Постанова

від 27.08.2009 по справі 16/169/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/169/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" серпня 2009 р. Справа № 16/169/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Гроза А.Д., директор,

від відповідача –Кузовлєва С.М., за дов., Порхун Л.Т., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Спецтехнології” відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут технології суднобудування”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03 липня 2009 року

у справі №16/169/09

за позовом Малого підприємства „Амперсенд” Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Миколаїв

до Дочірнього підприємства „Спецтехнології” Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут технології суднобудування”, м.Миколаїв

про стягнення 1680,00 грн. боргу та витребування майна вартістю 50035,75 грн. із чужого незаконного володіння, -

встановив:

          Мале підприємство „Амперсенд” Товариство з обмеженою відповідальністю

(далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства „Спецтехнології” Відкритого акціонерного товариства „Український науково-дослідний інститут технології суднобудування” (далі-відповідач) про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі в сумі 960 грн., неустойки в сумі 720 грн. за несвоєчасне повернення орендованого майна згідно укладеному між позивачем і відповідачем договору оренди від 12.03.2008р. №3 верстату із ЧПУ металоріжучого лазерного „СМЛ-2500” вартістю 50035,75 грн. і про витребування вказаного майна із чужого незаконного володіння. При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної сплати щомісячних платежів за користування орендованим майном, заборгованість відповідача по яким за період з 12.06.2008р. по 12.02.2008р. (вісім місяців) складає 960 грн.; відповідач незаконно затримує повернення орендованого верстату, в зв'язку з чим йому нарахована неустойка на підставі ст.785 Цивільного кодексу (ЦК) України.

          У відзиві на позов відповідач його визнав тільки в частині заборгованості по орендній платі в сумі 960 грн., а в частині позову про повернення орендованого верстату після закінчення строку договору оренди цього майна і оплаті неустойки за його неповернення позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки вважає, що в цьому винний сам позивач, оскільки не здійснював відповідних заходів для повернення орендованого майна (а.с.38-40).

          Рішенням місцевого господарського суду від 03 липня 2009 року (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено у повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 960 грн. заборгованості по орендній платі і 720 грн. неустойки згідно ст.785 ЦК України за незаконне утримання відповідачем об'єкту оренди, витребувано із незаконного володіння відповідача верстат із ЧПУ металоріжучий лазерний „СМЛ - 2500” вартістю 50035,75 грн. і стягнуті судові витрати.

          Зазначене рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду в частині стягнення неустойки і витребування орендованого майна, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду в цій частині позову скасувати і відмовити у позові про стягнення неустойки і поверненню верстату, посилаючись при цьому на ті ж підстави, що і у відзиві на позов, тобто, звинувачуючи позивача в неповерненні цього майна останньому.

          У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, оскільки своїми діями відповідач перешкоджав поверненню верстата позивачу, що підтверджується матеріалами справи. Тільки після рішення суду позивач зміг повернути верстат з залученням підприємства спеціаліста, що підтверджується документами, які надані до цих заперечень.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши  представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 12.03.2008р. між сторонами було укладено договір оренди №3, відповідно до п.1 якого відповідачу за актом приймання-передачі від 12.03.2008р. було надано у строкове платне користування верстат із ЧПУ металоріжучий лазерний „СМЛ - 2500” вартістю 50035,75 грн. терміном до 12.02.2009р.

Згідно вказаного акту приймання-передачі цього верстату в оренду відповідачу, складеного представниками Орендодавця (позивача) і Орендаря (відповідача), ніяких зауважень зі сторони останнього щодо працездатності і комплектності верстату заявлено не було (а.с.18).

Пунктом 4.1. договору оренди було встановлено розмір щомісячної орендної плати у розмірі 120,00 грн. в т.ч. ПДВ.

У порушення умов договору з червня 2008р. відповідач припинив сплачувати орендну плату за використання верстату. За період з 12.06.2009р. (вісім місяців) з урахуванням встановленого розміру орендної плати 120,00 грн. на місяць  заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає суму 960,00 грн., що відповідачем не заперечується у відзиві на позов.

Згідно до ст.193 Господарського кодексу (ГК) України та ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу (ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Статтею 285 ГК України передбачено зобов'язання орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, ще до закінчення договору оренди №3 відповідач 12.12.2008р. звернувся до позивача із листом №56 з вимогами щодо сплати відповідачу 97000,00 грн., як зазначено відповідачем в цьому листі, за проведення пусконалагоджувальних робіт, оренду приміщення, а також внаслідок недостатньої завантаженості верстата та неодержання прибутку (а.с.20).

У відповідь на цей лист відповідача позивач 15.01.2009р. повідомив його про неправомірність пред'явлених в ньому вимог, які не передбачені договором оренди від 12.03.2008р., а також звернув увагу відповідача про невиконання останнім умов вказаного договору оренди щодо об'єкту оренди і несплату орендної плати, а також вказав, що в зв'язку з закінченням строку договору оренди 12.02.2009р. для складання акту приймання-передачі об'єкту оренди необхідно створити комісію, вказавши при цьому, хто буде зі сторони позивача і до якого строку необхідно оформити акт приймання-передачі орендованого майна, зазначивши в цьому листі від 15.01.2009р., що демонтаж верстату буде проводити своїми силами (а.с.21). Таким чином, договір оренди №3 продовжений не був і припинив свою дію 12.02.2009р. Така пропозиція позивача і відповідь відповідача про згоду на цю пропозицію не може вважатись внесенням змін до договору від 12.03.2008р., оскільки згідно зі ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самі формі, що й договір.

Як вбачається із листування між сторонами щодо повернення орендованого майна після закінчення строку (12.02.2009р.) договору оренди, саме відповідач не бажав повертати орендований верстат позивачу. Так, про це свідчить вищевказаний лист відповідача від 12.12.2008р. до позивача про сплату 97000 грн. (а.с.20), складений акт від 11.02.2009р. представниками позивача за участю водіїв організацій-перевізників про неможливість здійснити перевезення вже демонтованого позивачем верстату з вини відповідача, який не виконав певних дій для цього (а.с.26) і залучення позивачем для перевезення об'єкту оренди відповідних перевізників (а.с.27, 28), а також відзив відповідача на позов, із якого випливає, що відповідач підтверджує закінчення договору оренди верстату 12.09.2009р., але в прохальній частині цього відзиву відповідач заперечує проти задоволення позову про витребування орендованого майна (верстату) із володіння відповідача (а.с.40).

Про небажання відповідача повертати орендований верстат свідчить і апеляційна скарга відповідача на рішення суду від 03.07.2009р., в п.2 прохальної частини якого відповідач просить відмовити у позові про витребування орендованого майна (верстату) із володіння відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що для прискорення вивозу належного обладнання позивач звернувся до відповідача із листом від 04.02.2009р. вих.№3 (а.с.24), в якому повідомив про прибуття своїх представників для демонтажу та відвантаження верстата. Проте, після прибуття в узгоджену дату (11.02.2009р.) до відповідача провести демонтаж та відвантаження верстата позивач не здійснив, оскільки відповідач не забезпечив демонтування отвору стіни у приміщенні, де знаходився верстат, що виключило можливість переміщення власними силами позивача майна, і, крім того, не надав доступ залучених позивачем транспортних засобів до підприємства відповідача (на територію двору), а також не оформив дозвіл на вивіз належного позивачу обладнання. Про ці обставини було складено акт від 11.02.2009р., що був підписаний представниками залучених перевізників та представником позивача. Представник відповідача від підпису відмовився, про що зазначалося вище.

З цього випливає, що відповідач штучно створив перешкоди для вивозу позивачем належного йому обладнання.

Крім того, з листів позивача вбачається, що останній неодноразово звертався до відповідача з приводу повернення орендованого майна, в яких просив призначити дату та створити умови для вивезення належного йому обладнання, але відповідач відмовився виконувати свої обов'язки по поверненню орендованого майна, додатково вимагаючи від позивача сплачувати йому 8142,20 грн. на місяць  (лист від 05.03.2009р. вих.№12 (а.с.29) та лист від 10.04.2009р. вих.№18 –за утримання та охорону верстату, неотримання прибутку, оренду приміщення (а.с.31).

В даному випадку відповідач своєю бездіяльністю і перешкодою щодо повернення об'єкту оренди позивачу після припинення договору оренди, порушив умови останнього (п.8.17) і ч.1 ст.785 ЦК України, згідно яких у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати – користування річчю за час прострочення.

З урахуванням щомісячної орендної плати у розмірі 120,00 грн., а також  прострочення у поверненні верстата з 12.02.2009р. по 12.05.2009р. (три місяці) сума неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна станом на 12.05.2009р. складає 720,00 грн.

Тому стягнення з відповідача оскарженим рішенням суду неустойки за незаконне утримання майна (верстату), строк оренди якого скінчився і витребування його у відповідача є правомірним, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються наявними доказами у справі.

При таких обставинах відсутні підстави для часткового скасування оскарженого рішення суду, оскільки воно відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

          постановив :

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 03 липня 2009 року у справі №16/169/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          О.О.Журавльов

                                                                                                    М.В.Михайлов