Постанова

від 31.08.2009 по справі 40/114-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/114-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.                                                           Справа № 40/114-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

прокурора - Гавриленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання прокурора (вх. № 2146Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.09 р. по справі № 40/114-09

за позовом Приватного підприємства фірми "АСТ", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

встановила:

У квітні 2009 р.  позивач - Приватне підприємство фірма "АСТ"  звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 48.2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132, посилаючись на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 7.06.2005 р. належить торгівельний павільйон загальною площею 32.0 кв.м., який розташований за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132. 18.09. 2006 р. між Харківською міською радою та комунальним підприємством "Таганське" (Орендар), укладено договір оренди земельної ділянки площею 0.015 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132, для розміщення малої архітектурної форми та здійснення підприємницької діяльності. В подальшому  за договором № 108М/06 від 24.11.2006 р., укладеним між  КП "Таганське" та ПП "АСТ",  ПП "АСТ" надане в користування місце для розміщення малої архітектурної форми та здійснення підприємницької діяльності площею 0.015 га, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132.

На підставі ст.ст. 317, 319, 320 ЦК України реалізуючи свої правомочності власника, позивачем на вищевказаній земельній ділянці була самовільно побудована нежитлова будівля, в наслідок чого створено новий об'єкт нерухомого майна.

Відповідач  проти позову заперечував, посилаючись на те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. /ч.ч. 1- 3 ст. 376 ЦК України/, заперечує проти визнання права власності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2009 р. по справі № 40/114-09 (суддя - Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволені та визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 48.2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132 за  Фірмою "АСТ" Приватного підприємства.

Рішення мотивоване тим, що  у наслідок реконструкції на власні кошти із власних матеріалів та обладнання та з додержанням будівельних норм та правил державних стандартів, створено новий об'єкт нерухомого майна, але в силу вимог частини 1 статті 376 ЦК України таке будівництво вважається самочинним, оскільки велося без дозволу та належним чином затвердженого проекту на будівництво. Враховуючи, що нежитлова споруда знаходиться у користуванні позивача з підстав, не заборонених законом, відповідно до ст. 328 ЦК України особа може набути право власності з правомірних підстав, приймаючи до уваги той факт, що спірна нежитлова споруда є самочинно побудованою, визнання права власності в судовому порядку не порушуватиме прав інших осіб, даний об'єкт потрібен позивачу для здійснення підприємницької діяльності.

Прокурор, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційним поданням в інтересах держави в особі Харківської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування, якому законом надані відповідні повноваження органу виконавчої влади в галузі містобудування на території міста Харкова, просить скасувати рішення господарського суду, як вирішено без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин в їх сукупності, що призвели до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У апеляційному поданні зазначено, що вирішуючи спір по суті, суд прийшов до висновку, що спірний об'єкт може бути визнаний власністю ПП фірма «АСТ»в порядку ст. 328 Цивільного кодексу України. При цьому не враховані вимоги ст. 375 Цивільного кодексу України, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, право давати дозвіл на будівництво на своїй земельній ділянці таких споруд іншим особам має власник земельної ділянки, а згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку. Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій». При вирішенні справи суд першої інстанції не надав оцінку питанню дотримання ПП фірма «АСТ»порядку будівництва спірного об'єкта нерухомості, а саме питанню наявності дозвільної документації на будівництво, та за наслідками будівництва - документам, що засвідчують здачу спірного об'єкта в експлуатацію, крім того, судом не прийнято до уваги той факт, що позивач ніколи не набував ні права власності, ні права користування земельною ділянкою, на якій збудоване спірне нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Порядок набуття права власності на самочинне будівництво, передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У апеляційному поданні прокурор зазначив, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не досліджено обставини щодо вирішення компетентним органом за зверненням ПП фірма «АСТ»питання про надання останньому земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості, у користування з таким цільовим призначенням, що передбачає можливість будівництва на ній або надання земельної ділянки під уже споруджене спірне нерухоме майно.

Крім того, судом, в порушення ст. 27 ГПК України, під час розгляду спору не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП «Таганське», яке є правомірним користувачем земельної ділянки, на якій розміщено спірне нерухоме майно, і рішення суду може суттєво вплинути на його права та обов'язки.

Відповідач у призначене судове засідання  не з'явився, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду подання.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду подання, 25.08.2009 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з находженням директора Богун А.О. у відпустці з 20.08.2009 р. до 20.09.2008 р.

Судова колегія вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, так як  позивачу відомо про призначення розгляду справи за місяць, інтереси позивача представляє на підставі доручення Цимбал О.О., який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, позивач не довів неможливості участі представника у судовому засіданні, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає, що клопотання прокурора про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП «Таганське», яке є правомірним користувачем земельної ділянки, на якій розміщено спірне нерухоме майно, задоволенню не підлягає, так як не відноситься до предмету спору та в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 18.09.2006 р. ще  24.11.2007 р., в справі  приймає участь власник землі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що 18.09.2006 року між Харківською міською радою (Орендодавець) та комунальним підприємством "Таганське" (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0.015 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132, для розміщення малої архітектурної форми та здійснення підприємницької діяльності, строк дії договору один рік до 24.11.2007 р.

24.11.2006 року між КП "Таганське" та ПП "АСТ" укладений договір № 108М/06. Відповідно предмету договору Комунальне підприємство "Таганське" надає в тимчасове платне користування Приватному підприємству "АСТ" місце для розміщення малої архітектурної форми та здійснення підприємницької діяльності площею 0.015 га, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 132, строк дії договору встановлений до 23.11.2007 р.

Пунктами 3.4.2., 5.1. договору передбачено, що користувач зобов'язується використовувати місце тільки по призначенню згідно з умовами договору, після припинення дії договору, користувач повинен на протязі 3-х днів звільнити надане місце та демонтувати малу архітектурну форму.

Після закінчення строку дії договору у 2008 р. позивач не демонтував малу архітектурну форму, а самовільно збудував капітальне нежитлове приміщення площею 48,2 кв. м.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

    Відповідно до  ч. 1, ч. 12 ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

      Частиною 2 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до  ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, необхідною умовою визнання права власності на самочинне збудоване майно є надання земельної ділянки під уже збудоване майно, а також згода власника земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, позивач не надав доказів надання йому у встановленому порядку земельної ділянки під збудоване майно.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права, зокрема ст. 376 ЦК України та безпідставно визнав право власності на самовільно збудоване нерухоме майно.

При цьому судом не враховані  вимоги законодавства визначені абз. 2 ч. 7 ст. 376 ЦК України, згідно з яким якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як свідчать матеріали справи, власник земельної ділянки /відповідач/ заперечував проти визнання права власності на самовільне збудоване нерухоме майно, визнання господарським судом права власності за приватним підприємством порушує інтереси територіальної громади м. Харкова у особі Харківської міської ради щодо володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться самочинно збудоване майно.

В зв'язку з чим, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги – залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, керуючись ст. ст. 376 ЦК України, ст. ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційне подання задовольнити.

Рішення  господарського суду Харківської області від 29.04.2009 р. по справі № 40/114-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства фірми «АСТ» (61172, м. Харків, вул. Роганська, 132-а, код ЄДРПОУ 14100584) на користь держбюджету - 42 грн. 50 коп. держмита по апеляційному поданню.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді                                                                      

Повний текст постанови підписаний 31.08.2009 р.