Постанова

від 20.10.2015 по справі 915/1052/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 915/1052/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів : Журавльова О.О., Шевченка В.В.,

при секретарі судового засідання Максиміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Албул Т.В., довіреність № б/н, дата видачі : 16.01.15;

від відповідача - Дубов В.О., довіреність № б/н, дата видачі : 20.10.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2015 року

по справі № 915/1052/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин»

до Приватного підприємства «Амстор Інтернешнл Груп»

про стягнення 14 292,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Амстор Інтернешнл Груп» 14 292,00 грн. попередньої оплати за договором №30/16-14 від 27.11.2014 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2015 року по справі № 915/1052/15 (суддя Фролов В.Д.) в задоволенні позову відмовлено повністю, з підстав того, що договір №30/16-14, на який позивач посилається як на підставу стягнення коштів, не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не підписаний та не скріплений печатками сторін.

Натомість, суд зазначив, що рішенням суду від 02.04.2015 по справі №915/202/15 встановлено, що договір на розробку проектно-кошторисної документації Сторонами укладений у спрощений спосіб, який регулюється ст. 181 ГПК України, отже відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ним сплачений рахунок, виставлений відповідачем 25.11.2014 року, що вказує на прийняття умов договору позивачем та його укладення між сторонами.

Також скаржник звертав увагу на те, що сам відповідач зазначав у листі від 16.12.14р. що ним виконано роботи згідно договору №30/16-14 від 25.11.2014 року.

Отже, апелянт вважає що оскільки сторони уклали договір у спрощений спосіб, то всі умови, права, обов'язки та відповідальністю врегульовані сторонами на умовах договору №30/16-14 від 25.11.2014 року.

За твердженням апелянта, передплата за договором була здійснена 27.11.2014 р., відтак відповідач повинен був виконати роботи не пізніше 17.12.14 року, однак цього не було зроблено, а частина проекту, додана до матеріалів справи не підтверджує виконання робіт, оскільки проект повинен бути переданий позивачу а не суду.

Таким чином, оскільки відповідач порушив строки виконання зобов'язання, позивач відмовився від договору, про що направив лист з вимогою про повернення грошових коштів, яка була залишена без задоволення відповідачем.

За таких обставин, апелянт просив стягнути кошти попередньої оплати за договором з відповідача, вважаючи договір №30/16-14 від 25.11.2014 року укладеним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 жовтня 2014 року позивач отримав від відповідача комерційну пропозицію щодо встановлення на ТОВ "ОЗКВИН" системи автономного теплопостачання приміщень лінії розливу готової продукції з використанням електричних обігрівачів.

27 листопада 2014 року відповідач надав позивачу договір №30/16-14 про виконання робіт, підписаний зі свого боку та скріплений печаткою підприємства.

24 листопада 2014 року від Позивача на електрону адресу Відповідача надійшов лист щодо інформації по роботам (установка обігрівачів), а саме: час роботи підприємства з 08.00 до 21.00, період в який необхідно виконувати роботи з 21.00 по 08.00, інформація по розрахункам, та дата планованого початку виконання робіт, тощо.

27 листопада 2014 р. Відповідачем було надіслано Позивачу рахунок №30/16/14-1 від 27.11.2014 р. на передоплату за виконання робочої проектно-кошторисної документації зг. Дог. №30/16-14 від 27.11.14 р. на суму 14 148,00 грн.

Платіжним дорученням №29 від 27.11.2014 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача 14292,00 грн. з призначенням платежу «за виконання проектно-кошторисної роботи зг рах 30/1-14-1 від 25.11.14 у т .ч. ПДВ 20% - 2382,00 грн.»

16 грудня 2014 року відповідач надіслав позивачеві по електронній пошті листа за вих.№ 30/48-14, в якому повідомлено про те, що відповідач виконав роботи з розробки проектно-кошторисної документації згідно договору. Крім того, разом із зазначеним листом, Відповідач направив Позивачу Акт прийому-передачі робіт та просив надіслати на його адресу підписаний екземпляр договору №30/16-14 від 25.11.14 з додатком і планом приміщень, а також підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач листом від 25.05.2015 р. вих. №25/1 звернувся до Відповідача, в якому повідомив останнього про односторонню відмову від договору у зв'язку з тим, що підприємство не отримало ані виконані роботи, ані проектно-кошторисну документацію, та просив останнього повернути позивачем суму попередньої оплати у розмірі 14292 грн., згідно з платіжним дорученням №29 від 27.11.2014 р.

Посилаючись на те, що відповідач не повертає кошти, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 14292 грн. за договором №30/16-14.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до положень ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо ), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.2.1. 2.3 договору, вартість робіт за цим договором становить 28 296,00 грн. Замовник протягом 5 банківських днів після підписання цього договору перераховує передплату у розмірі 50% від суми вказаної у п.2.1., тобто 14148,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 2358,00 грн.

На виконання п.2.3 договору, 27 листопада 2014 р. Відповідачем було надіслано Позивачу рахунок №30/16/14-1 від 27.11.2014 р. на передоплату за виконання робочої проектно-кошторисної документації зг. Дог. №30/16-14 від 27.11.14 р. на суму 14 148,00 грн.

Також 27.11.14 року відповідачем виставлено позивачу рахунок №30/16-14-1 на передплату на суму 28 292,00 грн.

Платіжним дорученням №29 від 27.11.2014 року позивачем було сплачено на рахунок відповідача 14292,00 грн. з призначенням платежу «за виконання проектно-кошторисної роботи зг. Рах. 30/1-14-1 від 25.11.14 у т .ч. ПДВ 20% - 2382,00 грн.», що складає 50,51% від ціни договору.

Отже, судова колегія доходить висновку, що сторони своїми діями, які полягають в направленні відповідачем позивачу примірнику договору для підписання, тобто направлення пропозиції укласти договір, виставленням рахунку для оплати, та подальшу оплату позивачем 50% вартості робіт, обумовлених договором, в якості попередньої оплати, підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин на умовах договору №30/16-14 від 25.11.14р., відповідно до яких позивач, як замовник, доручає виконати роботи та оплатити їх вартість, а відповідач, як виконавець зобов'язується їх виконати належним чином.

При цьому, як встановлено судовою колегією, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач визнає факт укладення вказаного договору, а також факт існування договірних відносин з відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що на виконання умов договору відповідачем роботи виконані належним чином, що підтверджується листом №30/48-14 від 16.12.14 року, в якому відповідач повідомив про те, що підприємство виконало робочий проект по налагодженню системи автономного теплопостачання приміщень лінії розливу готової продукції з використанням електричних обігрівачів згідно договору №30/16-14 від 25.11.14 року, при цьому, направив Акт приймання-передачі робіт від 16.12.14 року. Відповідач повідомив також про необхідність кінцевої оплати згідно раніше виставленого рахунку №30/16-14-1 від 25.11.14 року, після оплати примірники робочого проекту будуть надіслані поштою (а.с.26-27).

Крім того, про виконання робіт свідчить також і робочий проект №23/14.00.000-П3, наявний в матеріалах справи, що є результатом робіт (а.с.85-121).

Отже, встановлені обставини справи свідчать про належне виконання відповідачем робіт, обумовлених договором, а тому судова колегія не вбачає підстав для повернення відповідачем коштів у розмірі 14292 грн., сплачених позивачем на виконання договору.

Доводи апелянта про порушення відповідачем строків виконання робіт не спростовують наведених вище висновків судової колегії, оскільки у такому разі настає відповідальність за недотримання строків, однак не тягне за собою повернення коштів за вже виконані роботи.

Крім того, зі змісту листа вбачається, що відповідач чекає повної оплати за виконані роботи, після чого підтвердив свій намір надіслати робочий проект.

Відповідно до положень ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку , відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, у відповідності до приписів ст.538 ЦК України, відповідач притримав передання робочого проекту позивачу до повної оплати ним виконаних робіт, що не є порушенням законодавства та є цілком правомірним.

Щодо посилань апелянта на порушення судом норм процесуального права, судова колегія зазначає про їх необгрунтованість, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, і в кожному конкретному випадку суд самостійно, на свій розсуд вирішує наявність підстав для відкладення розгляду справи, і відмова в задоволенні клопотання про відкладення не є порушенням.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод класичних вин» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2015 року по справі № 915/1052/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 23.10.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.В. Шевченко