Рішення

від 11.09.2012 по справі 5019/1209/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5019/1209/12

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Гольф"

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Декор"

про стягнення в сумі 82 066 грн. 28 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_4 (довіреність від 04.07.2012 року).

Від відповідача : не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

Обставини справи: Приватне підприємство "Гольф" (далі ПП "Гольф") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Декор" (далі ТзОВ "ОСОБА_3 Декор") про стягнення 82 066 грн. 28 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він на підставі договору поставки № 12/03 від 12 березня 2012 року, поставив відповідачу товар. Оскільки останній розрахувався за вказаний товар лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 66 480 грн. 00 коп. Позивач просив суд стягнути з ТзОВ "ОСОБА_3 Декор" вищезазначену суму боргу, а також 2 792 грн. 16 коп. пені, 12 222 грн. 00 коп. штрафу та три проценти річних у розмірі 572 грн. 12 коп., а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26 липня 2012 року порушено провадження по даній справі та призначено до розгляду на 17 серпня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 17.08.2012 року, 04.08.2012 року та 11 вересня 2012 року не з'являвся. Проте, 09.09.2012 року до канцелярії господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, заявив у свєму відзиві клопотання в якому просив суд зобов'язати позивача та відповідача провести звірку взаєморозрахунків.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу, без участі представника відповідача за наявними матеріалами - в порядку ст. 75 ГПК України.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією з підстав виникнення зобов'язання зокрема є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

12 березня 2012 року між Приватним підприємством "Гольф" (далі - постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Декор" (далі - покупець) укладено договір поставки № 12/03 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у строки та на умовах договору склотару з безбарвного скла, (далі - товар), згідно креслень, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 10-12).

Даний Договір з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, кількість, ціна, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 2.1., 2.3., 2.5. Договору, товар постачається партіями в об'ємах згідно специфікацій до договору. Партією товару рахується об'єм продукції, відгружений на один транспортний засіб. Строки поставки і прийняття товару зазначені в специфікаціях до договору. Датою постави товару вважається дата, вказана у видатковій накладній або товарнотранспортній накладній.

Пунктами 4.1., 4.4. Договору передбачено, що загальна сума договору вважається сумарною вартістю всього поставленого та прийнятого покупцем товару згідно спецификацій до даного договору. Розрахунки за поставлений товар і піддон проводяться покупцем на умовах, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач 16 березня 2012 року поставив відповідачу товар, на загальну суму 81 480 грн. 00 коп., що підтверджується рахунком № 22 від 16.03.2012 року, накладною № 22 від 16.03.2012 року та податковою накладною від 16.03.2012 року (а.с.16-19).

Однак в суперече умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості отриманого товару виконав лише частково, сплативши позивачу 15 000 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наданою позивачем банківською випискою від 15.04.2012 року (а.с. 20).

Згідно з умовами специфікації № 1 до Договору, Відповідач зобов'язувався повністю оплатити вартість товару протягом 5 банківських днів з дати поставки (а.с.13).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За загальними правилами про купівлю-продаж, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором поставки від 12 березня 2011 року № 12/03, яка складає 66 480 грн. 00 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи та відповідачем на момент прийняття рішення не подано документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обгрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з ТзОВ "ОСОБА_3 Декор" вказаної суми.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, відповідачу на суму боргу нараховано пеню, штраф та 3 % річних згідно п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України, розмір яких складає: 2 792 грн. 16 коп. - пеня, 12 222 грн. 00 коп. - штраф та 572 грн. 14 коп. - 3 % річних, відповідно (а.с. 4-5).Розрахуноки перевірені судом та визнано вірнимии.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, сканкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав, а розрахунки позивача в частині нарахованих пені, штрафу та 3 % річних зроблені у відповідності до умов Договору та відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується посилань відповідача у своєму відзиві на те, що позивач неправомірно нарахував до стягнення з нього одночасно два види неустойки такі, як штраф та пеню, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, не заслуговують на увагу суду та спростовуються наступним.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року у справі № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року у справі 3-24гс12.

Крім того, відповідач у своєму відзиві заявив клопотання у якому прсив зобов'язати позивача та ТзОВ "ОСОБА_3 Декор" провести звірку взаєморозрахунків. Дане клопотання судом відхилено з тих підстав, що відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 66 480 грн. 00 коп. основного боргу, 2 792 грн. 16 коп. пені, 12 222 грн. штрафу та 572 грн. 12 коп. 3 % річних стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини першої ст. 49 ГПК України в сумі 1069 грн. 50 коп.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Декор" (33010, м. Рівне, вул. Вінницька, 60, код ЄДРПОУ 37131057) на користь Приватного підприємства "Гольф" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 17-А, код ЄДРПОУ 30606217) 66 480 (шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2 792 (дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 16 коп. пені, 12 222 (дванадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 00 коп. штрафу та 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 12 коп. 3 % річних та 1 641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 33 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "17" вересня 2012 року.

Суддя Пашкевич І.О.