Постанова

від 18.09.2009 по справі 55/134-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/134-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2009 р.                                                           Справа № 55/134-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,  

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Костріца Д.В.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2140Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.09 р. по справі № 55/134-09

за позовом ТОВ"Сімадекс-Термопласт", м. Хмельницький

до  Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ", м. Харків

про стягнення 67074,68 грн. -

встановила:

В квітні 2009 р. позивач –ТОВ «Сімадекс-Термопласт», м. Хмельницький  звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача –ППТФ «Юсі», м. Харків 47908,50 грн. заборгованості, 7670,87 грн. інфляційних, 1495,31 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в рамках укладеного між сторонами договору № 0108/160 від 01.08.05 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.09 р. (суддя Гребенюк Н.В.) по справі № 55/134-09 позов  задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 47908,50 грн. боргу, 7670,87 грн. інфляйціних витрат, 1482,05 грн. річних, 670,61 грн. державного мита та 117,98 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10000 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В частині стягнення 13,26 грн. річних в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в рамках укладеного між сторонами договору № 0108/160 від 01.08.05 р.; що інфляційні, та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України; що в частині позову про стягнення 10000 грн. боргу провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості на вказану суму після порушення судом провадження по даній справі та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду в частині розподілу судових витрат не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в даній частині скасувати та прийняти нове, яким судові витрати стягнути зі сторін пропорційно задоволених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що в оскаржуваному рішенні розподіл судових витрат був здійснений судом з порушенням ст. 49 ГПК України та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2005 р. між сторонами укладено договір № 0108/160, відповідно до умов до якого позивач зобов'язався передати товар у власність відповідача за найменуванням, у кількості і по цінах зазначенихв накладних, а відповідач, в свою чергу, прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що відвантаження та доставка товарів відповідачу здійснюється позивачем за адресою, яку вказує відповідач.

Пунктом 3.1 договору передбачені умови розрахунку, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача на умовах: 30% передплати вартості товару, остаточна оплата 70% вартості товару - протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару відповідачем.

Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачений строк його дії: початок дії -01 серпня 2005 р., закінчення дії договору- 31 грудня 2006 р. Якщо по закінченню терміна дії договору жодна сторона письмово не заявить про його розірвання, то договір автоматично пролонгується на той же строк, на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа відповідача від 25.09.07 р., в якому зазначено одержувачем товару - ЗАТ "Лотос", що знаходится у м. Скалат Тернопільської області позивач на протязі 2005-2008 р. неодноразово здійснював поставку туб алюмінієвих для відповідача названому ним одержувачу, що підтверджується видатковими накладними № 159 від 06.12.05 р., № 12 від 10.02.06 р., № 80 від 07.09.06 р., № 33 від 20.03.06 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідачем були здійснені оплати вказаного товару, що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 70842,5 грн., що підтверджується видатковою накладною № 23 від 28.05.08 р., яка підписана з боку  позивача та ЗАТ "Лотос" та скріплена печатками.  

Як було зазначено вище, відповідач повинен був  здійснити остаточну оплату вартості товару протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару відповідачем.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з відповідною вимогою № 57 від 24.10.08 р. та претензією б/н від 05.11.08 р. в яких просив відповідача погасити заборгованість у сумі 67908,50 грн. На доказ направлення вказаної претензії б/н від 05.11.08 р. позивач надав належним чином засвідчену копію поштового чеку.

Позивач у позовній заяві зазначив, що різниця в сумі, що вказана в накладній № 23 та сумою претензії у розмірі 2934 грн. є залишок платежів відповідача по передніх поставках.

Відповідачем було здійснено частковий розрахунок (оплату) за отриманий товар на загальну суму 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 8959 від 05.11.08 р., № 10499 від 25.11.08 р.

Сторони склали між собою акт звірки взаєморозрахунків згідно з рах. 631.1, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на жовтень 2008 р. складає 57908,50 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 57908,50грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду, відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 10000 грн., що підтверджується витягом з банку від 21.05.09 р., в графі призначення платежу якого вказано: "оплата за тубу згідно накл. № 23 від 28.05.08 р.".

 На підставі вказаного позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 47908,50 грн. основного боргу.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в рамках укладеного між сторонами договору № 0108/160 від 01.08.05 р.; що інфляційні, та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України; що в частині позову про стягнення 10000 грн. боргу провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості на вказану суму після порушення судом провадження по даній справі та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи факт неповного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару за договором № 0108/160 від 01.08.2005 р., а також те, що відповідач фактично не оспорює наявність заборгованості та її розмір, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 47908,50 грн. заборгованості є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7670,87 грн. інфляційних та 1482,05 грн. річних за прострочення останнім грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню зокрема в разі відсутності предмета спору.

Враховуючи те, що вже після порушення судом провадження по даній справі відповідач частково сплатив існуючу заборгованість перерахувавши позивачу, 10000 грн., висновки господарського суду про припинення провадження у справі в згаданій частині позову є також правомірними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову  покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, ч. 2 цієї ж статті встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення позивача до суду стало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Тобто саме відповідач є стороною, неправомірні дії та бездіяльність якої призвели до звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача, крім іншого, 57908,50 грн. заборгованості, інфляційні та річні; за подання позову позивач сплатив 671 грн.; вказані вимоги розглядалися судом на протязі тривалого часу до того моменту, коли позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, яку мотивува частковою оплатою відповідачем заборгованості.

Зазначені обставини з урахуванням ч. 2, 5 ст. 49 ГПК України є достатніми для покладення на відповідача судових витрат у вигляді 670,61 грн. держмита та 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки вказані витрати є пропорційними до задоволених позовних вимог, з урахуванням уточонень, які були внесені судом до позивачем до позову після порушення провадження.

Тим більше відповідні дії суду щодо покладення судових витрат в відповідному розмірі на відповідача як сторони, дії та бездіяльність якої призвели до звернення позивача до суду, цілком відповідають ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, вимоги відповідача щодо скасування судового рішення в частині покладення судових витрат на відповідача та прийняття в даній частині нового рішення не підлягають задоволенню, а відповідне рішення господарського суду в даній частині підлягає залишенню без змін.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.09 р. по справі № 55/134-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Повний текст постанови підписано 21.09.09 р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді