Постанова

від 11.08.2015 по справі 917/2115/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 917/2115/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Гоголь Т.Г. за участю представників: прокуратуриВолошенюк О.Т. - начальник відділу Генеральної прокуратури України позивачівБорда С.Ю. - довіреність від 03.06.2015 року відповідачівДзюбко О.І. - довіреність від 11.11.2014 року, Ротар В.М. - довіреність від 10.11.2014 року третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Приватного підприємства "ЄТВ" на постановувід 13.05.2015 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 917/2115/14 господарського суду Полтавської області за позовомВійськового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України до 1. Полтавської міської ради 2. Виконавчого комітету Полтавської міської ради 3. Приватного підприємства "ЄТВ" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру 2. Управління з питань містобудування та архітектури про 1. визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками"; 2. визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009р. "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об'єктами промислового значення"; 3. зобов'язання Приватного підприємства "ЄТВ" звільнити самочинно зайняту ділянку площею 2,17га., яка перебуває на обліку КЕВ м. Полтава

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 р. Військовий прокурор Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Приватного підприємства "ЄТВ" про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками"; визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 року "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об'єктами промислового призначення" та зобов'язання ПП "ЄТВ" звільнити самочинно зайняту ділянку площею 2,17га., яка перебуває на обліку КЕВ м. Полтава та за власний рахунок привести вищевказану земельну ділянку у первісний, придатний для використання стан шляхом знесення самовільної будови, на підставі статей 77, 84, 123, 141, 144, 149, 153, 212 Земельного кодексу України.

Позивач зазначав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, що підтверджується судовим рішення у справі № 19/63 господарського суду Полтавської області.

В зв'язку з чим, прокурор вважає, що ПП "ЄТВ" самовільно користується земельною ділянкою наданою йому в оренду згідно пункту 2 рішення 43 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 13.09.2009 року.

Виконавчий комітет Полтавської міської ради у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях просив застосувати позовну давність до вимог військового прокурора Полтавського гарнізону; припинити провадження в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та відмовити у задоволенні решти позовних вимог, зокрема, посилаючись на те, що позивачі не надали документ, який би посвідчував їх право власності чи користування спірною земельною ділянкою.

ПП "ЄТВ" у відзиві на позовну заяву просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись, зокрема, на те, що позиція викладена в позовній заяві військового прокурора Полтавського гарнізону щодо розміщення по пров. Спортивному, 3 у м. Полтаві військового містечка № 57, на земельній ділянці площею 3,15 га, не підтверджена належними і допустимими доказами та спростовується відсутністю ознак, які притаманні військовому містечку і наведені у пункті 1.2 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, яке затверджено наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 р. №448, а саме:

- відсутністю казарменного фонду, житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж;

- відсутністю відокремленої земельної ділянки, з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами;

- відсутністю розміщення відповідної військової частини.

Також, як зазначало ПП "ЄТВ" є хибним, і таким, що спростовується наявними у справі доказами викладене у позові твердження, що земельна ділянка по пров. Спортивному, 3 у м. Полтаві, загальною площею 2,0574 га, надана для забудови ПП "ЄТВ" на умовах суперфіцію, була відведена за рахунок земель, які перебувають у державній власності і належать до земель оборони.

Крім того, ПП "ЄТВ" звертало увагу, що належним і допустимим доказом, який може підтвердити факт порушення ПП "ЄТВ" вимог земельного законодавства (в тому числі і самовільного зайняття земельної ділянки) під час користування земельною ділянкою про пров. Спортивному, 3 у м. Полтаві є акт, складений уповноваженими особами Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області, а не акт складений комісією, утвореною на підставі наказів начальника КЕВ м. Полтави і, до складу якої входять працівники вказаного квартирно-експлуатаційного відділу на який посилаються позивачі.

У наданих до суду поясненнях на позовну заяву Міністерство оборони України просило задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.11.2014 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру та Управління з питань містобудування та архітектури.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 р. (судді Погрібна С.В., Гетя Н.Г., Киричук О.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку щодо пропуску позовної давності та необґрунтованості позовних вимог щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

За апеляційною скаргою прокурора Харківський апеляційний господарський суд (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.05.2015 р. апеляційну скаргу задовольнив. Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 р. скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив:

- визнав незаконним та скасував пункт 2 рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009 р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками";

- визнав незаконним та скасував рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 р. №316 "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об'єктами промислового значення";

- зобов'язав ПП "ЄТВ" звільнити самочинно зайняту земельну ділянку площею 2,17 га., яка перебуває на обліку КЕВ м. Полтава та за власний рахунок привести вищевказану земельну ділянку у первісний, придатний для використання стан шляхом знесення самовільної забудови.

Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованого застосування позовної давності судом першої інстанції, оскільки відповідно до пункту 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року, що набрав чинності 15.01.2012 р., пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України було виключено.

В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Враховуючи, що оскаржувані рішення прийняті до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року, позовна давність на оскарження відповідного рішення спливає лише 15.01.2015 року (три роки від дня набрання відповідним Законом чинності).

Крім того, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції послався на судові рішення у справі №19/63 господарського суду Полтавської області, за яким спірна земельна ділянка відносить до земель оборони.

Таким чином, в силу статті 77 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 14 Закону України "Про збройні сили України " є державною власністю, яка не може передаватись у приватну власність, без згоди Міністерства оборони України.

Виконавчий комітет Полтавської міської ради та Приватне підприємство "ЄТВ" подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять постанову Харківського апеляційного господарського від 13.05.2015 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційних скарг порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 77, 123, 125, пункту "в" статті 141, частини 3 статті 126 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 року та статті 1 Закону України "Про використання земель оборони".

Заявники касаційних скарг зазначили, що Харківським апеляційним господарським судом було неправильно застосовано частину 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка площею 20 574 кв.м. за адресою м. Полтава, провулок Спортивний, 3, яка надана ПП "ЄТВ" відповідно до договору суперфіцію від 06.11.2009 року для будівництва деревообробного комплексу, є саме тою земельною ділянкою, яка була вилучена зі складу земель оборони відповідно до рішення двадцять сьомої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008 р. про зарахування земель запасу міста частина земельної ділянки в м. Полтава, пров. Спортивний, 3, орієнтовною площею 2,17 га.

Також скаржники зазначали, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що оскаржуваним у повному обсязі пунктом 2 рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009 р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" були врегульовані також правовідносини користування земельними ділянками ще 63 фізичних та юридичних осіб.

У відзиві на касаційні скарги Міністерство оборони України просило касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року залишити в силі, наголошуючи на належності спірної земельної ділянки до земель оборони.

У відзиві на касаційні скарги Військовий прокурор Полтавського гарнізону просив касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року залишити в силі, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Полтавської області у справі №19/63 встановлено, що спірна земельна ділянка є державною власністю та має статус земель оборони.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Полтавської міської ради №009 від 14.03.1952 року позивачу виділено земельну ділянку для розташування військової частини 54043 (на даний час військове містечко № 57) за адресою: м. Полтава, провул. Спортивний, 3, площею 3,15 га.

В подальшому право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було оформлено за Полтавською квартирно-експлуатаційною частиною району (на даний час Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава) державним актом серії Б №052415 від 1984 року.

Рішенням 27-ї сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008 року було зараховано до земель запасу міста частини земельної ділянки в м. Полтава, провулок Спортивний, 3, орієнтовною площею 2,17 га.

Рішенням Полтавської міської ради сорок третьої сесії п'ятого скликання від 13.10.2009 року, зокрема, було надано у користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років ПП "ЄТВ" земельну ділянку за адресою: провулок Спортивний, 3, площею 2,0574 га, для будівництва редукторного заводу (землі промисловості).

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №316 від 14.10.2009 року було вирішено надати містобудівни умови і обмеження забудови земельних ділянок ПП "ЄТВ" на будівництво деревообробного комплексу на земельній ділянці площею 20574 кв.м., наданій для забудови (суперфіцій) про пров. Спортивному, 3 з внесенням відповідних змін в договір (суперфіцію) з урахуванням функціонального призначення, згідно додатком 3 до даного рішення.

06.11.2009 року між Полтавською міською радою (Суперфіціар) та ПП "ЄТВ" (Суперфіціарій) було укладено договір суперфіцію, за умовами якого Суперфіціар на підставі зазначених вище рішень надає, а Суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні полтавської міської ради за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, провулок Спортивний, 3 для будівництва деревообробного комплексу. Строк договору з 13.10.2009 року по 13.10.2019 року.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог дійшов висновку щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони і без погодження Міністерства оборони України не могла бути вилучена чи надана будь - кому в користування.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним та такими, що був зроблений без встановлення належних обставин справи, виходячи з предмету та підстави позову, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 65 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірних рішень) встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до положень статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (в редакції чинній на час прийняття спірних рішень) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Пунктами 4, 45 та 50 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передбачено, що землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як було встановлено судами під час розгляду справи постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі №19/63 за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Полтава до Полтавської міської ради, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року, було визнано недійсним з моменту винесення рішення 27-ї сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008 про зарахування до земель запасу міста частини земельної ділянки в м. Полтава, провулок Спортивний, 3, орієнтовною площею 2,17 га., з мотивів порушення порядку встановленого нормами діючого законодавства щодо вилучення земель оборони, встановивши відсутність згоди або розпорядження Міністерства оборони України про передачу вказаної земельної ділянки до земель державної або комунальної власності.

Вказане судове рішення стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками"; визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 року "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об'єктами промислового призначення" та зобов'язання ПП "ЄТВ" звільнити самочинно зайняту ділянку площею 2,17 га.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

В даному випадку, прийняте Полтавською міською радою сорок третьої сесії п'ятого скликання від 13.10.2009 року рішення "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками", яким, зокрема, ПП "ЄТВ" надано в користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років спірну земельну ділянку, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, шляхом укладання 06.11.2009 року договору суперфіцію.

Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14.

Здійснюючи судовий розгляд справи суд апеляційної інстанції вказані приписи законодавства не врахував та не встановив обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, виходячи з його предмету та підстави позову.

Крім того, не встановив обставини за якими на підставі норм діючого законодавства користування земельною ділянкою є самовільним та ознаки такого самовільного зайняття.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під час здійснення апеляційного провадження, суд не звернув уваги на повний текст пункту 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками", яким було вирішено питання про надання у користування земельних ділянок ще 63 фізичним та юридичним особам.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р. у справі № 917/2115/14 господарського суду Полтавської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Касаційні скарги задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Т. Гоголь