Постанова

від 17.09.2009 по справі 5020-9/112

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-9/112

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 вересня 2009 р.                                                                                    № 5020-9/112  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

Головуючий суддяСудді:Борденюк Є.М.Могил С.К., (доповідач)Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року

у справі№ 5020-9/112 господарського суду міста Севастополя

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Венастра ЛТД"

довідкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"

проспонукання до виконання зобов'язання,

за участю представників сторін :

позивача :Гришина Г. В.

відповідача :не з'явився

В С Т А Н О В И В  :

До господарського суду у лютому 2009 року, з позовом до ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" про спонукання до виконання зобов'язання звернулось ТОВ "Венастра ЛТД".

Рішенням господарського міста Севастополя від 13.04.2009 року позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача по справі відвантажити позивачу 317 тонн щебеню фракції 20-50, а також покладено на відповідача судові витрати по справі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі № 5020-9/112 рішенням та постановою, ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просило рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки, на думку скаржника, рішення та постанова по справі прийняті з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів ознайомилась з обставинами справи на предмет повноти їх встановлення та з матеріалами справи на предмет надання їм належної оцінки судами, а також правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, заслухала доповідача по справі та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як видно з матеріалів справи та було встановлено судами, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1-00000990 від 22.08.2006 року на товар, а саме щебінь фракції 20-50 у кількості 500 тонн, на загальну суму 17 250, 00 грн., який позивач оплатив у повному обсязі 23.08.2006 року. Судами було також встановлено, що відповідач відвантажив позивачу щебінь загальною кількістю 183 тони у жовтні та грудні 2006 року.  

У відповідності до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до п. 4 вказаної статті дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими     визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, тотожні вимоги встановлені ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на наявність виставленого відповідачем позивачу рахунку-фактури № 1-00000990 від 22.08.2006 року та оплати позивачем вказаного рахунку, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів про вчинення між ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" та ТОВ "Венастра ЛТД" правочину вірними. На думку колегії суддів є також обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача поставити залишок щебеню у кількості 317 тонн та заявлені у відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, висновки судів відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на нормах матеріального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому жодних підстав для зміни чи скасування рішення та постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року у справі № 5020-9/112 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді :

Могил С.К.

Самусенко С.С.