Постанова

від 16.09.2009 по справі 15/263-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/263-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2009 р.                                                                                    № 15/263-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Коваленка В.М.,Міщенка П.К.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги 1.Державної податкової адміністрації у м. Києві2. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову

та ухвалугосподарського суду міста Києва від 05.05.2009господарського суду міста Києва від 17.06.2009

у справі№15/263-б

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд", м. КиївТовариства з обмеженою відповідальністю "Модес плюс", м. Київ

 провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржників:            

від кредитора:     від боржника:      Махнівський М.О. за довір. від 05.05.2009, Герасименко Л.П. за довір. від 04.09.2009 не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" (надалі –ТОВ "Інтербуд"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом м. Києва ухвалою від 27.04.2009 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з

Доповідач: Продаєвич Л.В.

обмеженою відповідальністю "Модес плюс" (надалі –ТОВ "Модес плюс"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном.

Постановою господарського суду міста Києва від 05.05.2009  ТОВ "Модес плюс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Інтербуд".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2009 (суддя: Хоменко М.Г.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс станом на 10.06.2009, ліквідовано ТОВ "Модес плюс" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою від 05.05.2009, Державна податкова адміністрація (надалі –ДПА) у м. Києві у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та закриття провадження у справі.

Скаржник вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

ДПА у м. Києві стверджує, що ініціюючим кредитором не була доведена неплатоспроможність боржника, як того вимагають приписи  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Скаржник зазначає, що ТОВ "Модес плюс" протягом своєї діяльності до податкових органів звітує вчасно, що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності із значними оборотними коштами.

Указана касаційна скарга ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2009 прийнята до провадження з призначенням її до розгляду на 09.09.2009 року.

07.09.2009 до суду касаційної інстанції у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України надійшли касаційні скарги Державної податкової інспекції (надалі –ДПІ) у Шевченківському районі            м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 05.05.2009 та ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2009 про їх скасування та припинення провадження у справі.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не погоджується з прийнятими у справі судовими актами, посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 129 Конституції України, статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.1998 № 80 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 16.03.1998 за № 172/2612.                             

Скаржник зазначає, що ТОВ "Модес плюс" відзвітувало перед ДПІ Шевченківському районі м. Києва в 2008 році з показниками фінансово-господарської діяльності у розмірі понад 8 млн. грн., що свідчить про здійснення товариством підприємницької діяльності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2009 вказані касаційні скарги ДПІ Шевченківському районі м. Києва прийняті до провадження з призначенням їх до розгляду на 16.09.2009 року.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.09.2009 №02.01-35/221 здійснено зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Коваленка В.М. –головуючого, суддів Міщенка П.К. та Продаєвич Л.В.

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Вищого господарського суду України від  09.09.2009 розгляд касаційної скарги ДПА у м. Києві був відкладений на 16.09.2009 року.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, виходячи з наступного.  

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту цієї статті, справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов.

Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи заяву ТОВ "Інтербуд" до розгляду, господарський суд міста Києва ухвалою від 27.04.2009 зобов'язав заявника надати суду докази від державного органу реєстрації про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр) відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням, а саме: витяг або довідку з записом "юридична особа відсутня за місцезнаходженням".

Підставою порушення провадження у справі про банкрутство, як зазначено в заяві, є несплачений кредиторові боржником борг за договором від 19.10.2007 та незнаходження керівних органів боржника за своїм місцезнаходженням, що підтверджує відсутність підприємницької діяльності боржника. На підтвердження викладених у заяві обставин ТОВ "Інтербуд" надано акти від 10.08.2008, від 23.11.2008 та витяг з Єдиного державного реєстру, де зазначено, що статус відомостей про юридичну особу не підтверджено.

Господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови від 05.05.2009 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури врахував зазначені в заяві обставини та зробив висновок, що       ТОВ "Модес плюс" не спроможне сплатити борг перед ТОВ "Інтербуд" та заявлені вимоги документально підтверджені.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання боржника банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з огляду на таке.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Предметом доказування є сукупність обставин, які необхідно встано-вити для правильного вирішення справи, у предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру.

Факт відсутності боржника за його місцезнаходженням має бути доведено у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" врегульовані відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців, встановлено обов'язкове внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру щодо вчинення реєстраційних дій.

За приписами статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" відомості про відсутність  юридичної особи за місцезнаходженням вносяться у Єдиний державний реєстр.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (стаття 19 Закону). І саме такий запис є належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

На підставі даних Єдиного державного реєстру господарський суд з'ясовує факт наявності чи відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Розглядаючи справи про банкрутство, господарський суд повинен керуватися не тільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а й застосовувати відповідні статті Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу, зокрема, статтю 43 вказаного Кодексу, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевим господарським судом у порушення статей 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясований факт наявності чи відсутності ТОВ "Модес плюс" за його місцезнаходженням, як того вимагає Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що частиною 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Зазначеним Законом встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказу підтвердження факту заборгованості боржника заявник послався на визнану                                 ТОВ "Модес плюс" претензію від 25.11.2007 року.  

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", нова редакція якого набула чинності з 14.04.2006 згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень", передбачений перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед якого відсутня визнана у встановленому порядку претензія.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що заява ініціюючого кредитора подана без дотримання вимог частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: за відсутністю доказів безспірності вимог кредитора, які повинні бути надані ініціюючим кредитором на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Незважаючи на вищевказані обставини та приписи чинного законодавства, господарський суд Донецької області продовжив розгляд справи про банкрутство, постановою від 05.05.2009 відкрив ліквідаційну  процедуру, призначив ліквідатора банкрута та ухвалою від 17.06.2009 припинив провадження у справі.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (частина 5 вказаної статті).

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2009 до суду першої інстанції подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс, які ухвалою суду від 17.06.2009 були затверджені.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", даних інвентаризації майна боржника; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, як-то зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення".

Постанова та ухвала господарського суду в даній справі цим вимогам в частині викладення обставин справи, надання їм належної правової оцінки не відповідають.

З урахуванням наведеного, оскаржувані судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати зазначене.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві –задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 05.05.2009 у справі                  №15/263-б та ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі                  №15/263-б –скасувати.

Справу №15/263-б передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий:                                                                                   В.Коваленко

Судді:                                                                                         П. Міщенко

                                                                                                               Л. Продаєвич