Постанова

від 11.09.2009 по справі 29/218-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/218-09

 Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.                                                           Справа № 29/218-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,   

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача -  не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН МОЛОКО", с. Штомпелівка, Хорольський район, Полтавська область (вх. № 2141 Х/3)  на рішення  господарського суду Харківської області від 11.06.09р. по справі № 29/218-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", м. Харків

до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН МОЛОКО", с. Штомпелівка, Хорольський район, Полтавська область

          2) Дочірнього підприємства "Будівельно монтажне управління № 2", м. Харків  

про стягнення 461708,69 грн., -

встановила:

У травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН МОЛОКО" (с. Штомпелівка, Хорольський район, Полтавська область) та 2) Дочірнього підприємства "Будівельно монтажне управління № 2" (м. Харків) про стягнення з 1-го відповідача частини несплаченої вартості виконаних робіт у сумі 350755 грн. 52 коп.;  інфляційних втрат у розмірі 44361 грн. 30 коп.;  3% річних від простроченої до сплати суми за весь час прострочення у розмірі 6287 грн. 98 коп.; неустойки у розмірі 50303 грн. 89 коп.; та стягнення з 1-го та 2-го відповідачів частини несплаченої вартості виконаних робіт у сумі 10000,00 грн. у солідарному порядку; стягнення з відповідачів витрат по сплаті держмита у сумі 4617 грн. 09 коп. та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2009р. по справі № 29/218-09 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон Молоко” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" частину несплаченої вартості виконаних робіт у сумі 310755 грн. 52 коп.;  інфляційні втрати у розмірі 44361 грн. 30 коп.;  3% річних у розмірі 6287 грн. 98 коп.; пеню у  розмірі 50303 грн. 89 коп., 4517,09 грн. державного мита та 244,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства “Будівельно-монтажне управління №2” та з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон Молоко” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" частину несплаченої вартості виконаних робіт у сумі 10000,00 грн., 100,00 грн. державного мита та 67,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон Молоко” несплаченої вартості виконаних робіт у сумі  40000,00 грн. припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу  України.

1-й відповідач –ТОВ “Оріон Молоко” з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати у повному обсязі.

2-й відповідач - Дочірнє підприємство "Будівельно монтажне управління № 2" (м. Харків) письмових пояснень або заперечень не надав.

Позивач надав суду апеляційної інстанції заяву про часткове визнання апеляційної скарги ТОВ “Оріон Молоко”, в якій не заперечує проти скасування рішення господарського суду в частині стягнення з першого відповідача 50303,89 грн. пені,  6287,98 грн. 3% річних, 30000,00 грн. суми основного боргу, 4517,09 грн. державного мита, 244,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 14361,30 грн. інфляційних втрат, а також не заперечує проти скасування судового рішення у частині стягнення солідарно з другого відповідача частини несплаченої вартості в виконаних робіт в сумі 10000,00 грн., державного мита в сумі 100,00 грн. та 67,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині щодо стягнення з першого відповідача на користь позивача 280755,52 грн. боргу та 30000,00 грн. інфляційних втрат просить рішення залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання 08.09.2009р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать  повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (в матеріалах справи). Причини їх неявки суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію 1-го відповідача та позивача викладено в апеляційній скарзі та заяві про часткове її визнання,  і вони не були позбавлені права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мали на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом Харківської області, згідно договору будівельного підряду № 25/06К (далі - Договір), що укладений між позивачем та 1-м відповідачем 25.06.2008р., позивач виконав бетонні роботи по будуванню корівника у с. Штомпелівка, Хорольського району, Полтавської області, на загальну суму 1400755, 52 грн.

Факт виконання робіт позивачем та прийняття їх 1-м відповідачем («Замовником»)   підтверджується наявними у справі актами прийомки виконаних підрядних робіт (Ф-КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (Ф-КБ-3) за серпень 2008 року на суму 344765,15 грн., вересень 2008 року на суму 415441,15 грн., жовтень 2008 року на суму 490651,65 грн. та грудень 2008 року на суму 149897,57 грн., що підписані  позивачем та 1-м відповідачем.

За наявними у справі документами господарським судом також з'ясовано, що підписання актів прийомки виконаних робіт здійснювалося сторонами безпосередньо у момент здачі-прийомки виконаних робіт у кінці кожного місяця, в якому проводилися роботи (у кінці кожного окремого етапу робіт). При цьому, суд визначився, що датою підписання вищевказаних актів та довідок є останній день місяця, за який складено відповідний акт та довідку.

Однак в порушення взятих на себе зобов'язань 1-й відповідач свій обов'язок по оплаті вартості виконаних робіт виконав лише частково, сплативши позивачеві суму у розмірі 1040000,00 грн., з яких: 800000 грн. сплатив передплатою платіжними документами від 14.07.2008 року на суму 500000 грн., та від 19.08.2008 року на суму 300000 грн. Сума передплати була частково погашена заліком цієї в рахунок оплати   вартості  виконаних  робіт за  актами прийомки виконаних робіт за серпень 2008 року у сумі 344765,15 грн. та за вересень 2008 року у сумі 415441,15 грн. Інша частина передплати у сумі 39793,7 грн. була зарахована в рахунок сплати частини вартості виконаних робіт за актом прийомки виконаних робіт за жовтень 2008 року на суму 490651,65 грн. Крім того, 1-й відповідач здійснив часткову сплату вартості виконаних позивачем робіт в сумі 50000 грн. платіжним документом від 03.12.2008 року; 30000 грн.  платіжним документом від 18.12.2008 року; 50000 грн. платіжним документом від 08.01.2009 року; 30000 грн. платіжним документом від 23.02.2009 року; 40000 грн.  платіжним документом від 19.03.2009 року; 40000 грн. платіжним документом від 03.04.2009 року. Проведення часткової оплати вартості виконаних робіт підтверджується наявними у справі копіями  виписок з банку, що додані позивачем до  позовної заяви.

Заборгованість 1-го відповідача  перед позивачем на момент подачі даного позову   склала 360755,52 грн.

Пунктом 5.3. Договору підряду обумовлено, що 1-й відповідач повинен сплачувати вартість виконаних робіт поетапно, на підставі підписаних сторонами Актів прийомки виконаних робіт, у термін 3 дні з дня їх підписання сторонами. Таким чином, акт прийомки виконаних робіт за жовтень 2008 року мав бути сплачений не пізніше 03.11.2008 року; акт прийомки виконаних робіт за грудень 2008 року мав бути сплачений не пізніше 02.01.2009 року відповідно. Проте, в порушення даного пункту Договору 1-й відповідач прострочив сплату вартості етапів виконання робіт та їх вартість у повному обсязі до теперішнього часу не сплатив.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання  зобов'язання не допускається.

В ході розгляду справи 1-й відповідач сплатив частину вартості виконаних позивачем робіт в сумі 40000,00 грн., про що свідчить надана позивачем копія банківської виписки (а.с. 103).

Оскільки станом на момент розгляду справи по суті 1-й відповідач суму боргу у розмірі 310755,52 грн. позивачеві не сплатив та жодних доказів, які б спростовували   суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості, не представив, тому господарський суд визначився, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню на підставі статей 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України. Між цим, в частині заявлених вимог щодо до стягнення 40000,00грн. основної заборгованості провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.1.1. Договору підряду сторонами за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Скориставшись своїм правом, а також загальними засадами відповідальності учасників господарських відносин, позивач на підставі вказаного пункту Договору, в зв'язку з порушенням 1-м відповідачем грошових зобов'язань, заявив вимоги про стягнення з останнього 50303,89 грн. пені.  

Враховуючи те, що зазначені вимоги не суперечать нормам чинного законодавства, а сума пені обрахована позивачем відповідно до умов Договору, тому господарський  дійшов  висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

В силу положень статті 559 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена до стягнення з 1-го відповідача сума інфляційних втрат, завданих простроченням своїх зобов'язань по сплати вартості виконаних робіт за період з 02.11.2008 року по 30.04.2009 року  в  розмірі 44361,30 грн. та сума 3% річних в розмірі 6287,98 грн. від простроченої до сплати суми за весь період прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

З урахуванням зазначеної норми господарський суд визначився, що позовні вимоги в частині стягнення з 1-го відповідача 44361,30 грн. інфляційних втрат та 6287,98 грн.  –3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом також встановлено, що 26.06.2008р. між позивачем та 2-м відповідачем укладено договір поруки, відповідно до умов якого 2-й відповідач («Поручитель») поручився перед позивачем («Кредитором»)  за виконання 1-м відповідачем («Боржником») зобов'язань сплаті вартості виконаних робіт за Договором будівельного підряду №25/06К від 25 червня 2008р.

Пунктом 5.1. Договору поруки передбачено, що у випадку порушення 1-м   відповідачем зобов'язання, забезпеченого порукою, 2-й відповідач відповідає перед  позивачем в межах 10000,00 грн.

Враховуючи вимоги статей 543 та 554 Цивільного кодексу України, якими передбачений порядок та межі відповідальності за невиконання солідарного обов'язку боржниками та правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 10000,00 грн. з  2-го відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.

В силу  статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 1-й відповідач в якості підстав для скасування оскарженого ним рішення вказує на те, що господарський суд залишив поза увагою обставини, які стосуються якості виконаних позивачем робіт по будівництву корівника та розцінок цих робіт, застосованих підрядником (позивачем), так як в процесі прийняття робіт було з'ясовано, що підрядником було допущено ряд порушень ДБН та завищена вартість будівельних робіт. При цьому, 1-й відповідач посилається на те, що з метою врегулювання спірних питань відносно певних недоліків, які виникли в процесі будівництва, між ним та позивачем велись переговори, за результатами яких, спільної думки вони не дійшли, через що 1-й відповідач був змушений звернутися до компетентного органу за необхідними роз'ясненнями та до експертної установи для проведення необхідних досліджень.

Проте вказані твердження 1-го відповідача не підтверджені жодними належними   документальними доказами, а факт неякісності виконаних позивачем будівельних робіт  на спірному об'єкті не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи, що  спростовує позицію 1-го відповідача з цього приводу. Надані 1-м відповідачем до апеляційної скарги копії листів № 44 від 28.04.2009р. та № б/н від 26.02.2009р. не є належними та допустимими доказами неякісності підрядних робіт  в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому до уваги колегією суддів не приймаються. Документів на підтвердження іншого розміру суми витрат, понесених позивачем на будівництві, на якому наголошує 1-й відповідач, та відповідно розцінок по виконаним позивачем будівельним роботам, в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як свідчать матеріали справи, 1-й відповідач (Замовник) від прийняття робіт у встановленому законом порядку в зв'язку з їх неякісністю не відмовлявся, акти приймання виконаних робіт за Договором підряду підписані ним без зауважень та заперечень, відповідні документи про недоліки виконаних позивачем робіт сторонами не складалися, в зв'язку з чим вимоги 1-го відповідача про скасування рішення з вищенаведених обставин задоволенню не підлягають.

Крім того, 1-й відповідач у своїй апеляційній скарзі вважає, що господарський суд приймаючи оскаржене рішення не з'ясував дійсні обставини справи та прийняв неправильне рішення, оскільки його підприємство від виконання своїх зобов'язань за Договором підряду не відмовлялось, а навпаки по мірі фінансових можливостей сплачувало безспірну заборгованість по виконаним позивачем будівельним роботам, про що свідчить сплата їх вартості в розмірі 40000,00 грн. в ході розгляду справи та такої ж суми після прийняття судом оскарженого рішення. На підтвердження цих обставин 1-й відповідач надав суду апеляційної інстанції платіжні доручення № 308 про сплату 28.05.2009р. 40000,00 грн. та № 352 про сплату коштів в сумі 40000,00 грн. 16.06.2009р.  

Однак вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, так як під час з'ясування всіх обставин справи та при розгляді справи по суті господарський суд не допустив жодних порушень норм чинного законодавства, оскільки надав належну юридичну оцінку факту часткової сплати 1-м відповідачем суми боргу в процесі розгляду справи в сумі 40000,00 грн., припинивши провадження у справі в частині вимог по стягненню цієї суми. Інша ж частина боргу в сумі 40000,00 грн. сплачена 1-м відповідачем поза межами розгляду справи, а тому на правильність висновків господарського суду по суті спору не впливає.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги про скасування судового рішення у даній справі, 1-й відповідач також вказує на те, що  господарський суд в порушення норм процесуального права, зокрема принципу рівності учасників судового процесу перед законом і судом, до розгляду справи підійшов формально та прийняв рішення, незважаючи на відсутність представника 1-го відповідача в судовому засіданні при розгляді справи по суті та без обговорення усіх обставин справи.

Однак вказані вимоги заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а  наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.

Так, відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, оскільки 1-й відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, та мав можливість  забезпечити явку свого представника при розгляді справи по суті або надати відповідні докази в обґрунтування своєї позиції у справі, що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін, а наявний в матеріалах справи обсяг доказів правомірно визнаний судом достатнім для вирішення справи по суті, підтвердженням чого являються наявні в матеріалах справи документи.

Що стосується наданої позивачем суду апеляційної інстанції заяви про часткове визнання апеляційної скарги ТОВ “Оріон Молоко”, в якій позивач не заперечує проти скасування рішення господарського суду в частині стягнення з першого відповідача 50303,89 грн. пені,  6287,98 грн. 3% річних, 30000,00 грн. суми основного боргу, 4517,09 грн. державного мита, 244,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 14361,30 грн. інфляційних втрат, а також не заперечує проти скасування судового рішення у частині стягнення солідарно з другого відповідача частини несплаченої вартості в виконаних робіт в сумі 10000,00 грн., державного мита в сумі 100,00 грн. та 67,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, колегія суддів не вбачає відповідних правових підстав для її задоволення, так як дані, що містяться в цьому документі, не врегульовані між сторонами у встановленому порядку та не мотивовані позивачем жодним чином з посиланням на конкретні норми чинного законодавства. При цьому, положеннями Господарського процесуального кодексу України можливість відмови (як повністю так і частково) від позовних вимог на стадії перегляду апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції не передбачена.

Отже, матеріали справи свідчать, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідачів та довів суду, що 1-м відповідачем, в порушення вимог укладеного між ними Договору та чинного законодавства оплата вартості виконаних ним підрядних робіт здійснена не в повному обсязі. Проте, 1-й відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді  Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року по справі № 29/218-09 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи 1-го  відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його  скасування.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 525, 526, частиною 1 статті 530, статтями 543, 554, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України,  статтями 4-2, 4-3, 32, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН МОЛОКО" (с. Штомпелівка, Хорольський район, Полтавська область)  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року по справі № 29/218-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 11 вересня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді