Постанова

від 17.09.2009 по справі 29/245-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/245-09

  Україна

   Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2009 р.                                                           Справа № 29/245-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козар І.В. (дов. № б/н від 08.01.2009р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хошин Капітал", м. Чугуїв, Харківська область (вх. № 2092 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.09р. по справі № 29/245-09

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Українське ремонтно-будівельне підприємство "ШЛЯХ" , м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Хошин Капітал", м. Чугуїв, Харківська область

про стягнення 295195,82 грн., -

встановила:

У червні 2009 року АТЗТ "Українське ремонтно-будівельне підприємство "ШЛЯХ"  (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Хошин Капітал" (м. Чугуїв, Харківська область) про стягнення 179506,16 грн. вартості виконаних підрядних робіт, 25122,14 грн. збитків від інфляції, 90567,52 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також суми судових витрат на підставі неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором №17-10 від 17.10.2008р. та додаткових угод до договору від 20.11.2008р. та 25.11.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2009р. по справі № 29/245-09 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з ТОВ   “ХОШИН КАПІТАЛ” на користь АТЗТ “Українське ремонтно-будівельне підприємство “ШЛЯХ” грошові кошти у розмірі 179506,16 грн., збитки від інфляції, що складають  25122,14 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складає 90567,52 грн., державне мито у розмірі 2951,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2009р. по справі № 29/245-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки наведені відповідачем на її підтвердження  доводи на його думку є необґрунтованими.

Представник відповідача –ТОВ "Хошин Капітал" у судове засідання 15.09.2009р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень за № № 5582923, 5582788 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника ТОВ "Хошин Капітал" за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію  у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 17 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем у справі укладено Договір за №17-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати будівельні роботи за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, землі Малинівської селищної ради, зона №07, будівля №09 у відповідності з кошторисною документацією і здати їх відповідачу, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Ціна договору дорівнює 535000,80 грн. (пункт 1.1. Договору).

В подальшому 20 та 25 листопада 2008 року між сторонами у справі укладені   Додаткові угоди №1 та №2 до Договору № 17-10 від 17.10.2008р., згідно яких позивач додатково до умов Договору зобов'язався відповідно до кошторисної документації виконати додаткові об'єми робіт, які виникли у ході виконання Договору.

Ціна Додаткової угоди № 1 складає 129566,40 грн.; ціна Додаткової угоди №2  становить 130005,60 грн.

Таким чином, загальна ціна виконаних робіт відповідно до Договору і Додаткових угод до нього складає 794572,80 грн.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом Харківської області з'ясовано, що належне виконання позивачем («Підрядником») усіх умов Договору, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди № 2 та відсутність будь-яких недоліків у роботі та претензій з боку відповідача («Замовника») відносно якості, комплектності, об'єму виконаних робіт, вартості використаних матеріалів, строку виконання робіт підтверджується фактом складання та підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, належним чином завірені копії яких додані до позовної заяви.

Пунктом 8.2. Договору сторони обумовили порядок розрахунків за виконані позивачем роботи, а саме: авансовий платіж перераховується протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору у розмірі 30% від його загальної вартості, а остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт форми КБ-2В (пункт 8.3. Договору).

На виконання своїх зобов'язань відповідач здійснив авансовий платіж у сумі 290066,64 грн., про що свідчать банківські виписки за № 09 від 21.10.2008р. та № 027 від 18.12.2008р., а після підписання актів виконаних робіт відповідач перерахував позивачеві 325000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № 056 від 26.02.2009р. та № 075 від 01.04.2009р. Загальна сума здійснених відповідачем платежів за виконані позивачем підрядні роботи становить 615066,64 грн. Заборгованість складає 179506,16 грн. (794572,80 грн. - 615066,64 грн.), яка відповідачем не сплачена.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

17.03.2009р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою перерахувати на поточних рахунок позивача суму заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та без будь-якого реагування.  

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 179506,16 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.

В силу приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 13.2. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення   виконання зобов'язань, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми прострочення зобов'язань за кожен день прострочення.

Скориставшись своїм правом, а також загальними засадами відповідальності учасників господарських правовідносин, позивачем, в зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань, заявлено вимогу про стягнення з останнього пені за  період з 31.12.2008р. по 13.05.2009р. в сумі 90567,52 грн.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми господарський суд також визначився, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача 25122,14 грн. збитків від інфляції  за  період з 31.12.2008р. по 13.05.2009р. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства.

З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.

В силу  статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу Договору № 17-10 від 17.10.2008р.,  в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт, а підставою позову  - неналежне виконання  відповідачем  взятих на  себе зобов'язань щодо повної їх оплати.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків,  визначених ним та за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України  господарський  договір  є   підставою   виникнення   господарських зобов'язань.

В силу  частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів,  договору,   а   за   відсутності конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона  повинна  вжити  усіх  заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряд, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти і оплатити виконану підрядником роботу.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд правомірно встановив факт прийняття відповідачем («Замовником») підрядних робіт згідно актів, які підписані уповноваженими особами з боку позивача та відповідача без зауважень та заперечень. Крім того, відповідач своїми діями, щодо часткової оплати вартості робіт, підтвердив  виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним Договором та їх прийняття замовником,  а тому повинен здійснити повну оплату їх вартості. Порушення строків оплати зумовило нарахування відповідачу 90567,52 грн. пені та 25122,14 грн. збитків від інфляції, які правомірно відшкодовані господарським судом за рахунок відповідача. При цьому, їх нарахування останній взагалі не оспорює.   

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою відповідач в якості підстав для скасування оскарженого ним рішення вказує на те, що спірний Договір підписаний невідомою та не уповноваженою на те особою. Однак ці твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами, з яких вбачається, що підпис директора ТОВ «Хошин Капітал»- Ли Хо Сеоба, який міститься у Договорі підряду, скріплений печаткою підприємства та є ідентичним його підпису на Додаткових угодах № 1 і № 2  та на всіх документах, які складалися на виконання цього Договору, зокрема актах виконаних робіт, довідках, тощо. Окрім цього, слід зазначити, що даний Договір є дійсним, а складені в його межах акти виконаних робіт не спростовані відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства. При цьому, відповідач наполягаючи на тому, що Договір з його боку укладено невідомою особою, в подальшому підписує низку документів на його виконання та проводить часткову оплату виконаних позивачем підрядних робіт з вказівкою саме на Договір № 17-10 від 17.10.2008р., чим сам собі протирічить.   

Не приймаються до уваги колегією суддів і посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в порушення норм процесуального права, господарський суд заздалегідь не направив на адресу відповідача  повідомлення про день, час та місце розгляду справи,  в зв'язку з чим позбавив відповідача можливості надати документи в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Крім того, скаржник вказує на те, що ним 01.07.2009р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України суду першої інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою його представника, та надано в підтвердження цієї обставини копію листка непрацездатності, а також взято зобов'язання надати суду докази, які спростовують заборгованість відповідача перед позивачем.   Однак господарський суд не прийняв дане клопотання до уваги та розглянув справу за відсутністю представника відповідача.

Проте вказані вимоги заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а  наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

У розумінні вказаної статті не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.

Дані норми господарський суд не порушив, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач на протязі всього розгляду справи належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.06.2009р. о 12:00 год., а також зобов'язано відповідача, окрім іншого, надати відзив на позовну заяву та провести звірку взаємних розрахунків з позивачем. Дану ухвалу надіслано службою діловодства відповідачеві належним чином з рекомендованим повідомленням про вручення.

Разом з тим, у судовому засіданні 22.06.2009р. даний господарський спір не було вирішено, оскільки за клопотанням самого відповідача (а.с. 52), розгляд справи відкладено на 02.07.2009р., та, як вбачається зі штампу канцелярії господарського суду на оригіналі ухвали від 22.06.2009р. про відкладення розгляду справи, копії даної ухвали було надіслано обом сторонам 26.06.2009р. та зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали від 04.06.2009р., що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін та створення усіх необхідних умов для надання документів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Жодних доказів неотримання цих ухвал про відкладення розгляду справи відповідачем не надано.

01.07.2009р. відповідач знову звернувся до господарського суду із клопотанням, в якому просив розгляд справи відкласти, в зв'язку з хворобою його представника. При цьому, відповідач взяв на себе зобов'язання у наступному судовому засіданні надати суду докази, які спростовують заборгованість відповідача перед позивачем.   

Однак враховуючи те, що з моменту звернення позивача з даним позовом (з 03.06.2009р.) на час розгляду справи по суті 02.07.2009р. відповідач жодного доказу в спростування позиції позивача не надав та вимоги ухвал місцевого господарського суду від 04.06.2009р. та 22.06.2009р. не виконав, колегія суддів вважає, що наявний в матеріалах справи обсяг доказів правомірно визнаний судом достатнім для вирішення справи по суті, підтвердженням чого являються наявні в матеріалах справи документи.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що порушень норм процесуального права, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не допущено.

Крім того, колегія суддів враховує, що в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем також не виконано вимог ухвали суду від 21.07.2009р. - щодо  можливості надання додаткових доказів в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, які не були подані суду першої інстанції, а також не направлено представника у судове засідання 15.09.2009р. без пояснення причин його неявки, хоча скаржник був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме: до матеріалів справи долучені повідомлення про вручення поштових  відправлень на адреси відповідача та його представника, з яких вбачається, що копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду про призначення апеляційної скарги до розгляду на 15.09.2009р. отримані відповідачем та його представником  28.07.2009р. Тобто, в даному випадку, вочевидь має місце недобросовісне використання ТОВ "Хошин Капітал" процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, явно спрямоване на свідоме затягування судового процесу. Між тим, згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, матеріали справи свідчать, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідачів та довів суду, що  відповідачем, в порушення вимог укладеного між ними Договору та чинного законодавства оплата вартості виконаних ним підрядних робіт здійснена не в повному обсязі. Проте,  відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді  Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 02 липня 2009 року по справі № 29/245-09  відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи   відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його  скасування.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 525, 526, частиною 1 статті 530, статтями 610, 611, 625, 837, 853 Цивільного кодексу України,  статтями 4-2, 4-3, 32, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хошин Капітал", м. Чугуїв, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області 02 липня 2009 року по справі № 29/245-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 18 вересня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді