Рішення

від 19.08.2015 по справі 915/1052/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 915/1052/15

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Карла Маркса, 34), код 38534742

до відповідача: Приватного підприємства «Амстор ОСОБА_1» (54003, АДРЕСА_1), код 35938830

про: стягнення 14292 грн. 00 коп.

суддя Фролов В.Д.

за участю представників сторін

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.03.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Амстор ОСОБА_1» (далі-Відповідач) про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 14292 грн. 00 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на договір №30/16-14 від 25.11.2014 на розробку проектно-кошторисної документації.

Ухвалою суду від 23.06.2015 порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 12.08.2015 та зокрема, зобов’язано Позивача надати укладений договір на розробку проектно-кошторисної документації та уточнити підстави позовних вимог.

У судовому засіданні 12.08.2015 суд оголосив перерву до 19.08.2015.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. Проте, від нього до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд, дослідивши надане клопотання ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи закінчується.

У судовому засіданні 12.08.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, просив суд задовольнити позовні вимоги посилаючись на договір №30/16-14 від 25.11.2014, який підписано лише в односторонньому порядку Відповідачем та вважав його укладеним.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив :

27 жовтня 2014 року Позивач отримав від Відповідача комерційну пропозицію щодо встановлення на ТОВ «ОЗКВИН» системи автономного теплопостачання приміщень лінії розливу готової продукції з використанням електричних обігрівачів.

За наслідками розгляду зазначеної комерційної пропозиції Позивачем та Відповідачем були розпочаті перемовини щодо укладення в майбутньому відповідного договору.

24 листопада 2014 року від Позивача на електрону адресу Відповідача надійшов лист щодо інформації по роботам, а саме: час роботи підприємства, період в який необхідно виконувати роботи, інформація по розрахункам, та дата планованого початку виконання робіт.

25 листопада 2014 р. Відповідачем було надіслано Позивачу електронним листом рахунок на передоплату №30/16/14-1 від 25.11.2014 р. на суму 23576 грн. 67 коп.

27 листопада 2014 року Відповідачем направлено на електрону адресу Позивача підписаний Відповідачем примірник договору на розробку проектно-кошторисної документації.

16 грудня 2014 року Позивач отримав від Відповідача по електронній пошті листа за вих. № 30/48-14, в якому повідомлялось, що Відповідач виконав роботи з розробки проектно-кошторисної документації згідно договору. Крім того, зазначеним листом, Відповідач направив Позивачу ОСОБА_3 прийому-передачі робіт та просив надіслати на його адресу підписаний екземпляр договору №30/16-14 від 25.11.14 з додатком і планом приміщень, а також підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт.

З доданого до матеріалів справи платіжного доручення №29 від 27.11.2014 року вбачається, що 14292 грн. Позивачем сплачено Відповідачу за виконання проектно-кошторисної роботи зг. рах. 30/1-14-1 від 25.11.14.

Позивач листом від 22.12.2014 р. вих. № 22/2 звернувся до Відповідача, в якому просив останнього повернути помилково сплаченні Позивачем грошові кошти в сумі 14292 грн., згідно з платіжним дорученням №29 від 27.11.2014 р.

При зверненні з позовною заявою Позивач посилався на умови договору №30/16-14 та вважав його укладеним.

Проте, при дослідженні вказаного договору судом встановлено, що він підписаний лише Відповідачем і п. 6.2 Договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками.

Позивачем не надано суду примірник договору, який підписано Сторонами.

Отже, зазначене свідчить, що Договір №30/16-14, на який Позивач посилається як на підставу стягнення коштів, не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не підписаний та не скріплений печатками Сторін. Матеріали справи свідчать, що Позивач безпідставно відмовився від підписання договору, оскільки Відповідач приступив до виконання робіт та виконав їх частково.

Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, рішенням суду від 02.04.2015 по справі №915/202/15 встановлено, що договір на розробку проектно-кошторисної документації Сторонами укладений у спрощений спосіб, який регулюється ст. 181 ГПК України.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, Відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Посилання Позивача на те, що Відповідачем не було додержано строків виконання робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації передбачених договором №30/16-14, не береться судом до уваги, оскільки вказаний договір є не укладеним.

Крім того, Відповідачем до матеріалів справи додано виконаний робочий проект капітального ремонту системи опалення з установкою інфрачервоних обігрівачів на виноробнім комплексі за адресою: вул. Шевченко, 59, с. Базарьянка, Татарбунарського району, Одеської області.

Отже, враховуючи те, що договір між Сторонами укладений в спрощений спосіб та Сторонами не встановленні строки виконання робіт щодо розробки проектно-кошторисної документації, суд не вбачає підстав для повернення грошових коштів.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» до Приватного підприємства «Амстор ОСОБА_1» про стягнення набутих коштів в сумі 14292 грн., є безпідставним, отже, таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись положення ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя В.Д. Фролов