Постанова

від 27.08.2009 по справі 33/116-08-5230

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/116-08-5230

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" серпня 2009 р. Справа № 33/116-08-5230

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бунечко В.І., за довіреністю;

від відповідача: Гусєва О.М., за довіреністю; Некрасов О.В., за довіреністю;

від 3-ї особи: Панекіна Н.Ю., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення господарського суду Одеської області від 02 липня 2009 року

у справі № 33/116-08-5230

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ, пров. Несторівський, 3-5

до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл", Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Одесанафтопродукт", м. Одеса, 2-й Артилерійський пров., 6

про: стягнення 491, 293 тон нафтопродуктів –фракції легкої, -

                                                          ВСТАНОВИВ:  

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл", 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Одесанафтопродукт", про стягнення 491, 293 тон нафтопродуктів –фракції легкої.

Відповідно до уточнених позовних вимог ВАТ "Укрнафта" були заявлені вимоги про стягнення з відповідача вартості нестачі 431,293 тони легкої фракції нафтопродуктів у сумі 1 750 231,31 грн.

Відповідачем позовні вимоги у справі не визнані з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Рішенням господарського суду Одеської області від  02 липня 2009 року у справі №33/116-08-5230 (суддя Мазур Д.Т.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від  02 липня 2009 року у справі №33/116-08-5230 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 1750 231, 31 грн., покласти на відповідача всі судові витрати, понесені відповідачем.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно  застосував  норми матеріального права, а тому  висновки  господарського  суду  не  відповідають  дійсним  обставинам  справи.

10.08.2009 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим задоволенню не підлягають.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перш  за  все  колегія  суддів вважає  за  необхідне зазначити,  що рідина має фізичні властивості до перетворення в пароподібне становище під впливом температурних та атмосферних факторів. У справі йдеться про нафтопродукт, якій є сумішем легких вуглеводів, що починають кипіти вже при температурі 37 ° С , тому  безумовно, при здійсненні операцій з цим нафтопродуктом в період з листопада 2005 року до листопаду 2006 року повинні виникнути його природні втрати, навіть за умови, що норматив цих втрат не встановлений.

Колегія суддів погоджується  з  твердженням відповідача (воно  не  спростоване  позивачем), що ніхто окрім позивача не виробляв і досі не виробляє нафтопродукт під назвою фракція легка (суміш вуглеводнів С 3 і вище) згідно розроблених на замовлення позивача ТУ У 23.2.- 00149943-554-2004, тому позивач, являючись його єдиним виробником, повинен був вирішити  питання  про затвердження нормативу природної втрати цього нафтопродукту. Але саме з вини позивача не існує встановленого нормативу природної втрати на вироблений ним нафтопродукт.

Посилання позивача на те, що якщо не існує встановленого нормативу природної втрати на вироблений ним нафтопродукт, то цієї втрати взагалі не повинно бути, колегія  суддів  вважає  безпідставним  з  підстав,  викладених вище

Також  безпідставним є небажання позивача віднести різницю між поставленою на перевалку кількістю нафтопродукту та фактично переваленою його кількістю на природні втрати та допустиму похибку методу вимірювання.

Колегія  суддів  зазначає,  що фактична кількість природних втрат вказаного нафтопродукту під час здійснення з ним технологічних операцій по прийманню з залізнодорожніх вагонів в резервуари, його накопиченню у кількості танкерних партій, відвантаженню на танкери,   була     визначена          складеними     посадовими     особами     ВАТ "Одеснафтопродукт", які безпосередньо здійснювали ці  операції, звітами про втрати за формою №19-НП, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за N 685/3978.

Незважаючи  на позицію  позивача  можливість саме таких втрат була підтверджена призначеною за цією справою судовою експертизою, а також висновками фахівців в галузі нафтохімії, які є у матеріалах справи (лист №10/10 - 334 від 02.04.2009 року та №10/3-418 від 24.04.2009 року УкрНДІНП "МАСМА", лист ПІІ "Сейболт-Україна" №55 від 16.03.2009 року, висновок лабораторії ВАТ "Одеснафтопродукт" від 01.08.2006 року, лист №03/31-0648 від 20.05.2009 року Міністерства палива та енергетики України).

У відповідності до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 906 ЦК України передбачена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг. У відповідності до цієї статті ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 607 ЦК України передбачене, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

В чому саме може полягати вина відповідача у виникненні кількісних розбіжностей належного позивачеві нафтопродукту, які прийняті на себе за договором зобов'язання порушив  відповідач,  позивач  господарському  та  апеляційному  судам  не  довів.

Таким  чином  колегія  суддів  дійшла  до  висновку, що зобов'язання ЗАТ "Синтез Ойл" відносно збереження товару позивача, не розповсюджуються на ту кількість товару яка неминуче зникає в результаті його природної втрати, обумовленої фізико-хімічними властивостями товару, а також різницю в кількості товару, яка є у межах допустимої похибки методу вимірювання.

Слід  зазначити, що  під  час укладання договору № 29/07/11/05/589а-Р про надання послуг по перевалці фракції легкої (суміш вуглеводнів С 3 і вище) сторони  домовились, що під час надання послуг по перевалці товару його кількість буде визначатися за вирахуванням технологічних втрат в розмірі 0,1% від кількості прийнятого на перевалку товару, а також природної втрати товару і допустимої похибки методу вимірювання, застосування яких передбачено п. 3.2.1. и 5.2.1. вказаного договору.

Як вбачається із висновку № 4270 судової експертизи за цією справою, при зберіганні та перевантажені фракції легкої (суміш вуглеводнів С 3 і вище) виникають значні втрати цієї продукції, пов'язані з вільним випаровуванням легких вуглеводнів, а в літній період у південних областях України, зокрема Одеській області, можливо нагрівання резервуарів для зберігання нафтопродуктів та обладнання для перевантаження вище 40° С. При цьому рідина легкої фракції одночасно з вільним випаровуванням починає кипіти, що призводить до зростання природних втрат у декілька разів.

Як  вказано  вище, затверджені норми природних втрат на фракцію легку (суміш вуглеводнів С З і вище) згідно ТУ У 23.2.- 00149943-554-2004 при її прийманні, зберіганні та відвантаженні відсутні. В зв'язку з особливостями у складі, природні втрати такого продукту можуть значно перевищувати діючі в Україні затверджені нормативи  (Постанова Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 року) по втратам найбільш близьких по хімічному складу нафтопродуктів 1 групи (бензини автомобільні).

При використанні нормативних показників встановлених для автомобільних бензинів для третьої кліматичної зони (Одеська область), на думку судового експерта, природні втрати при прийманні в резервуари, зберіганні та відвантаженні на морський транспорт продукції у кількості 56 357,560 тон будуть складати 73,546 тон при проведені технологічних операцій з продукцією з листопада 2005 року по листопад 2006 року.

Фізико-хімічні властивості фракції легкої (суміш вуглеводнів С 3 і вище) обумовлюють більш значні природні втрати порівняно з втратами нафтопродуктів 1 групи при аналогічних умовах зберігання та перевантаження.

За оцінкою розробників ТУ У 23.2.- 00149943-554-2004 НПО "МАСМА" природні втрати фракції легкої (суміш вуглеводнів С 3 і вище) при її прийманні, зберіганні та відвантажені можуть перевищувати норми затверджені Постановою Держпостачу СРСР №40 від 26.03.1986 року для першої групи нафтопродуктів більш ніж у 3 рази. На думку експерта для продукції у кількості 56 357,560 тон природні втрати можуть перевищувати 220,638 тон при проведенні технологічних операцій з продукцією з листопада 2005 року до листопада 2006 року.

Умовами договору № 29/07/11/05/589а-Р від 07.11.2005 року передбачено, що при виконанні робіт з перевалки нафтопродуктів сторони керуються положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за N 685/3978 (далі - Інструкція).

У відповідності до п. 4.1.2. Інструкції та ГОСТ 26976-86 для визначення маси нафтопродуктів в резервуарах та при їх відвантажені на морський транспорт застосовується об'ємно-масовий статичній метод вимірювань.

Пунктом 4.1.2.1 Інструкції передбачено, що цим методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуювальних таблиць та засобів вимірювальної техніки рівня нафтопродуктів у резервуарах, залізничних та автомобільних цистернах, танках суден або за повною місткістю зазначених ємностей.

Пунктом 4.1.2.2 Інструкції встановлені границі відносної похибки методу ± 0.5 % під час вимірювань маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше.

Таким чином, вказаними нормативними документами передбачено, що не є нестачею розбіжність в 0,5% від загальної кількості товару під час вимірювань його маси нетто.

Відносно загальної кількості прийнятої на перевалку фракції легкої (суміші вуглеводнів СЗ і вище) в кількості 56357,560 т, 0,5% складає 281,788 т.

Згідно звітів ВАТ "Одеснафтопродукт" про втрати нафтопродуктів за період з листопаду 2005 року по жовтень 2006 року загальні втрати склали 546,647 т із яких 56,358 це технологічні втрати у межах 0,1% від загальної кількості прийнятого на перевалку товару та 490,289 т нестачі, що складаються з природної втрати та нестачі, що виникли під час проведення вимірювань у зв'язку із допустимою відносною похибкою методу вимірювання.

Якщо від 547,651 т нестачі, заявленої ВАТ "Укрнафта" вирахувати 0,1% технологічних втрат товару, передбачених в договорі, в кількості 56,358 т, лишається 491,293 т нестачі, із яких 281,788 т можливо віднести на допустиму відносну похибки методу вимірювання в межах 0,5% від загальної кількості товару, а решта кількості 209,505 т залишиться на природні втрати товару під час його приймання, зберігання та відвантаження, можливість яких підтверджується висновками проведеної по справі судової експертизи.

Вказані обставини підтверджують відсутність вини ЗАТ "Синтез Ойл" в виникненні розбіжності між кількістю товару наданою позивачем на перевалку та фактично переваленої на замовлення позивача кількістю товару.

У відповідності до п. 5.2.1. договору №29/07/11/05/589а-Р ЗАТ "Синтез Ойл" не відповідає за нестачу товару у зв'язку із його природною втратою та допустимою похибкою методу вимірювання.

В  апеляційній скарзі  позивач  наполягає  на  тому, що на відносини  за  договором №29/07/11/05/589а-Р  застосовуються  положення  глави 66 Цивільного  кодексу  України,  що  регулюють такий  вид  зобов'язання  як  зберігання.

Колегія  суддів  з  таким  тлумаченням  правовідносин  не  погоджується. Відповідно  до  п.1.2  вказаного договору послуги з  перевалки містять в  себе:  прийняття товару,  який  слідує  в  режимі "експорт" та/або "транзит"  за  межи  митної  території  України з  залізничного  транспорту,  його  транспортування  по  трубопроводам,  накопичення в  резервуарах  танкерних  партій  та  відвантаження  на  танкера. Про  зберігання  в договорі взагалі  не  йдеться. Ця  обставина  підтверджується  тим,  що  позивач  за  зберігання  коштів  не  сплачував.

Скаржник  вважає, що господарський суд,  посилаючись  на ч.1 ст.218 Господарського  кодексу, ігнорує частину другу вказаної статті, згідно з якою учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Також, в оскаржуваному рішенні посилаючись на статтю 614 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд застосовує лише абзац 1 частини першої цієї статті, відповідно до якого особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, судом не застосовується абзац 2 частини першої та частина друга статті 614 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Колегія  суддів  зазначає,  що  позивач  не  назвав  жодного  пункту  договору, який  би  відповідач  порушив. Відповідач наполягає  на  безумовном  виконанні  своїх  зобов'язань  за  договором, з  чим  апеляційний суд  погоджується, а позивач  цієї обставини  не спростував.  І  взагалі  у  справі йдеться не  про  порушення  зобов'язань  за  договором,  а:

1.Про  не  застосування  позивачем границі відносної похибки методу ± 0.5 % під час вимірювань маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше;

2.Про  технологічні втрати у межах 0,1% від загальної кількості прийнятого на перевалку товару;

3.Про кількість товару яка неминуче зникає в результаті його природної втрати, обумовленої фізико-хімічними властивостями товару.

Нормативи  природної втрати, обумовленої фізико-хімічними властивостями товару,  при  їх  наявності,  позивач  не  встановив. Таким чином  колегія суддів вважає що  даний  спір  виник  з  вини  позивача.

Враховуючи наведені обставини  колегія суддів дійшла  до  висновку, що  господарський  суд,  правильно  застосовуючи норми діючого законодавства, дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги ВАТ "Укрнафта" про стягнення з ЗАТ "Синтез Ойл" вартості 491,293 т фракції легкої (суміші вуглеводнів СЗ і вище) в сумі 1 750 231,31 грн. є необґрунтованими, у зв'язку із чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ, на рішення господарського суду Одеської області від 02 липня 2009 року у справі № 33/116-08-5230 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                              М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                               В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов