Рішення

від 14.08.2015 по справі 906/640/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" серпня 2015 р. Справа № 906/640/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.06.2015р,

від відповідача: не з'явився;

викликані для участі в судовому засіданні в порядку ст.30 ГПК України:

- керівник ДП "Словечанське лісове господарство" ОСОБА_2: не з'явився,

- керівник ТОВ "Грандум" ОСОБА_3: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Словечне)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандум" (м.Житомир)

про стягнення 80000,00 грн.

Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" (Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Словечне) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандум" (м.Житомир) про стягнення 80000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/640/15, розгляд справи призначено на 11.06.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судове засідання 11.06.2015 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача - керівник ТОВ "Грандум" ОСОБА_3, який приймав участь в судовому засіданні 11.06.2015 підтвердив перерахування позивачем на рахунок відповідача 80000,00 грн. , однак зазначив, що не може висловити свою позицію по суті позовних вимог, оскільки у відповідача відсутні первинні документи, у зв'язку з чим представник відповідача подав клопотання (вх.№02-44/632/15 від 11.06.2015р.) про відкладення розгляду справи (оголошення перерви в судовому засіданні) у зв'язку з необхідністю виїхати до позивача для ознайомлення з переліком встановленого обладнання та проведення перевірки наявності обладнання згідно укладених попереднім керівництвом ТОВ "Грандум" договорів, а також, необхідністю подати письмовий відзив на позовну заяву.

Однак, в наступне судове засідання представник відповідача не з'явився, письмового відзиву також не направив.

Господарським судом ухвалою від 11.06.2015р. розгляд справи №906/640/15 відкладено на 30.06.2015р. та продовжено встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням відповідача.

Господарським судом ухвалою від 30.06.2015р. розгляд справи №906/640/15 відкладено на 04.08.2015р. та викликано для участі в судовому засіданні в порядку ст.30 ГПК України для дачі пояснень з питань, які виникли під час розгляду справи, керівника Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" ОСОБА_2 та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандум" ОСОБА_3

У зв'язку з неявкою в судове засідання 04.08.2015 керівників сторін, викликаних для участі в судовому засіданні в порядку ст. 30 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.08.2015.

В засіданні суду 14.08.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі .

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Слід зазначити, що ухвали суду, пов'язані з розглядом даної справи, в т.ч. ухвала про призначення розгляду справи на 14.08.2015р., надсилались відповідачу за фактичною адресою (10012, м.Житомир, вул.Московська, 35/21б, оф.3) та юридичною адресою (10020, м.Житомир, проспект Миру, 1, вк.138), зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з відповідним витягом з реєстру за №20976105 від 04.08.2015р. (а.с.76). Про направлення відповідачу ухвали суду від 04.08.2015р. рекомендованим листом свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції суду за 06.08.2015р. (а.с.77-78).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, а також, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про призначення справи до розгляду, суд вважає, що відповідач мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації свого права на захист шляхом подання до суду письмових пояснень та надання відповідних доказів по справі.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 року у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово надаючи можливість сторонам подати відповідні докази в наступне судове засідання, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору, тобто строк у який справу розглянуто.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2013 року між Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандум" (виконавець, відповідач) укладено договір №26 (а.с.9-10), за умовами якого, виконавець за завданням замовника зобов'язався в порядку та на умовах, встановлених даним договором: продати замовнику матеріали та обладнання, а замовник зобов'язався прийняти матеріали в порядку, встановленому даним договором і сплатити виконавцю вартість матеріалів на умовах цього договору (розділ 1 договору №26 від 01.07.2013).

Пунктом 1.2. договору №26 встановлено, що найменування, номенклатура, асортимент, комплектність, кількість і ціна матеріалів вказуються в Додатку №1 до даного договору.

У відповідності до п.п.2.1;2.2 договору №26, загальна вартість матеріалів за цим договором, згідно Додатку №1, становить 63000,00 грн. Замовник здійснює оплату за договором після поставлення матеріалів.

Згідно пункту 3.1 договору №26, передача матеріалів замовнику здійснюється виконавцем протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня підписання сторонами даного договору.

01.07.2013 сторонами підписано додаток №1 до договору №26 (а.с.11), відповідно до якого сторонами обумовлено поставку виконавцем наступного товару:

- Роутер D-Link Dir-320 у кількості 3 шт. на суму 1200,00 грн.

- Конвертер Component Video YPbPr в Composite AV у кількості 3 шт. на суму 4800,00 грн.

- Антена, модем, кріплення, ИПБ, конектори у кількості 3 шт. на суму 25500,00 грн.

- Відеокодер Axis М7001+інжектор РОЕ у кількості 3 шт. на суму 15000,00 грн.

- NetPing 2/PWR-220 v1/SMS у кількості 3 шт. на суму 12000,00 грн.

- Навісний розподільний щит у кількості 3 шт. на суму 4500,00 грн.

Разом, на загальну суму 63000,00 грн.

04 липня 2013 між Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандум" (виконавець) укладено договір №39 (а.с.12-13), згідно розділу 1 якого виконавець за завданням замовника зобов'язався в порядку та на умовах, встановлених даним договором виконати роботи з монтажу та пусконалагодження, а саме обладнання каналу зв'язку та організація центру управління (надалі-роботи).

Загальна вартість робіт за цим договором, згідно Додатку №1, становить 42000,00 грн. Оплата в розмірі, що складає 42000,00 грн., сплачується замовником після виконання робіт (п.п.2.1; 2.2.1 договору №39).

04.07.2013 сторонами підписано додаток №1 до договору №39 (а.с.14), відповідно до якого сторонами обумовлено найменування та кількість робіт по монтажу, встановленню, налаштуванню обладнання, запуску системи та транспортних витрат на загальну суму 42000,00 грн.

Згідно розділу 8 договору №26 та розділу 7 договору №39, договір діє з дати набрання ним чинності й до 31 грудня 2013 але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Як уже зазначалось, відповідно до змісту пунктів 2.2.1. договорів №26 та №39 передбачалась сплата замовником матеріалів та обладнання, а також виконаних робіт після поставки матеріалів та після виконання робіт з монтажу та пусконалагодження обладнання каналу зв'язку та організація центру управління.

Однак, незважаючи на такі узгоджені сторонами умови договорів, відповідачем було виставлено до сплати позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000060 на загальну суму 105000,00 грн. (а.с.69) для здійснення передплати згідно договору №26 (без зазначення дати укладення), який відповідно до письмових пояснень позивача було розділено на 2 договори: договір №26 від 01.07.2013 (63000,00 грн.) та №39 від 04.07.2013 (42000,00 грн.) в сумі 105000,00 грн. (а.с.69).

Позивач згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-0000060 здійснив попередню оплату на загальну суму 80000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №648 від 27.11.2013 на суму 5000,00 грн.; №25 від 09.01.2014 на суму 10000,00 грн.; №2196 від 06.02.2014 на суму 10000,00 грн.; №438 від 03.03.2014 на суму 5000,00 грн.; №2152 від 13.01.2014 на суму 10000,00 грн.; №2187 від 31.01.2014 на суму 10000,00 грн.; №1572 від 22.05.2013 на суму 5000,00 грн.; №4137 від 02.09.2013 на суму 10000,00 грн.; №2061 від 28.11.2013 на суму 5000,00 грн.; №4742 від 02.12.2013 на суму 5000,00 грн.; №4787 від 06.12.2013 на суму 2000,00 грн.; №2084 від 09.12.2013 на суму 3000,00 грн. та витягом з журналу-ордеру ДП "Словечанське лісове господарство" (а.с.84-119) та не заперечується відповідачем.

Таким чином, сторони фактично своїми діями змінили визначені у договорах №26 від 01.07.2013 та №39 від 04.07.2013 умови стосовно суми попередньої оплати.

Разом з тим, відповідач в порушення умов договорів №26 від 01.07.2013 та №39 від 04.07.2013 не здійснив продаж матеріалів та не виконав роботи з монтажу та пусконалагодження обладнання каналу зв'язку та організації центру управління обумовлених зазначеними договорами.

Слід зазначити, що судом неодноразово, ухвалами суду від 30.06.2015 та 04.08.2015 викликались в судове засідання керівники позивача та відповідача у справі відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для надання пояснень з приводу укладання та виконання (невиконання) сторонами договорів №26 та №39.

Однак, зазначені вимоги сторонами не було виконано.

Згідно письмових пояснень, наданих представником позивача на вимоги ухвали суду (а.с.81) між сторонами існували інші господарські правовідносини - по придбанню і встановленню у Поліському заповіднику двох телевізійних систем спостереження, які були виконі відповідачем та оплачені позивачем, а платіжні доручення: №368 від 02.07.2013, №3687 від 14.06.2013 та №3555 від 23.05.2013, помилково додані до позовної заяви не стосуються визначення суми боргу по даній справі.

Як зазначив представник позивача у письмових поясненнях (а.с.82) та усно в засіданні суду, акт приймання-передачі №09-0000040 (без дати підписання) з печаткою відповідача був направлений позивачу одночасно з договором №39 від 04.07.2013, однак роботи відповідачем виконані не були, тому акт позивач не підписував не отримував і продукцію за договором №26 від 01.07.2013.

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірних зобов'язань 06.01.2015 позивач направив відповідачу претензію, в якій фактично відмовився від договорів та просив відповідача повернути передплату в сумі 80000,00грн. (а.с.30-31).

Відповідач залишив претензії позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки товару та підряду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У даному випадку, з наявних у справі документів, а також пояснень сторін, вбачається, що фактично позивач відмовився від прийняття виконання зобов'язання відповідача щодо поставки обумовленого договором товару та виконання робіт та вимагає саме повернення суми сплаченої попередньої оплати, на яку не було поставлено товар та/або виконано монтажні і пусконалагоджувальні роботи обладнання.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Грандум" поставив позивачу матеріали та виконав роботи, обумовлені договорами №26 від 01.07.2013 та №39 від 04.07.2013., або докази повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що вимоги позивача стосовно перерахування ним відповідачу спірної суми, сплаченої в якості попередньої оплати, відповідачем залишені без задоволення, позовні вимоги, заявлені у даній справі щодо стягнення з відповідача 80000,00 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Згідно приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандум" (10020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37320845) на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Словечне, вул.Сабурова, буд.13, ідентифікаційний код 00991953):

- 80000,00 грн. боргу,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.08.15

Суддя Ляхевич А.А.

Віддрукувати: 1 - до справи,

2 - позивачу (реком.);

3 - відповідачу на адресу: 10012, м. Житомир, вул. Московська, 35/21 Б, оф. 3 (реком.);

4 - відповідачу на адресу: 10020, АДРЕСА_2 (реком.)