Постанова

від 09.09.2009 по справі 20/4683

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/4683

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 вересня 2009 р.                                                                                    № 20/4683  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                    Кривди Д.С.,

суддів                                                          Жаботиної Г.В., Швеця В.О.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:         Туркот М.П., Ярош В.Ю.

від відповідача:     не з'явився

від заявника:         Чабанюк М.Л., Маковський А.В., Гриз В.В., Свірщ Ю.М.

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка селян співвласників майна с. Педоси”

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2008р.  

у справі №  20/4683  Господарського суду Хмельницької області

за позовом  Селянського (фермерського) господарства “Любава”

до Хмельницького бюро технічної інвентаризації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Войтовина”

про  визнання договорів дійсними та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство “Любава” звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання дійсними договорів купівлі-продажу будівлі м'ясо-молочного комплексу –телятника на 228 голів; будівлі блоку службових приміщень  дійсними та визнання права власності м'ясо-молочного комплексу; будівлі зерносклада цегляного під шифером (комора), які укладені 18.08.2005р. та визнати право власності на придбані за вказаними договорами будівлі та споруди.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2008р. (суддя С.В.Гладій) позов Селянського (фермерського) господарства “Любава” до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання договорів дійсними та визнання права власності задоволено, визнано договори купівлі-продажу основних засобів від 18.08.2005р., які укладені між СТОВ “Войтовина” та СФГ “Любава” дійсними, визнано за Селянським (фермерським) господарством “Любава” право власності на комплекс будівель, які знаходяться в с. Педоси, Хмельницького району та складаються з приміщення для утримання телят на 228 голів, яке розміщене на м'ясо-молочному комплексі, блоку службових приміщень який розміщений на м'ясо-молочному комплексі, будівлі зерноскладу цегляного під шифером (комору).

Не погодившись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2008р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Спілка селян співвласників майна с. Педоси” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2008р. та направити справу на новий розгляд Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Спілка селян співвласників майна с. Педоси” мотивує тим, що господарським судом першої інстанції  порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Селянське (фермерське) господарство “Любава” доводить безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка селян співвласників майна с. Педоси” та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2008р. –без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка селян співвласників майна с. Педоси” підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

15.08.2005р. протоколом № 2, протоколом № 3 засідання комітету співвласників паїв та членів комісії по розпаюванню колишнього КСП “Войтовина” вирішено виділити майно, яке належало колишнім членам КСП “Войтовина”, у власність позивача на погашення кредиторської заборгованісті на суму 90704,25 грн.

18.08.2005р. між СТОВ “Войтовина” (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори купівлі-продажу приміщень, відповідно до умов яких: продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти: приміщення для утримання телят на 228 голів, яке розміщене на м'ясо-молочному комплексі, що знаходиться в с. Педоси, Хмельницького району та сплатити за нього 37459,84 грн.;   продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти: блок службових приміщень, який розміщений на м'ясо-молочному комплексі, що знаходиться в с. Педоси, Хмельницького району та сплатити за нього 3207,03 грн.;  продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти приміщення будівлі зерноскладу цегляного (під шифером) комора, що знаходиться в с. Педоси, Хмельницького району та сплатити за нього 10275,60 грн.

За накладними: № 28/08 від 18.08.2005р. СТОВ “Войтовина” передало позивачу зерносклад цегляний під шифером (комора), № б/н від 18.08.2005р. –будівлю м'ясо-молочного комплексу (блок службових приміщень), № 36/08 від 18.08.2005р. –приміщення-будинок телятник на 228 голів, а покупцем  відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів № 36/08 від 18.08.2005р. на суму 37459,84 грн., № 21/08 від 18.08.2005р. на суму 2672,52 грн., № 48 від 18.08.2005. на суму 10207,60грн. зазначені кошти передано продавцю.

Позивач провів розрахунок з продавцем шляхом погашення кредиторської заборгованості останнього.

Правила щодо форми окремих видів договорів купівлі-продажу встановлені ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте, як випливає із рішення місцевого господарського суду, вищезгадані договори, які просить визнати дійсними позивач, нотаріально не посвідчені.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що при відповідних обставинах у разі ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення договору, суд за позовом покупця до продавця може визнати такий договір дійсним.

Проте, позивачем заявлено позов до відповідача, який стороною за договорами купівлі-продажу не є.

За таких обставин, задовольнивши позов в частині визнання договорів дійсними, господарський суд порушив ст. 220 ЦК України.    

Відповідно до пункту 5 Розділу V Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Оскільки відповідач є Бюро технічної інвентаризації, то на нього прикінцевими положеннями Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” покладено реєстрацію об'єктів нерухомості.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно встановлений ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ч. 3 якої встановлено: "Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.". Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права за наявності відповідних документів.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вже було зазначено, господарським судом встановлено, що позивач просить визнати його власником відповідного майна, тому що відповідач відмовляється зареєструвати зазначене майно, оскільки не визнає позивача власником цього майна.

Враховуючи, що відповідач, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, здійснює реєстрацію права власності за наявністю відповідних документів, що підтверджують право власності, то відповідач у даних правовідносинах не порушує право власності позивача, тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування  або  зміни  рішення  місцевого чи апеляційного господарського суду  або  постанови  апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування  норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи, що прийняте у даній справі судове рішення є таким, що порушує вищенаведені норми матеріального права, то дане судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спілка селян співвласників майна с. Педоси” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2008р. у справі № 20/4683  скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий - суддя                                                    Кривда Д.С.

судді                                                                              Жаботина Г.В.   

                                                                                                  Швець В.О.