Постанова

від 24.09.2009 по справі 20/358-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/358-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 20/358-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Львів"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р.

у справі №20/358-08 господарського суду Київської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сім Львів"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каміа"

простягнення збитків у розмірі 991875 грн.

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Рева І.В. дов. №270 від 18.12.2008р., Гусак О.М. ген. дир.

-          відповідача: Бекіров С.Н. дов. б/н від 23.09.2009р.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сім Львів" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА" про стягнення  збитків у розмірі  991875 грн., в т.ч. -  491875 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів), що представляють собою різницю між ціною придбаного товару ТОВ "Сім Львів" у ТОВ "Каміа" й ціною продажу цього товару третім особам-сільгоспвиробникам та 500000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.03.2009 року (суддя Бабкіна В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 474375 грн. 00 коп.  збитків; 4743 грн. 75 коп.  державного мита та 56 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні  решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. (головуючий Разіна Т.І., судді Агрикова О.В., Фаловська І.М.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує підстави скасування постанови та просить суд касаційної інстанції оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 14.01.2008 р. між ТОВ "КАМІА" (постачальник) та ТОВ "Сім Львів" (покупець) був укладений договір поставки №АС-09, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця аміачну селітру в кількості та на умовах, визначених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 5.1 договору визначені умови оплати у вигляді 100% попередньої оплати партії товару згідно додатків до даного договору (специфікацій).

На виконання умов даного пункту договору товариство з обмеженою відповідальністю "Сім Львів", на підставі отриманих від відповідача рахунків-фактур, здійснив передплату товару на загальну суму 10390312,50 грн.

Натомість відповідач, після отримання передплати, свої зобов'язання щодо поставки товару, належним чином не виконав та не передав позивачу  4562,5 т. оплаченого товару, направивши, натомість, лист від 15 серпня 2008 року за вих. № 571 з пропозицією   укласти додаткову угоду, в порядку п. 3.2. договору поставки №АС-09 від 14.01.2008 р, в зв'язку з зміною конюктури ринку вартості однієї тони  аміачної селітри.

У відповідь на дану пропозицію позивач у листі від 29.08.08 за вих. № 150, як альтернативу,  запропонував відповідачу відшкодувати збитки, на весь об'єм невідвантаженого товару по ціні 2845 грн./т з ПДВ, на що відповідач листом від 05.09.2008 р. №589 сповістив про припинення виконання умов договору поставки № АС-09 від 14.01.08  і розірвання цього договору з 09.09.2008 р., повернувши, при цьому,  позивачу  8062648 грн. 05 коп. суми  попередньої оплати.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА" 491875 грн.  суми збитків  у вигляді упущеної вигоди, що представляє собою різницю між ціною придбаного товару ТОВ "Сім Львів" у ТОВ "Каміа" й ціною продажу цього товару третім особам-сільгоспвиробникам та 500000 грн.  моральної шкоди, оскільки  в силу п.п. 3, 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки;  відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті  22 Цивільного кодексу України особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);    2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);    3) збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України  передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим  збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею  доходи, які  управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.  

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Однак, при цьому, відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, наявність вини.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи заявлені до стягнення збитки позивач посилався на укладені договори купівлі-продажу аміачної селітри  з третіми особами - сільгоспвиробниками по ціні  1895 грн. за тону.

Втім, як встановив суд апеляційної інстанції,  позивач не надав господарському суду доказів того, що в результаті невиконання  умов зазначених договорів купівлі - продажу  він  компенсував  покупцям збитки, як зазначено це в п. 7.2. цих договорів. Тобто позивач не довів настання для нього несприятливих наслідків через припинення постачання товару відповідачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не довів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання такої відповідальності як відшкодування збитків, апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи та прийняв нове рішення про відмову в позові в повному обсязі за недоведеністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків чи шкоди.

Щодо доводів касаційної скарги позивача, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Львів" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. у справі №20/358-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.