докази відправки, прийняв до розгляду уточнення позовних вимог, чим порушив процесуальні права відповідача.

Також, відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства, а саме: ст.43 ГПК України, оскільки при розгляді справи не в повному обсязі були з'ясовані обставини справи, пояснення та докази, які знаходяться у матеріалах справи.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. До початку розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надсилання у представника, оскільки той знаходиться за межами України.

   Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України - сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

   Судова колегія розглянула клопотання відповідача і враховуючи на те, що відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Неявка представника відповідача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів (документів), котрі не були розглянуті місцевим господарським судом і, позивач як юридична особа мав змогу та повинен був направити  у засідання іншого представника (керівника, заступника) для надання пояснень щодо заявленої скарги. Судовою колегією вже відкладався розгляд справи за поданою скаргою з підстав неявки представника відповідача. За таких обставин та враховуючи встановлений ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, судова вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

    Як вбачається з матеріалів справи  і встановлено судом першої інстанції між сторонами було укладено договір № 010408/163 від 01.04.08 р. (а.с.15), відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних постачальником (відповідачем), по цінах за домовленістю сторін.

       Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з 29.08.08 р. по 07.10.08 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 106704,29 грн., що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, що додані позивачем до позовної заяви (а.с. 38-75).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, оплата медичного товару, що реалізується по цій угоді, проводиться згідно дати оплати, вказаної у видатковій накладній.

     Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 82000,16 грн. з урахуванням часткової оплати після подання позову.

    Посилання відповідача на те, що йому не була направлена копія заяви про уточнення позовних вимог і це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції необґрунтоване, оскільки уточнення позовних вимог щодо зменшення суми боргу було здійснено на підставі клопотання відповідача (арк. справи 99). Представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи та був присутній в засіданні суду від 21.04.2009 року де розглядались вже уточнені позовні вимоги і за клопотанням відповідача розгляд справи був відкладений для складання акту звірки розрахунків.

       Як пояснив представник позивача в засіданні судової колегії, відповідач ухилився від складання акту звіряння розрахунків. Факт ухилення від складання акту звіряння розрахунків підтверджується і тим, що відповідач не виконав вимоги судової колегії викладеної в ухвалі від 17.08.2009 року щодо складання відповідного акту.

       На підставі викладеного також безпідставне і посилання відповідача, що позивач при розрахунку суми боргу та суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував факт повернення позивачу товару на суму 146,47 грн.

    Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку, саме відповідач повинен був надати суду  відповідні докази (акт звіряння розрахунків щодо суми заборгованості).

     Станом на момент розгляду справи, відповідач 82000,16 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Приймаючі рішення суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

      Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

      Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

    Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 010408/163 від 01.04.08 р.

       Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

     Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд першої інстанції правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 82000,16 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно  від відшкодування збитків.

Відповідно до п.7.2 вищевказаного договору, у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд також правомірно визнав позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 8983,09.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд також правомірно визнав вимоги про стягнення з відповідача 7679,62 грн. інфляційних нарахувань такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши нарахування позивача, суд визнав за необхідне вимогу про стягнення з відповідача 3% річних задовольнити частково, в сумі 1122,90 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати суд поклав на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692 ЦК України, ст.ст.33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 ГПК України,-

                                                       постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.05.09 року по справі № 07/34-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

         Головуючий суддя                                                         Могилєвкін Ю.О.     

                                 судді                                                          Такмаков Ю.В.

                                                                                                     Плужник О.В.    

         Повний текст постанови підписаний 02.09.2009 року.