Постанова

від 15.09.2009 по справі 53/61-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/61-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2009 р.                                                           Справа № 53/61-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Данильченка Р.В;

відповідача - Костякова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2062 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2009 року по справі  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія КС", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк" м. Харків   

про стягнення 748653,15 грн.

встановила:

Господарським судом Харківської області розглядалась уточнена позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору суборенди нежитлового приміщення № 01/07/08-25АР від 01.07.2008 року в сумі 165 899,62 грн. та уточнена зустрічна позовна вимога ТОВ фірма "Пранк" до ТОВ "Інжинірингова компанія КС" про зобов'язання ТОВ "Інжинірингова компанія КС" повернути  обладнання енергопостачання, яке розташоване на другому поверсі торгівельного центру "Міріада" за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 9А.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) від 22.06.2009 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “Інжинірингова компанія КС” у задоволенні позову повністю; відмовити товариству з обмеженою відповідальністю фірмі “Пранк” у задоволенні зустрічного позову повністю.

          Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив господарський суд апеляційної інстанції задовольнити її у повному обсязі.

          Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, вказували на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди №01/07/08-25АР.  Згідно зазначеного договору суборенди №01/07/08-25АР позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування (оренду) на умовах, визначених в договорі суборенди та невід'ємних додатках до нього, приміщення в торговельному центрі, розташованому в м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 9А, ТЦ «Міріада», загальною площею 2 317 кв. м., та зобов'язується сплачувати орендну плату в строки, розмірах та на умовах, визначених договором суборенди. (пункт 1.1. договору суборенди).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача з вимогою стягнення 748 653,15 грн., 14 травня 2009 року зменшив обсяг позовних вимог та просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача 165 899,62  грн.

Відповідачем здійснено сплату орендних, комунальних та експлуатаційних платежів, що підтверджується відповідними доказами: копіями платіжних доручень та актами виконаних робіт. За  період з липня по грудень 2008 р. відповідачеві були нараховані позивачем платежі за договором суборенди № 01/07/08-25АР від 01 липня 2008 р. на загальну суму 2 289 935,3 грн. Сплата зазначеної суми нарахованих платежів підтверджується наданими суду платіжними дорученнями №1004, №1010, №6131, №3191, №4060, №3253, №3670, 3707, 3743, 4437, №4210, №4209, №1011, №4643, №4789, №6130, №4127,  №3639, №2608, №2689 на загальну суму 2 289 935,3 грн., що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем здійснено сплату орендних, комунальних та експлуатаційних платежів за період з січня по березень 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями №1601, №1599, №1600, №6157, №6132 на загальну суму 1 061 596,2 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено гарантійний платіж у розмірі 294 778,00 грн.  

Відповідно до договору суборенди №01/07/08-25АР від 01 липня 2008 року (абз. 2 розділу «Термінологія»), гарантійний платіж – сума орендних платежів за один останній повний місяць оренди за цим договором, яка вноситься суборендарем (відповідачем) на рахунок орендаря (позивача) у порядку та строк, передбачений договором, і у подальшому буде врахована при сплаті орендних платежів. Із суми гарантійного платежу орендар (позивач) може після настання відповідного юридичного факту утримати суми у розмірі виниклих у останнього дійсних грошових зобов'язань, сум вимог до суборендаря (відповідача).

Позивачем безпідставно нараховано і включено до суми грошових вимог у розмірі 165 899,62 грн. грошові вимоги на загальну суму 73 133,34 грн., що складається з сум сплачених комунальних, орендних, експлуатаційних платежів за березень 2009 р.

Суд вважає безпідставними та неправомірними позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 73 133,34 грн. Позовні вимоги позивача про стягнення 92 776,28 грн. платежів за період з 01.04.2009р. по 06.04.2009р. забезпечуються гарантійним платежем у розмірі 294 778,00 грн., внесеним відповідачем, що підтверджується матеріалами справи. Гарантійний платіж, відповідно до умов договору суборенди №01/07/08-25АР від 01 липня 2008 р., - сума орендних платежів за останній повний місяць оренди і у подальшому буде врахована при сплаті орендних платежів. Позивач вправі утримати з суми гарантійного платежу суми у розмірі виниклих в нього грошових вимог. Виходячи з цього, відповідач не має заборгованості перед позивачем. В той же час після утримання суми дійсних грошових вимог позивачем із суми гарантійного платежу відповідача –заборгованість позивача перед відповідачем складатиме 202 001,72 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню і правомірно відмовив позивачеві у задоволенні позову.

Щодо зустрічного позову відповідача про зобов'язання позивача повернути  відповідачеві обладнання енергопостачання, яке розташоване на другому поверсі торговельного центру «Міріада»за адресою:  м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 9А, і право володіння та користування яким належить відповідачу, колегія суддів зазначає, що відповідач ні в ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції, ні в господарському суді апеляційної інстанції не надав доказів в обґрунтування зустрічних позовних вимог до позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський правомірно вважав зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

          Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

          Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2009 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                      

                                Суддя                                                                      

                                Суддя